Рішення № 38180126, 09.04.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 428/2827/13-ц

Провадження № 22ц/782/1095/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Коновалової В.А., Ступіної Я.Ю.,

за участю секретаря - Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року по справі за позовом ПАТ „Дельта банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 24.05.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 146/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 9345 євро з розрахунку 11 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 24.05.2007 року по 23.05.2014 року. Відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», постанови Правління НБУ №369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк», як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року. Відповідно до п. 2.4., 2.5 цього договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частками у розмірі не менш як 111,25 євро по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника та/або шляхом внесення готівки до каси банку. Згідно п. 1.5., 2.6., 2.7 договору, проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника. Відповідно до п. 6.2 Договору, банк має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього договору та договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 15-ти календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених пп. а - ж, в тому числі і в випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором. Також позивач посилався на те, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було забезпечено порукою відповідно до укладеного договору поруки № 146/2фпор-07 від 24.05.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_3 (боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання і неналежного виконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання ним не виконуються, внаслідок чого станом на 06.03.2013 року за боржником наявна заборгованість у розмірі 66155,30 грн., в тому числі: сума заборгованості за тілом кредиту - 66 155,30 грн.; з них прострочена заборгованість: за тілом кредиту - 66 155,30 грн. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 66155,30 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року позовні вимоги були задоволені. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на корись Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року у сумі 66 155 гривень 30 копійок. Крім того, суд стягнув з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судова збору у сумі 661 грн. 55 коп. в рівних долях по 330 грн. 77 коп. з кожного відповідача.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з неї, як з поручителя, заборгованості за кредитним договором та прийняти в цій частині вимог нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2. В іншій частині рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року. Згідно з пунктом 1.1 вищевказаного договору позивач зобов'язується надати відповідачу (позичальнику), а відповідач зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит (грошові кошти) у валюті Євро в сумі 9345 євро та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін з 24 травня 2007 року по 23 травня 2014 року. Згідно з п. 1.5. 2.6. 2.5 кредитного договору від 24.05.2007 року, проценти нараховуються щомісячно по факту заборгованості за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахуванням процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника. Згідно з п. 2.4. 2.5 кредитного договору від 24.05.2007 року відповідач ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання щомісячно здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами у строки та в розмірах встановлених договором. Сторони погодили також те, що у випадку порушення умов договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення. Умовами кредитного договору передбачено, що відповідно до п. 6.2 договору Банк має право вимагати повного виконання договору, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителем умов цього договору та договорів в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором, а позичальник протягом 15-ти календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги зобов'язаний повернути суму заборгованості по кредиту, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, відповідно до умов договору. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує протягом тривалого часу, про що він неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 06.03.2013 року за відповідачами наявна заборгованість у сумі 66155, 30 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 66155,30 грн.

Також приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було забезпечено порукою відповідно до укладеного договору поруки № 146/2фпор-07 від 24 травня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (поручитель), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 24.05.2007 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

30.06.2010 року між ГОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ „Укрпромбанк" кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належною реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України у зобов'язанні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перед ТОВ «Укрпромбанк» кредитор був замінений іншою особою АТ «Дельта Банк», внаслідок передання ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» своїх прав за правочином (відступлення права вимоги), про що між ними був укладений письмовий договір, про що боржнику направлене письмове повідомлення. Тому суд дійшов висновку про те, що звернення «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язання за кредитним договором є обґрунтованим. Також суд дійшов висновку про те, що відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором перед позивачем не виконали і суму боргу у передбачений строк не повернули, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 66 155, 30 грн.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 ніким не оскаржене в установленому законом порядку. Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Тому рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором апеляційним судом не переглядається взагалі.

Що стосується рішення про задоволення позовних вимог до ОСОБА_2, то проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

Так, судом не були в повній мірі враховані положення ст. 559 ч.4 ЦК України, згідно яких порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. А відповідно до чч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як убачається з п. 4.3 договору поруки від 24 травня 2007року поручительство припиняється, якщо кредитор протягом 3 місяців з дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя. Отже, договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох місяців, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

Згідно п. 1.3 кредитного договору датою повернення кредиту, а отже і настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором визначено 23 травня 2014 року. Однак, згідно п. 6.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позивальником та/або поручителем умов цього договору.

Як убачається з копії позовної заяви ТОВ „Укрпромбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 146/ФКВ-07 від 24 травня 2007 року, з якою банк звертався до суду 03 лютого 2009 року, а також копії вимоги на адресу ОСОБА_2 від 29.12.2008 року, банк у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору та утворенням заборгованості, яка станом на 29 грудня 2008 року становила 9121,16євро пред'явив поручителю ОСОБА_2 вимогу про дострокову сплату в повному обсязі зазначеної вище суми боргу, яка складала всю суму заборгованості за кредитним договором, у строк не пізніше 5 днів з моменту отримання письмової вимоги. В подальшому даний позов ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 26 лютого 2010 року було залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника банку до судового засідання. Тобто вказаними діями банк фактично змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором. Отже повторно з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач мав право звернутися протягом 3 місяців, починаючи з настання дня зміненого строку виконання зобов'язання за кредитним договором, чого позивачем зроблено не було. В зв'язку з викладеним зобов'язання поручителя ОСОБА_2 за договором поруки припинилися. Таким чином позовні вимоги до ОСОБА_2, з якими позивач звернувся до суду тільки 03 квітня 2013 року є необґрунтованими, так як її зобов'язання по договору поруки на час звернення позивача до суду з даним позовом вже припинилися. При цьому при прийнятті остаточного рішення по справі апеляційним судом враховується також правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від29 січня 2014 року у справі № 6-155цс13, за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки згідно ч.2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Суд даним обставинам належної правової оцінки не дав і помилково дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_2 та помилково стягнув заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_2 в солідарному порядку з ОСОБА_3

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Дельта банк" заборгованості за кредитним договором № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року у сумі 66155грн.30 коп., а також в частині стягнення з неї витрат по сплаті судового збору у розмірі 330грн.77 коп. слід скасувати та постановити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ „Дельта банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року у сумі 66155грн. 30 коп. відмовити.

Крім того, приймаючи остаточне рішення по справі, апеляційний суд враховує і те, що згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В даному випадку позивачу в задоволенні позову до відповідачки ОСОБА_2 апеляційний суд вважає за доцільне відмовити, в зв'язку з чим не має правових підстав для стягнення з неї на користь позивача і понесених витрат по сплаті судового збору, а тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача судових витрат у розмірі330грн.77 коп. слід скасувати.

Керуючись ст.. 303, 307, 309, 314, 316, 88 ЦПК України, ст.1054,526,527,530, 559, 252, 257, 259, 261 ЦК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року змінити, скасувавши в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Дельта банк" заборгованості за кредитним договором № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року у сумі 66155грн.30 коп., а також в частині стягнення з неї витрат по сплаті судового збору у розмірі 330грн.77 коп. та постановивши в цій частині позовних вимог нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ „Дельта банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 146/ФКВ-07 від 24.05.2007 року у сумі 66155грн. 30 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді