Постанова № 3817853, 19.05.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.09Справа №2а-3877/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжовій Н.М., за участю представника позивача - Джемілової Алімє Наріманівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

до Військової частини А-3835

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулася з адміністративним позовом Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим до Військової частини А-3835 про стягнення суми податкового боргу в розмірі 9959,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Військовою частиною А-3835несплачена сума узгодженого податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, відповідно до наданих відповідачем розрахунків сум податку з власників транспортних засобів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.03.09 року було відкрите провадження в адміністративній справі .

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.09 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позову у повному розмірі та пояснив, що відповідач не сплачує самостійно визначену суму податкового боргу податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який був визначений Військовою частиною А-3835в розрахунку, тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи,про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АРК являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”№ 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АРК уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до довідки Міністерства Оборони України № 170 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Військова частина А-3835є юридичною особою, включена до ЄДРПО України (а.с. 9).

Як юридична особа відповідач наділений процесуальною дієздатністю, тобто здатністю особисто здійснювати процесуальні права та обовязки.

Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями;

Крім того, відповідач зареєстрований у якості платника податків ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, тому відповідно до ст. 67 Конституції України він зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування”встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 11.12.1991, № 1963-XII “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Статтею 5 Закону “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”визначені строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону юридичними особами податок підлягає сплаті щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Судом встановлено, що відповідачем до ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим надано розрахунок суми податків з власників транспортних засобів за 2007 рік, за яким він зобовязався сплатити за періоди до 15.10.2007 року 4980,00 гривень суми податку, до 15.01.2008 року 4979,00 гривень суми податку.

Проте у строки, передбачені 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”зазначені суми сплачені не були.

Загалом податкова заборгованість за даними Розрахунку суми заборгованості складає 9959,00 гривень.

Судом не беруться до уваги доводи представника відповідача про відсутність за військовими частинами обовязку сплачувати зазначений вид податку, оскільки вони спростовуються нормами чинного законодавства.

Так, статтею 3 зазначеного вище Закону (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) передбачено ряд пільг зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, при цьому чітко визначено коло осіб, які звільняються від сплати податку:

- фізичні особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтях 4-11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтях 6 і 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) - щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;

- фізичні особи, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю;

- на 50 відсотків - громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб. см до 1990 року випуску включно, - щодо одного з зазначених автомобілів;

- особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів - код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704).

Отже суд зазначає, що відповідач не відноситься до цього переліку, тому на нього не поширюється дія зазначеної норми.

Стосовно доводів позивача, про звільнення його від сплати податку на підставі норм Закону України “Про Збройні сили України”, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до частини 2 статті 14 Закону України “Про Збройні Сили України”N 1934-XII від 06.12.1991 року (в редакції, що діяла до 01.01.2008 року) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Однак, суд зазначає, що норми статі 1 Закону України від 11.12.1991, № 1963-XII “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, які визначають коло платників цього податку не мають застережень щодо форми власності юридичних осіб платників податку.

Такі висновки суду підтверджуються ухвалою Конституційного Суду України від 27.09.2005 у справі № 2-20/2005 - термін "власні транспортні засоби", який вживається в статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", поширюється на транспортні засоби, що належать юридичним особам на підставі права власності, а юридичним особам державної форми власності на підставі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" N 1075-XIV від 21.09.1999 року майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління.

Отже, військові частини є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розумінні статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та повинні сплачувати цей податок своєчасно та в повному обсязі.

Доводи відповідача про застосування положень Закону України "Про Збройні Сили України" щодо звільнення військових частин від сплати усіх видів податків не приймаються судом, оскільки пільги з оподаткування відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", що є спеціальним законом в сфері оподаткування, не можуть встановлюватись або змінюватись іншими Законами, крім Закону про оподаткування, яким не є Закон України "Про Збройні Сили України".

Відповідно до частині 3 статті 7 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Згідно з підпунктом 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Суд встановив, що на день розгляду справи податковий борг у розмірі 9959,00 гривень і досі не сплачено, цей факт підтверджується даними особового рахунку, а також Розрахунком суми заборгованості, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В ході судового засідання, яке відбулось 19.05.2009 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 22.05.2009 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Військової частини А-3835 (98400, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.. Сімферопольська 42, ідентифікаційний код 0820410100) у дохід місцевого бюджету (р/р 33212807700049 в ГУ ДК України в м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23191787) 9959,00 гривень податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя Трещова О.Р.