Ухвала суду № 38183952, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 рокусправа № 804/1945/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Криворіжгаз» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року № 2142310710.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року № 2142310710 у сумі 2 086 682,57 грн. В решті позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Криворіжгаз», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судом не взято до уваги триваючий характер правопорушення щодо строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло у 2008 році та припинилося вже в період дії ПК України, а тому податковий орган повинен був застосовувати штрафну санкцію після 01.01.2011 р. до фактичної сплати зобов'язань у розмірі не більше 1 грн. за кожен порушення.

Не погодившись з прийнятим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники кожної із сторін підтримали вимоги своїх апеляційних скарг з викладених у них підстав.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Криворіжгаз» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.12.2008 року по 31.05.2012 року, податку на прибуток за період з 19.11.2007 року по 30.04.2012 року, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за період з 27.08.2009 року по 30.04.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 65/08-23-427/3/03341397 від 18.09.2012 року, яким встановлено, зокрема, порушення сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно наступних податкових декларацій № 72942 від 09.11.2007 року; № 76369 від 07.11.2008 року; № 85332 від 22.12.2008 року; № 23697 від 05.05.2009 року; № 72396 від 09.11.2009 року; № 23688 від 11.05.2010 року; № 9003013137 від 02.08.2010 року; № 9004814404 від 05.11.2010 року;№ 9006445104 від 09.08.2011 року; № 63059 від 09.11.2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0002172301 від 29.11.2010 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення форми «ш» від 02.10.2012 року № 2142310710, яким нараховано позивачу штраф у розмірі 2 450 058, 80 грн. з податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум податку його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився; у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період за період до 01.01.2011 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Позивачем до податкового органу подано податкові декларації № 23697 від 05.05.2009 року; № 72396 від 09.11.2009 року; № 23688 від 11.05.2010 року; № 9003013137 від 02.08.2010 року; № 9004814404 від 05.11.2010 року.

Крім того 19.11.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00021723001/0, за яким позивачу нараховано грошові зобов'язання у розмірі 116 667,00 грн. - основний платіж та 35 000,10 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Податкові зобов'язання за деклараціями сплачено позивачем платіжними дорученнями № 505 від 19.05.2009 року, № 133 від 18.11.2009 року, № 38 від 20.05.2010 року, № 1260 від 19.08.2010 року, № 902 від 12.11.2010 року, з призначенням платежу - сплата податкового зобов'язання за чітко визначений період, який не співпадає із періодом який вказаний у зазначених вище податкових деклараціях позивача.

Відповідно до платіжних доручень № 990 від 19.11.2010 року та № 991 від 19.11.2010 року призначення платежу зазначено сплата штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 00021723001/0.

Погашення позивачем податкового зобов'язання за декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року відбувалось згідно платіжних доручень: № 316 від 16.11.2009 року, № 323 від 17.11.2009 року, № 133 від 18.11.2009 року, № 40 від 20.05.2010 року, № 38 від 20.05.2010 року, № 164 від 10.08.2010 року, № 1260 від 19.08.2010 року, № 902 від 12.11.2010 року, № 906 від 12.11.2010 року, № 991 від 19.11.2010 року № 286 від 10.03.2011 року.

Також для погашення податкового боргу за декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року відповідач використав уточнюючий розрахунок позивача від 16.02.2010 року № 9000205162 та переплату, що виникла внаслідок проведення реструктуризації основного платежу за деклараціями минулих періодів.

У даних платіжних дорученнях позивачем самостійно чітко вказано призначення платежу, а саме: сплата податкового зобов'язання за чітко визначений період, який не співпадає із періодом який вказаний у зазначеній податковій декларації № 72942 від 09.11.2007 року.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000, яким регулювався порядок адміністрування податків у 2009 році, під час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 цього Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Ця норма, не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, вказана норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що станом до 01.01.2011 року законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що уточнюючі розрахунки стосувалися поданих позивачем декларації з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року та № 63059 від 09.11.2011 року.

У вказаних уточнюючих розрахунках позивачем у зв'язку з виявленням помилок зменшено суму податкового боргу, який був зазначений у податкових деклараціях з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року та № 63059 від 09.11.2011 року

Суми зменшення податкових зобов'язань за уточнюючими розрахунками були враховані відповідачем під час перевірки як суми фактичної сплати боргу по деклараціям з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року та № 63059 від 09.11.2011 року, у зв'язку з чим податковий орган нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Аналогічні положення також містяться і у статті 50 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене вірним є висновок суду першої інстанції, що надання позивачем уточнюючого розрахунку не являється сплатою податкового зобов'язання, а є способом коригування самостійно визначеного платником податку податкового зобов'язання у зв'язку із виявленням ним помилок у раніше наданих деклараціях, через що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, пов'язаних із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань.

Крім того, згідно зп.п. 7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях.

В той же час з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, у відповідності до п.87.9 ст. 87 якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Тобто, з 01.01.2011 року законом податковим органом надано право змінювати призначення платежу зазначено позивачем у платіжних дорученнях та спрямовувати кошти на погашення податкового бору, який виник у попередніх податкових періодах.

В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій у розмірі 205 906,63 грн. на підставі пункту 126.1 ст. 126 ПК України за декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року у зв'язку з частковою сплатою позивачем податкового боргу згідно платіжного доручення позивача № 286 від 10.03.2011 року є правомірним.

Відповідно до пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток № 76369 від 07.11.2008 року на суму 52 722,00 грн. та № 85332 від 22.12.2008 року на суму 734 626,00 грн.

Позивачем фактично сплачено суму за податковою декларацією № 76369 від 07.11.2008 року лише 20.06.2011 року згідно платіжного доручення № 15 від 20.06.2011 року, а за податковою декларацією № 85332 від 22.12.2008 лише 01.07.2011 року згідно платіжного доручення № 15 від 20.06.2011 року та № 56 від 01.07.2011 року.

Як вбачається з диспозиції пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України порушення податкового законодавства має місце коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у строк встановлений Податковим кодексом України.

До моменту сплати платником податків узгодженого грошового зобов'язання податковий орган не може накласти на платника податків штрафну санкцію згідно пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України.

Пунктом 11 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з не сплатою у встановлений строк узгодженого податкового зобов'язання згідно з декларації № 76369 від 07.11.2008 року та декларації № 85332 від 22.12.2008 року позивачем порушення податкового законодавства допущено 20.11.2008 року та 23.12.2008 року відповідно, порушення мало триваючий характер, тобто тривало до моменту погашення податкового боргу позивачем.

Враховуючи те, що порушення позивачем податкового законодавства вчинено у 2008 році, а не у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, то податковий орган правомірно не застосував пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Зазначене свідчить про правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій згідно з податкових декларацій з податку на прибуток № 76369 від 07.11.2008 року та № 85332 від 22.12.2008 року у розмірі 157 469,60 грн., про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Сплата податкового боргу за податковою декларацією позивача від 09.11.2011 року № 63059 відбувалася на підставі платіжних доручень № 1497 від 15.03.2012 року, № 17 від 20.03.2012 року, № 65 від 23.03.2012 року, № 342 від 28.03.2012 року, № 742 від 05.04.2012 року, а також на підставі поданих позивачем уточнюючого розрахунку від 19.02.2012 року № 9014656732

Відповідно до пункту 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Ця норма Перехідних положень Податкового кодексу України передбачає звільнення від фінансової відповідальності двох категорій платників податків:

платників податку на прибуток підприємств;

платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, тобто осіб, які раніше перебували на спрощеній системі оподаткування.

Установлене Перехідними положеннями Податкового кодексу України звільнення від фінансових санкцій платників податку на прибуток (першої категорії осіб, зазначених у пункті 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) пов'язане з перебуванням таких осіб у статусі платника цього податку.

Правові наслідки перебування особи у статусі платника податку на прибуток пов'язані саме з відносинами, що виникають у процесі справляння цього податку. Відповідно фінансові санкції, від яких звільняються платники податку на прибуток згідно з пунктом 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, можуть стосуватися лише податкових правопорушень, вчинених особами як платниками податку на прибуток, тобто порушення правил справляння виключно цього податку.

Податкова декларація позивача від 09.11.2011 року № 63059 стосувалася саме обчислення та сплати податку на прибуток за третій квартал 2011 року.

Зазначені обставини свідчать на користь висновку суду першої інстанції, що оскільки позивач допустив порушення податкового законодавства, яке виразилось у не сплаті у встановлений строк узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за третій квартал 2011 року, то згідно пункту 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України до останнього не можуть бути застосовуватися фінансові санкції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах доводів апеляційних скарг порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 28 березня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова