Рішення № 38176989, 11.04.2014, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Провадження №2/485/210/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року Снігурівський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Кішковської З.А.,

при секретарі - Забаровській С.А.,

за участю відповідача - ОСОБА_1,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Снігурівка цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання,

Встановив:

У квітні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі-ХНУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказом ректора від 02 серпня 2004 року №171о/с відповідача було прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу Національного університету внутрішніх справ (блок кримінальної міліції) за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" з 02 серпня 2004 року з присвоєнням спеціального звання "рядовий міліції".

01 вересня 2007 року між навчальним закладом, Головним управлінням МВС України в Миколаївській області та курсантом ОСОБА_1 укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до п.2.3.6 наведеного Договору, відповідач зобов'язався у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього Договору, а саме через відмову від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання, відшкодувати фактичні витрати, пов'язанні з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Після закінчення навчання у червні 2008 року відповідача було відкомандировано для подальшого проходження до УМВС України у Миколаївській області.

Згідно до наказу по УМВС України у Миколаївській області №77 о/с від 05 липня 2010 року ОСОБА_1 звільнено з органів МВС за п.64"є" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" за порушення дисципліни, тобто до закінчення трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 17240грн.61коп. розміру фактичних витрат, пов'язаних з його навчанням.

Заявою, яка надійшла до суду 03 квітня 2014 року, позивач зменшив розмір позовних вимог з урахуванням перерахунку фактичних витрат на комунальні послуги та харчове забезпечення до 13971грн.08коп. (а.с.187).

У судове засідання представник позивача не з'явився. Судом задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності в порядку ст.158 ЦПК України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказав, що його звільнено з органів МВС за порушення дисципліни, тоді як підставою відшкодування витрат на навчання, укладений між сторонами договір, передбачає відмову від подальшого проходження служби. Крім того, позивач не виконав свого зобов'язання підготовки за спеціальністю "Правознавство", видавши диплом за спеціальність "Правоохоронна діяльність", а також щорічно не інформував його про розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням і не надав первинних облікових документів, щоб підтвердити їх понесення.

Вислухавши відповідача та дослідивши докази в матеріалах справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наказу ректора ХНУВС за №171о/с про зарахування курсантами денної форми навчання до Національного університету внутрішніх справ, ОСОБА_1 з 02 серпня 2004 року прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу Національного університету внутрішніх справ (блок кримінальної міліції) за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" з присвоєнням спеціального звання "рядовий міліції" (а.с.7).

01 вересня 2007 року представником ХНУВС з одного боку, представником Головного управління МВС України в Миколаївській області з другого боку і рядовим міліції ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням на денній формі навчання. Останній за п.2.3.5 прийняв зобов'язання, після закінчення навчання прибути до місця призначення, приступити до виконання службових обов'язків, на яку призначено замовником і відпрацювати не менше трьох років. У разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього Договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язанні з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком - п.п.2.3.6. Підставою відшкодування таких витрат сторони договору обумовили за п.3.2 відмову від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (а.с.4-6).

27 червня 2008 року ректором ХНУВС №329о/с по особовому складу про відрахування зі складу курсантів та відкомандирування лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 28 червня 2008 року відкомандировано до УМВС України в Миколаївській області (а.с.8).

Наказом УМВС України в Миколаївській області №77о/с від 05 липня 2010 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, відповідача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п.64 "є" (порушення дисципліни) (а.с.9).

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання встановлений ст.2 Указу Президента України від 16.05.1996року №342/96 «Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», відповідно до якого особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Виходячи із положень п. п. 8,14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його за ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до Державного бюджету України вартість навчання.

Таку ж вимогу передбачає п.3.5 наказу МВС України від 30.08.1999 року за №660 "Про затвердження порядку підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування", а саме у разі неприбуття молодого фахівця до місця розподілу або відмови без поважної причини стати до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення службової дисципліни чи звільнення за власним бажанням, без поважних причин, протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Судом встановлено, що навчальний заклад надавав відповідачу грошове та речове утримання, а також ніс витрати на його харчування та комунальні послуги.

Відповідач звільнений з органів МВС за порушення дисципліни до встановленого обов'язкового трирічного терміну проходження служби в органах внутрішніх справ після закінчення навчання і має відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі.

При цьому, суд визнає безпідставним його твердження про те, що звільнення за порушення дисципліни не передбачено підставою відшкодування, оскільки п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України не містить такої підстави звільнення як відмова від подальшого проходження служби. Така відмова і є фактичним порушенням дисципліни. Як пояснював сам відповідач, звільнення його за порушення дисципліни мало місце внаслідок відмови виконання наказу про відрядження, що стосувався проходження служби.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України затверджений 01 березня 2007 року постановою КМУ №313.

Відшкодування витрат проводиться за договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням або управлінням МВС та особою (п.3). Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, що визначений законодавством. У разі відмови особи (курсанта) добровільно відшкодувати витрати, що пов'язані з її навчанням, ця сума стягується в судовому порядку (п.5).

Таким чином, спір випливає з договірних правовідносин. Договором, за визначенням ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Прийняті відповідачем зобов'язання повинні бути виконані належним чином відповідно до умов Договору та вимог Закону - ст.526 ЦК України.

Суд приймає навчальний заклад належним позивачем. При цьому, враховує, що згідно з Положенням про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2008 року за №193/14884 - п. 1.1. Вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС, засновані і діють згідно із законодавством України. Фінансування ВНЗ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування МВС, та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підготовку наукових і науково-педагогічних працівників на кожний календарний рік визначаються відповідним Законом "Про Державний бюджет України" - п.п.9.1, 9.2.

Позивач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету та належить до сфери управління МВС України - п.12 ст.2 Бюджетного кодексу України, і виступав стороною у Договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ за державним замовленням, перед якою відповідач прийняв зобов'язання відшкодування витрат на навчання на користь державного бюджету.

Згідно довідки від 27.03.2014 року за вих.№4/447 витрати на утримання курсанта ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі склали 13971грн.08коп.(а.с.191).

Розрахунок проведено у відповідності до "Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах", затвердженого спільним наказом №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України та "Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого Постановою КМУ №964 від 12 липня 2006 року у розмірі фактичних витрат, які пов'язані з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Норми продовольчого забезпечення курсантів визначено відповідно до постанови КМУ від 29 березня 2002 року №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації".

Позивачем представлено розрахунки грошового забезпечення на суму 3007грн.19коп., а також речового забезпечення у розмірі 1795грн.30коп., отримання яких відповідач не заперечував (а.с.13,192). Вказані розрахунки суд приймає належними.

Як вбачається з розгорнутої довідки-розрахунку витрат на продовольче забезпечення курсанта (а.с.194-195) сума витрат на харчування рівна 4228грн.45коп., виходячи з нормативної вартості харчування на одну особу за місяць і кількості діб перебування на харчуванні. Відповідач, вказуючи, що він не завжди харчувався за місцем навчання, не надав суду відповідних доказів на спростування розрахунку чи його складових, тому суд приймає ці витрати у заявленому розмірі.

Стосовно розрахунку комунальних послуг, суд враховує, що за довідкою на а.с.13 відповідач, починаючи з другого курсу, мешкав за межами університету, тому не користувався комунальними послугами у вихідний день - один раз на тиждень.

Суд з розрахунку понесених витрат за навчальні роки 2005-2006, 2006-2007, 2007-2008, вважає необхідним відрахувати 465грн.93коп., виходячи з кількості вихідних у 2005-2006 навчальному році - 40 днів, у 2006-2007 та 2007-2008 - по 26 вихідних та приймає належним до стягнення за комунальні послуги розмір - 4474грн.21коп.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що розрахунок має бути представлений з посиланням на облік фактично наданих йому послуг, постільки відшкодуванню підлягають нормативні, а не фактичні витрати на оплату комунальних послуг, до яких належать тепло, вода, водовідведення і електроенергія. При цьому, комунальні послуги надаються і за навчального процесу у учбових корпусах.

Відповідно до п.1 «Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України», затвердженого від 1 березня 2007 року № 313 постановою Кабінету Міністрів України, особа, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі МВС України, відшкодовує в повному обсязі витрати, пов'язані з її утриманням у такому закладі у разі дострокового розірвання договору про підготовку фахівця через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. Особи, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби лише за період навчання, що перевищує такий строк, з урахуванням різниці суми витрат з утримання осіб у навчальному закладі та утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю - п.5.

Навчальним закладом такої вимоги не дотримано.

Твердження представника позивача про те, що відповідач після звільнення з органів внутрішніх справ втратив право на прирівняння навчання до проходження військової служби і, як наслідок, повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його навчанням у повному обсязі, не ґрунтується на законі.

Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII у ст.15 Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу, визначає, що на строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Проходження навчання у ВНЗ Міністерства внутрішніх справ прирівнюється до проходження строкової служби.

На момент звільнення з ОВС відповідач досяг віку 26 років. Постав до його призову на військову службу не було.

За таких підстав, суд з проведеного позивачем розрахунку витрат на утримання відраховує витрати з утримання військовослужбовців строкової служби за 12 місяців (строк служби) - 3492грн.77коп. (13971.08грн.:4).

Суд не приймає за безпідставністю доводи відповідача про односторонню відмову від зобов'язання відшкодування витрат на навчання внаслідок порушення позивачем зобов'язання щорічно інформувати його про розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням та після закінчення навчання затвердити розрахунок фактичних витрат на його підготовку за весь термін навчання. Так, за нормою ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, а одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач, як сторона у договорі, маючи право вимагати виконання зобов'язань його іншими учасниками, попередньо не заявляв про визнання договору недійсним чи про розірвання такого за істотного порушення його умов навчальним закладом.

За таких обставин, суд приходить висновку про обгрунтованість заявлених вимог про відшкодування витрат на навчання і ухвалює про їх часткове задоволення, зменшивши розмір стягнення за комунальні послуги до 4474грн.21коп. та врахувавши різницю витрат на забезпечення військовослужбовця - 3492грн.77коп. Таким чином, визначає до стягнення - 11044грн.03коп.

У відповідності до ст.ст.79,88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1), пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214,215,217,218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 10012грн.38коп. та судовий збір 133грн.22коп., усього 10145грн.60коп.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів після отримання сторонами його копії.

Суддя