Постанова № 38175366, 17.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року Справа № 814/30/14

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Миколаї

до відповідача: Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим заявою від 31.01.14 р., про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 20.08.08 р. № 0000961720/2, прийнятого державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва за наслідками проведення перевірки.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.

За наслідками перевірки відповідачем був складений Акт камеральної перевірки від 30.09.13 р. № 435/17-01/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки № 435/17-01/НОМЕР_1), яким встановлено порушення позивачем підпункту 3 пункту 299.15 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (надалі - ПК України), а саме: несплата протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкових зобов'язань по єдиному податку в сумі 3318,9 грн.

На підставі Акту перевірки № 435/17-01/НОМЕР_1 відповідач прийняв рішення від 30.09.13 р. № 27 про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку.

Згідно з податковою вимогою від 10.10.13 р. № 292-17 податковий борг позивача по єдиному податку з фізичних складав 3318,9 грн.

Позивач по справі був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 24.01.12 р. та отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за НОМЕР_2. Основний вид діяльності - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, КВЕД 47.99.

Заява про застосування спрощеної системи оподаткування була подана позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 25.01.12 р. про здійснення роздрібної торгівлі квітами.

Позивачем була обрана друга група платників єдиного податку. У відповідності до вимог підпункту 2 пункту 298.1 статті 298 ПК України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Датою початку дії свідоцтва платника єдиного податку позивача від 25.01.12 р. серії НОМЕР_3 слід вважати з 01.02.12 р. Таким чином, з лютого 2012 р. позивач розпочав діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 23.12.11 р. № 12/5 "Про внесення змін та доповнень до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.11 р. № 7/3 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва" і особистої заяви від 25.01.12 р. про застосування спрощеної системи оподаткування позивачем повинен був сплачувати щомісяця єдиний податок за ставкою 15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, що складало у 2012 р. - 160,95 грн. щомісяця, у 2013 р. - 172,05 грн. щомісяця.

Протягом 2012 р. позивач єдиний податок не сплачував. За даними особового рахунку, станом на 01.01.13 р. податковий борг позивача по єдиному податку складав 1770,45 грн. (основний платіж без штрафних санкцій).

Протягом січня-вересня 2013 р. позивачу було нараховано авансових внесків по єдиному податку на загальну суму 1548,45 грн., які ним до бюджету не сплачені.

Податкова вимога відповідача від 10.10.13 р. № 292-17 про сплату єдиного податку з фізичних осіб була виставлена позивачу на суму основного платежу 3318,9 грн.

Згідно підпункту 3 пункту 299.15 статті 299 ПК України свідоцтво платника єдиного податку анулюється за рішенням контролюючого органу у випадках несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку (в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу).

Підставою для прийняття відповідачем рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 30.09.13 р. № 27 стала наявність у позивача станом на 30.09.13 р. податкового боргу по єдиному податку, виникнення якого розпочалось з 21.02.12 р.

На думку відповідача, оскільки до прийняття рішення від 30.09.13 р. № 27 про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку воно знаходилось у позивача він мав право в період з лютого 2012 р. по вересень 2013 р. включно здійснювати підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, яка передбачає сплату єдиного податку.

Відповідач зазначає, що позивач не скористався своїм правом, яке надано підпунктом 1 пункту 299.15 статті 299 ПК України та не подав заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. Але, згідно зазначеної норми свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу у випадках та у строки:

- подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано заяву щодо такої відмови;

- припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

- несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку, - в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу, тощо.

Отже, статтею 229 ПК України конкретно передбачено підстави анулювання свідоцтва платника податку та строки, у які таке анулювання має відбуватись. Норма підпункту 3 пункту 299.15 статті 299 ПК України є імперативною та не може змінюватись на розсуд податкового органу.

На офіційному сайті Міндоходів (http://minrd.gov.ua/ebpz/107-ediniy-podatok-dlya-fizichnih-osib-/5188.html) було розміщена податкова консультація з питань визначення двох послідовних кварталів для анулювання свідоцтва платника єдиного податку в разі несплати податкового боргу, який виник у платника такого податку, з якої вбачається, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.152 пункту п.14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп (фізичні особи - підприємці) сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Пункт 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої та п'ятої груп (фізичні особи - підприємці) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пунктом 296.3 статті 296 ПК України платники єдиного податку третьої та п'ятої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

З наведеного вбачається, що однією із підстав анулювання свідоцтва платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу згідно із підпунктом 3 пункту 299.15 статті 299 Податкового кодексу України є несплата протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому ПКУ, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку.

Згідно статті 295 ПК України платник податку, у якого виник борг (з єдиного податку та/або інших податків і зборів) у поточному кварталі на протязі наступних двох кварталів має можливість сплатити цей податковий борг, у разі несплати свідоцтво такому платнику податків анулюється в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу.

Отже, оскільки початок дії свідоцтва платника єдиного податку від 25.01.12 р. № 85577 є 01.02.12 р., а борг виник у позивача з 21.02 12 р. з урахуванням наведеного, відповідно до підпункту 3 пункту 299.15 статті 299 ПК, дiя свідоцтва платника єдиного податку від 25.01.12 р. № 85577 могла бути анульована в останній календарний день другого послідовного кварталу, в якому закінчився граничний строк погашення боргу (з 30.09.12 р.), незалежно від дати прийняття такого рішення про анулювання свідоцтва платника податку.

Суд вважає, що відповідач повинен був провести перевірку діяльності позивача та прийняти рішення про анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку. Відсутність встановлених законом строків не надає права податковій інспекції самостійно на свій розсуд встановлювати строки для проведення перевірки. За такою логікою податкова інспекція може проводити перевірку через рік, через два, або через три роки і таке інше, що не передбачено законодавчо.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 статті 191 ПК України контролюючі (податкові) органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Згідно статті 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

З огляду на вищевикладене, відповідач був зобов`язаний зробити перевірку та відповідно до статті 299.15 ПК України винести рішення про анулювання дii свідоцтва платника єдиного податку в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу, тобто з 30.09.12 р., а така бездіяльність відповідача призвела до безпідставного завищення позивачу податкового боргу за ставками для другої групи платників єдиного податку за період з 01.10.12 р. по 30.09.13 р. на суму 2013,3 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо непроведення у встановлені законом строки перевірки та анулювання дiї свідоцтва про сплату єдиного податку.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області внести до рішення № 27 від 30.09.13 р. про анулювання свідоцтва платника єдиного податку відомості щодо термiну дiї свідоцтва платника єдиного податку - "до 30.09.12 р.".

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 10.10.13 р. № 292-17 в частині нарахування податкового боргу за період з 01.10.12 р. по 30.09.13 р. в розмірі 2013,3 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 255,78грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О. Ф. Середа