Ухвала суду № 38183636, 16.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" січня 2014 р.

справа № 804/7959/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Сколишев О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі №804/7959/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ареал” до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ареал” (далі за текстом – ТОВ „Ареал”) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом – ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №0000262305 від 08.02.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №0000262305 від 08.02.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Ареал” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 28.12.2012 року №7252/221/25518117.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом зроблено висновок, зокрема, про порушення позивачем вимог п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями); п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 та п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) у зв’язку з чим встановлено заниження суми від’ємного значення по податку на додану вартість всього у сумі 5538310 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року на суму 340313 грн., за II квартал 2011 року на суму 1703227 грн., за III квартал 2011 року на суму 1379457 грн., за IV квартал 2011 року на суму 1588155 грн., за І квартал 2012 року на суму 97934 грн., за II квартал 2012 року на суму 230385 грн., за III квартал 2012 року на суму 198839 грн.

На підставі зазначених порушень, викладених в пункті 1 акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262305 від 08.02.2013 року, яким позивачу збільшене грошове зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем у сумі 5538310грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 131790грн. 50коп.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.05.2013 року зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Ареал” є оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Між позивачем та TOB „УКРФІНПРОМ 08” за перевіряємий період укладено договори №010311-А від 01.03.2011 року та №010411-А від 01.04.2011 року, відповідно до яких TOB „УКРФІНПРОМ 08” (Постачальник) приймає на себе обов’язок організувати поставку та передачу у розпорядження ТОВ „Ареал” (Покупець) товар - продукцію ветеринарного призначення.

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про не встановлення фактичного придбання послуг у ТОВ „УКРФІНПРОМ 08” на загальну суму 1361252,16 грн. в т.ч. ПДВ - 226875,36 грн., що призвело до завищення позивачем суми валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 1134375 грн., які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства; на загальну суму 1082344 грн. в т.ч. ПДВ - 180390,75 грн., що призвело до завищення позивачем суми валових витрат за ІІ квартал 2011 року у сумі 901954 грн., які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано первинні документи по договору №010311-А від 01.03.2011 року - податкові та видаткові накладні за березень 2011 року, по договору №010411-А від 01.04.2011 року - податкові та видаткові накладні за квітень 2011 року.

05.05.2011 року між ТОВ „Ареал” та TOB „ПЕТРОВО” укладено договір №050511-А, 01.06.2011 року між ТОВ „Ареал” та TOB „ПЕТРОВО” укладено договір №010611-А, 02.04.2012 року між ТОВ „Ареал” та ТОВ „НВО „СТАЛЬТЕХ” укладено договір №020412-А

За результатами перевірки взаємовідносин ТОВ „Ареал” з контрагентами TOB „ПЕТРОВО” та ТОВ „НВО „СТАЛЬТЕХ”, податковим органом зроблено висновок про не встановлення фактичного придбання послуг у TOB „ПЕТРОВО” на загальну суму 20995639 грн. в т.ч. ПДВ - 3499273 грн., що призвело до завищення ТОВ „Ареал” суми валових витрат за ІІ квартал 2011 року у сумі 5814297 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 5240670 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 6441399 грн., які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства; не встановлено фактичного придбання послуг у ТОВ „НВО „СТАЛЬТЕХ” на загальну суму 740286 грн. в т.ч. ПДВ - 123381 грн., що призвело до завищення ТОВ „Ареал” суми валових витрат за ІІ квартал 2012 року у сумі 616905 грн., які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Судом досліджено первинну бухгалтерську документацію надану позивачем на виконання умов зазначених договорів: по договору №050511-А від 05.05.2011р. - податковими та видатковими накладними за травень 2011р., по договору №010611-А від 01.06.2011р. - податковими та видатковими накладними за червень 2011р., по договору №020412-А від 02.04.2012р. - податковими та видатковими накладними за квітень 2012р.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі, податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету, як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі, сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до статті 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до статті 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару, згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Виконання договорів між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджено наданою позивачем та дослідженою судом первинною бухгалтерською документацією, а саме видатковими та податковими накладними.

Крім того, питання фінансово-господарської діяльності позивача з TOB „ПЕТРОВО” були об’єктом досудового слідства, в ході якого правоохоронними органами була надана відповідна оцінка та за наслідками якої у порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі відсутності складу злочину.

При цьому у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.07.2012 року встановлено, що у період з травня 2011 року по червень 2011 року підприємство TOB „ПЕТРОВО” здійснювало фінансово-господарські операції щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ „ПРОФИС” на адресу ТОВ „Ареал”. Також, зазначено, що в ході досудового слідства не добуто доказів, які вказують на фіктивність операцій по поставці ветеринарних препаратів від ТОВ „ПЕТРОВО” на адресу позивача.

Крім того, на підтвердження продажу придбаного товару у контрагентів-постачальників позивачем надані копії відвантажувальних документів за березень 2011 року, квітень 2012 року з контрагентами-покупцями.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що надані позивачем первинні документи на виконання умов зазначених договорів, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов’язковість яких встановлена статетю 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, статтею 44 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Крім того, висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні податкового органу про порушення позивачем та його контрагентами вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки працівниками податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України „Про державну податкову службу в Україні” не визначають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011року) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентами, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення – рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров