Постанова № 38183900, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 року

справа № 804/9914/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Агро-ФТ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №804/9914/13-а

за позовом приватного підприємства «Агро-ФТ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року відмовлено у задоволені адміністративного позову приватного підприємства «Агро-ФТ» про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2013р. №0002982206, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Постанова суду мотивована обґрунтованістю оскарженого рішення ДПІ, з огляду на встановлені перевіркою обставини, які свідчать про безпідставне застосування позивачем спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому судом, зокрема, зазначено, що не може вважатися власно вирощеною сільськогосподарською продукцією продукція, яка вирощена на орендованих земельних ділянках, договори по яким не зареєстровані в установленому законом порядку, оскільки такі договори не мають юридичної сили.

Не погодившись з постановою суду, приватне підприємство «Агро-ФТ», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки, на думку заявника апеляційної скарги, не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, якими визначено підстави та порядок застосування сільськогосподарським виробником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Агро-ФТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами за період: лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 07.06.2013 р. №2983/226/32887857.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.209.15.2 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року у розмірі 1 105 539грн.

Такі висновки ДПІ, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Згідно з актом перевірки основним видом діяльності ПП «Агро-ФТ» є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

У періоді, за який проводилась перевірка, ПП «Агро-ФТ» зареєстровано як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2009р. №100215792, виданого ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Крім цього, ПП «Агро-ФТ» має свідоцтво №100215792 від 01.04.2009р. про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з листом ПП «Агро-ФТ», який надано на запит ДПІ, підприємство орендує у Вишевицькій сільській раді земельні ділянки у власників паїв загальною площею 940,0322га., у т.ч. зареєстрованих – 460,0322га та 480,00га знаходяться на реєстрації. У Хотинівській сільській раді Коростенського району Житомирської області – 2136,0га, договори знаходяться на реєстрації в Державному комітеті України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему. У Сингаінівській сільській раді Корост енського району Житомирської області 250,0га, які знаходяться на реєстрації в Державному комітеті України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему. Також підприємство орендує земельні ділянки у Мірчанській сільській раді Радомишльського району Житомирської області та у Вишевицькій сільській раді Радомишльського району Житомирської області загальною площею 571,2894га.

Перевіркою встановлено укладення ПП «Агро-ФТ» (постачальник) з ТОВ «Біофорсе» (покупець) договору постачання №21/01-13 від 21.01.2013р. За умовами договору Постачальник зобов’язується поставити товар (кукурудзу), а Покупець прийняти та сплатити товар. На виконання умов договору ТОВ «Біофорсе» було переплачено кошти на рахунок ПП «Агро-ФТ» на загальну суму 6 633 234,0грн., у т.ч. ПДВ – 1 105 539,0грн.

За позицією ДПІ, податкові зобов’язання при здійсненні цих операцій повинні були відображені ПП «Агро-ФТ» не у спеціальних (скорочених), а загальних деклараціях з ПДВ та відповідно мали оподатковуватися на загальних підставах.

Така позиція, з огляду на акт перевірки, обґрунтована наступним.

Так, на думку ДПІ основним критерієм для віднесення підприємств до категорії сільськогосподарських є виробництво відповідних обсягів сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих фондах. При цьому, сільськогосподарські підприємства, які орендують земельні ділянки для ведення сільськогосподарської діяльності, повинні в обов’язковому порядку укладати договори оренди землі з орендодавцями. У свою чергу, укладені договори оренди землі підлягають обов’язковій державній реєстрації.

З цих підстав, ДПІ робить висновок про те, що сільськогосподарська продукція, яка вироблена (вирощена) на земельних ділянках, у відношенні яких договори оренди не укладені, або укладені та не зареєстровані у встановленому порядку, не може вважатися власно вирощеною з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Тобто, з посиланням на вказані обставини, ДПІ робить висновок, що у разі відсутності державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки, підприємство не має право використовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, який ст..209 ПК України.

Крім цього, ДПІ кваліфікує отримані ПП «Агро-ФТ» кошти від ТОВ «Біофорсе» у межах договору №21/01-13 від 21.01.2013р., як винагорода (премія), отримана підприємством за зобов’язання перед покупцем поставити йому у майбутньому сільськогосподарські товари по визначеній ціні. Оскільки, ці кошти отримані ПП «Агро-ФТ» не як оплату за поставлений товар, то ДПІ вказує, що надання такої послуги не відноситься до діяльності у сфері сільського господарства, визначеної ст..209 ПК України.

З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про порушення ПП «Агро-ФТ» вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.209.15.2 ПК України.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов’язувала порушення ПП «Агро-ФТ» вимог податкового законодавства, акт перевірки від 07.06.2013 р. №2983/226/32887857 не містить.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013р. №0002982206, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 105 539,0грн. за основним платежем та 552769,5грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у справі.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Так, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку з огляду на не здійснення державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки.

Згідно із пп..14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Зі змісту вказаних норм права вбачається, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб’єкта господарювання.

Отже, законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством. При цьому, законодавство не пов’язує набуття права застосування спеціального режиму оподаткування з такою умовою, як обов’язкова державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, на яких така сільськогосподарська продукція виробляється. Земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою (зокрема, ст..125 Земельного кодексу), в той же час, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ДПІ про те, що вироблена (вирощена) на земельних ділянках, у відношенні яких договори оренди не зареєстровані у встановленому порядку, не може вважатися власно вирощеною з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і висновки ДПІ про те, що кошти отримані ПП «Агро-ФТ» від ТОВ «Біофорсе» у межах договору №21/01-13 від 21.01.2013р., є винагорода (премія), отримана підприємством за зобов’язання перед покупцем поставити йому у майбутньому сільськогосподарські товари по визначеній ціні.

Такі висновки ДПІ суперечать умовам договору, який укладено ПП «Агро-ФТ» з ТОВ «Біофорсе» та яким визначено предмет – поставка товару (кукурудза), ціну та умову оплати товару – покупець зобов’язаний сплатити вартість товару на умовах: 100% передоплати товару або оплати товару по факту передачі ( відповідно до видаткових накладних, що обумовлюється в Додаткових угодах до цього Договору (п.2.2. Договору). Відповідно до Додаткової угоди №1 покупець зобов’язаний здійснити 100% передоплату на розрахунковий рахунок постачальника (т.1 а.с.72).

Отже, отриманні ПП «Агро-ФТ» кошти від ТОВ «Біофорсе» у межах договору №21/01-13 від 21.01.2013р., не є винагородою (премія), як на тому наполягає ДПІ, а є оплатою за товар, поставка якого є предметом цього договору.

Таким чином, враховуючи те, що будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов’язувала порушення ПП «Агро-ФТ» вимог податкового законодавства, акт перевірки не містить, то колегія суддів приходить до висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суми грошового зобов’язання з ПДВ саме з підстав, які викладено в акті перевірки.

Інші обставини, на які посилався представник ДПІ під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, зокрема, про можливу пов’язаність продавця та покупця за договором №21/01-13 від 21.01.2013р., з огляду на те, що директор підприємства - покупця та директор підприємства – продавця мають одне прізвище, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини, з огляду на акт перевірки, не були підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агро-ФТ» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №804/9914/13-а – скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013р. №0002982206, яке прийнято Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – визнати протиправним та скасувати.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбачено ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 26.03.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк