Рішення № 38173373, 08.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2014 р. Справа № 914/592/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», с. Липляни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», м. Буськ

про стягнення 12 610, 77 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н.Кривці

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», с. Липляни до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», м. Буськ про стягнення 12 610, 77 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.03.2014р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, 13.03.2014р. та 25.03.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 08.04.2014р. представник позивача не з"явився.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 21.02.2014р., 13.03.2014р. та 25.03.2014р. не виконав, відзиву на позов не подав, відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

30.05.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (позивач, за договором – перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані» (відповідач, за договором – замовник) укладено договір В-пат №30052 на перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до умов зазначеного договору, перевізник зобов’язується доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення (згідно з транспортною накладною) і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

Вартість послуги перевезення, наданої замовнику перевізником встановлюється з врахуванням всіх понесених витрат при перевезенні вантажу та винагороди перевізника і становить 50 грн. з урахуванням ПДВ за тонну перевезеного перевізником вантажу, що вказується в акті виконаних робіт та в рахунку пред’явлених перевізником замовнику (п.4.2).

Послуги за перевезення вантажу сплачуються замовником протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та акту виконаних робіт, згідно тарифів, що вказані в п. 4.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п.4.6).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» зобов’язань, згідно укладеного договору, що зокрема вбачається з актів виконаних робіт на транспортні послуги, підписаними та скріпленими печатками сторін на загальну суму 9 735, 00 грн.(в матеріалах справи).

Проте факт проведення відповідачем оплати наданих послуг підтверджений не був, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 9 735, 00 грн. Дана сума також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за період 01.01.2013р. по 24.02.2014р. на суму 9 735, 00 грн., підписаним та скріпленим печатками сторін (в матеріалах справи).

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані» претензію від 28.11.2013р. №767 з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 9 735, 00 грн.

Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, як підтверджено матеріалами справи, сума основної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» становить 9 735, 00 грн. і підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У разі, якщо замовник не сплачує послуги перевізника у терміни, зазначені в договорі, він сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 10% від вартості неоплачених в зазначений термін послуг (п.5.4).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України). Одним з правових наслідків порушення зобов’язання ст.611 ЦК України визначає сплату неустойки.

На підставі наведеного, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, що у відповідності до поданого розрахунку становить 636, 53 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивачем, згідно поданого розрахунку, правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 165, 65 грн. та інфляційні втрати на суму 126, 56 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549- 551, 611, 625 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 38, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», Львівська область, м. Буськ, вул. Львівська, 8 (код ЄДРПОУ 31285533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», Волинська область, Ківерцівський район, с. Липляни, вул. Червоноармійська, 22 (код ЄДРПОУ 31496816) – 9 735, 00 грн. основного боргу, 636, 53 грн. – пені, 165, 65 грн. – 3% річних, 126, 56 грн. – інфляційних втрат, 1 827, 00 грн. – судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 11.04.2014р.

Суддя Мороз Н.В.