Ухвала суду № 38173999, 02.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р. Справа № 48864/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Каралюса В.М., Савицької Н.В.,

за участю секретаря Губач Х.І.,

представника позивача не з'явився,

представника відповідача Трачук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 р. у справі №2а-7905/10/1370 за позовом приватного підприємства «Гал-Ексім» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 р. у справі №2а-7905/10/1370 за позовом приватного підприємства «Гал-Ексім» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000452341/0 від 03.11.2009 р., №0000452341/1 від 11.01.2010 р., позов було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням висновків акту перевірки, отриманням позивачем податкової накладної та включенням її до складу податкового кредиту в різні періоди.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи і апеляційної скарги, заслухавши пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції, з 14 по 20.10.2009 р. на підставі направлення №728 від 14.10.2009 р. була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати останнім податку на додану вартість за липень 2009 року, за результатами якої складено акт №2764/23-416/22421378 від 23.10.2009 р.. Актом встановлено порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму ПДВ за липень 2009 року 15672 грн., а відповідно й заниження податкового зобов'язання, яке підлягало сплаті до бюджету на загальну суму 4123 грн.. Такі висновки були зроблені на підставі виявлених фактів включення останнім до складу податкового кредиту в податковій декларації за липень 2009 року сум згідно податкових накладних минулих періодів, зокрема за травень, червень 2009 року.

З цієї підстави були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5772 грн., в тому числі за основним платежем 4123 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1649 грн., які залишались без змін за результатами адміністративного оскарження.

Так, позивачем 15.01.2010 р. подано скаргу на податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.11.2009 р. №0000452341/0, від 11.01.2010 р. №0000452341/1 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 29.12.2009 р. №21820/25-005 до Державної податкової інспекції у м. Львові. Начальником Державної податкової інспекції у м. Львові 19.01.2010 р. прийнято рішення №752/10/25-005/27 про продовження терміну розгляду вищенаведеної скарги. 21.01.2010 р. начальником Державної податкової інспекції у м. Львові прийнято ще одне рішення №1015/10/25-005/27 про продовження терміну розгляду вищезазначеної скарги до 13.03.2010 р., а попереднє рішення від 19.01.2010 р. №752/10/25-005/27 відкликане. 12.03.2010 р. Державною податковою інспекцією у м. Львові прийнято рішення №4686/10/25-005/27, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а суми визначені оскаржуваними повідомленнями-рішеннями - без змін.

При вирішенні справи суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до абзацу 1 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Абзацом 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 вищенаведеного Закону визначено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Абзацом 2 п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року №29, передбачено, що керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги (заяви) документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви), необхідних для розгляду скарги (заяви); необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку; необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з'ясування обставин справи тощо). Враховуючи те, що в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положенні про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби не передбачено можливості прийняття керівниками податкових органів повторних рішень про продовження строків розгляду скарги платника податків після спливу строку для розгляду скарги визначеного в раніше прийнятому рішенні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що керівник податкового органу не вправі виносити таке повторне рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків.

Оскільки рішення Державної податкової інспекцією у м. Львові про результати розгляду повторної скарги позивача №4686/10/25-005/27 від 12.03.2010 р. було винесене поза строками визначеними у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та первинному рішенні Державної податкової інспекції у м. Львові про продовження строків розгляду скарги від 19.01.2010 р., скарга позивача вважається повністю задоволеною.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Як вбачається з змісту вищенаведених норм законодавцем встановлена пряма заборона на включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону. Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції з скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною. Таким чином, якщо податкова накладна отримана з запізненням, то сума податку на додану вартість включається в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому така накладна була отримана. Така ж позиція викладена в листі Державної податкової адміністрації України №15316/7/15-2417 від 11.08.2004 р., в якому зазначено, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних на Приватному підприємстві «Гал-Ексім», вказані в Акті перевірки податкові накладні отримані позивачем від продавців із запізненнями, а відтак, суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг) згідно вказаних накладних включено до складу податкового кредиту лише в подальшому звітному періоді, а саме в податковій декларації за липень 2009 року.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про недоведеність скаржником стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.

Згідно із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 17 - 19, 200, 206 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівський області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 р. у справі №2а-7905/10/1370 залишити без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Каралюс В.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.04.2014 року