Вирок № 38171985, 26.03.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

№ 622/1195/13-к

1-кп/622/24/2014

ВИРОК

іменем України

26.03.2014 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

з участю: прокурорів Соболя А.Г., Маргаряна А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1

в ході судового засідання, що відбулося у залі судового засідання приміщення суду, по розгляду кримінального провадження №12013220310000433 від 01.07.2013р. відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Постольне Золочівського району Харківської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, проживаючого в цивільному шлюбі, раніше не судимого та який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою АДРЕСА_2,

- що обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення суду Золочівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину та на підставі виконавчого листа №2-625/10 від 05.11.2010 року виданого Золочівським районним судом Харківської області ОСОБА_1 зобов'язаний був сплачувати аліменти на утримання свого повнолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.08.2010 року по 04.08.2014 року. Достовірно знаючи про вказане рішення суду, починаючи з 31 серпня 2010 року і по 10 травня 2012 року, у липні 2012, з жовтня 2012 по вересень 2013 р. ОСОБА_1 виплати на виконання рішення суду не здійснював, будь яку іншу матеріальну допомогу на утримання не надавав, на неодноразові виклики до державного виконавця не з'являвся, довідки про свої доходи не надавав, в результаті вказаних дій в нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів, що станом на 08.07.2013 року становить 13218,82 гривень.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав, та пояснив суду про обставини скоєння правопорушення, зазначивши, що йому дійсно було відомо про наявність рішення суду, про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина. Але він не здійснював виплати по виконавчому листу з двох причин, по-перше через те, що його син працює. Обвинувачений дізнався, що його син офіційно працевлаштований та самостійно заробляє собі на життя, через що він, на думку обвинуваченого, не потребує він нього матеріальної допомоги. Обвинувачений зазначив, що до повноліття сина регулярно сплачував аліменти на його утримання, але згодом син, надавши довідку, що він нібито навчається у приватному вищому навчальному закладі, а саме «Харківському інституті екології і соціального захисту» подав на аліменти до закінчення навчання. Водночас обвинувачений кілька раз приходив до вказаного ВНЗ та взагалі не бачив там студентів, що задіяні у навчальному процесі, з чого він зробив висновок, що його син взагалі там не навчається, через що відповідно не потребує виплати аліментів до закінчення навчання. Крім того, зауважив, що все ж таки періодично здійснював сплату аліментів, бо десь почув по телевізору, що якщо здійснювати виплати не рідше ніж раз у пів року можна уникнути відповідальності. Частіше він не здійснював виплату через те, що взагалі не міг здійснювати сплату аліментів через свій матеріальний стан, оскільки він ніде не працює, на роботу його не беруть через вік та стан здоров'я. Коли він у 2010/2011 роках перебував на обліку у центрі зайнятості та отримував виплату по безробіттю, він не здійснював виплату аліментів, так як вважав, що вони здійснюються автоматично, оскільки він усно повідомив державного виконавця про те, що він перебуває на обліку, коли той приходив до нього до дому та складав акт про неможливість виконання рішення суду. Вказав, що в нього нема можливості сплачувати аліменти, так як він живе на утриманні своєї цивільної дружини, періодично отримує випадкові заробітки, допомагаючи селянам на городі. Коли він звертався до сина з приводу того, що він може надавати йому допомогу продуктами харчування, син відмовився. Крім переліченого, обвинувачений зауважив, що зі слів його колишньої дружини, він взагалі має сумніви, що ОСОБА_2 доводиться йому сином. Водночас пояснив, що знаючи про те, що син офіційно працевлаштований, маючи сумніви, щодо справжності його навчання та ставлячи під сумнів своє батьківство щодо ОСОБА_2, обвинувачений рішення суду, з цих мотивів, не оскаржував, та не просив переглянути розмір стягнутих аліментів.

Перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що винність ОСОБА_1, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 яка пояснила суду, що вона доводиться обвинуваченому колишньою дружиною, в них є спільний син ОСОБА_2, який дійсно звернувся до батька з позовом про стягнення з нього аліментів так як продовжує навчання. Син дійсно навчається та працює, оскільки форма навчання контрактна та він потребує грошей на оплату навчання. Обвинувачений, якому було відомо про необхідність сплати аліментів цього не робив, хоча мав таку можливість;

- показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 яка пояснила суду, що в неї, як державного виконавця, перебував на примусовому виконанні виконавчій лист про стягнення аліментів на повнолітню дитину з ОСОБА_1 Про необхідність сплати аліментів йому безумовно було відомо, оскільки йому направлялися відповідні повідомлення та постанова про відкриття виконавчого провадження. Крім того, в ході виконання рішення суду, державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника, та в його присутності складено акт, в якому є його власний підпис. Державний виконавець зауважила, що якщо боржник перебував на обліку у центрі зайнятості та отримував відповідні соціальні виплати він повинен був звернутися до виконавця з заявою про здійснення необхідних відрахувань. Проводити ці дії автоматично або з власної ініціативи, без заяви боржника, державний виконавець не має права;

- показаннями допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який пояснив суду, що він є сином обвинуваченого. Батько за рішенням суду повинен був сплачувати йому аліменти на його утримання до закінчення навчання, проте його виплати були епізодичними та дуже малими. ОСОБА_2 зауважив, що він дійсно працює у нічний час, для того що сплатити за своє навчання.

- копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17 липня 1991 року відповідно до якого ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у родині ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.28);

- заявою ОСОБА_2 від 08 травня 2012 року щодо вжиття заходів до ОСОБА_1, що не виконує рішення суду про стягнення аліментів на повнолітню дитину(т. 1 а.с.15);

- копією виконавчого листа №2-625/10 від 05 листопада 2010 року, відповідно до якого 21 жовтня 2010 року Золочівським районним судом Харківської області по справі №2-625/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частина від усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 31 серпня 2010 року по 04 червня 2014 року. Рішення набрало законної сили 01.11.2010 року (т.1 а.с. 20, 100);

- копією акта державного виконавця від 04 травня 2011 року, відповідно до якого, державний виконавець Несвітайло Т.В., при примусовому виконання виконавчого листа від 05 листопада 2010 року встановив, що боржник ОСОБА_1 ніде не працює, майна, яке підлягає опису та належить боржнику не виявлено, даний акт містить підписи державного виконавця, боржника ОСОБА_1, понятих (т.1 а.с.32);

- договором №224/10 від 16 серпня 2010 року про підготовку фахівця за денною формою навчання, укладеним між ОСОБА_2 та Приватним вищім навчальним закладом «Харківський інститут екології і соціального захисту» (надалі Інститут) в особі ректора ОСОБА_7, відповідно до умов якого Інститут взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів ОСОБА_2 здійснити підготовку фахівця з вищою освітою, та довідкою вказаного навчального закладу про те, що ОСОБА_2 дійсно є студентом даного вузу (т. 1 а.с.33-36,37);

- довідками про розмір заборгованості по аліментам на ОСОБА_1 , станом на 10 травня 2012 року та станом на 08 липня 2013 року, відповідно до яких сукупний розмір заборгованості станом на 08.07.2013 року становить 13218,82 гривень (т.1 а.с.23,103);

- квитанціями про сплату аліментів 10 травня 2012 року на суму 100 грн., 16 травня 2012 року на суму 20 гривень, 01 червня 2012 року на суму 50 гривень, 14 серпня 2012 року на суму 100 гривень, 11 вересня 2012 року на суму 100 гривень, 27 листопада 2013 року на суму 50 гривень, 12 грудня 2013 року на суму 50 гривень. Оцінюючи надані обвинуваченим квитанції про сплату аліментів з травня 2012року, суд зауважує, що обвинувачений знайшов можливість частково сплатити аліменти, тільки після того як постало питання притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України. Так попередньо його дії були кваліфіковані за вказаною статтею, коли у травні 2012 року його син звернувся з заявою про прийняття заходів, щодо несплати батьком аліментів, цього ж місяця було складено матеріал за протокольною формою та спрямовано до суду, проте згодом даний матеріал було повернуто (т. 2 а.с.42-46);

- копіями попереджень про кримінальну відповідальність, відповідно до яких ОСОБА_1 попереджався про настання кримінальної відповідальності у випадку невиконання рішення суду по сплаті аліментів 04 квітня 2012 року та 21 лютого 2011 року, 17 травня 2013 року (т.1 а.с.24, 101);

- довідкою Золочівського районного центру зайнятості №825 від 11 травня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_1, перебував на обліку у даному центрі зайнятості з 29 грудня 2010 року по 19 вересня 2011 року. Суд оцінюючи даний доказ, зауважує на пояснення державного виконавця, що в цей період боржник міг сплачувати аліменти з тих соціальних виплат, що отримував у центрі, але державного виконавця про перебування на обліку відповідною заявою не повідомив, хоча не був позбавлений такої можливості, оскільки виконавець як раз в період перебування ОСОБА_1 на обліку, приходив до нього до дому для складання акту (т. 2 а.с. 28).

Надаючи оцінку доводам обвинуваченого та його захисника про те, що син обвинуваченого не потребує утримання через те, що він фактично не навчається, працює, маючи самостійний заробіток, фіктивності батьківства, що стали є однією з підстав несплати ОСОБА_1 аліментів суд зауважує, всі перелічені підстави могли бути предметом дослідження при розгляді цивільної справи про стягнення аліментів, та при перегляді даної справи у апеляційному порядку у випадку незгоди відповідача з прийнятим рішенням. Водночас ОСОБА_1 своїм таким правом не скористався, до суду з заявою про скасування виплати аліментів, чи зменшення їх розміру не звертався. ОСОБА_1 також не був позбавлений можливості оспорювання власного батьківства у окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, що у випадку задоволення його позову стало б підставою для скасування рішення суду про стягнення аліментів. Водночас наявність лише таких сумнівів у ОСОБА_1, щодо батьківства, фіктивності навчання, наявності заробітку не звільняє його від обов'язку по виконанню рішення суду, яке набрало законної сили та не є скасованим.

Надаючи оцінку доводам обвинуваченого та його захисника, щодо неможливості сплати ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, що продовжує навчання, суд бере до уваги той, факт, що обвинувачений не сплачував аліменти з серпня 2010 року, однак одразу ж після подання потерпілим заяви про притягнення його до кримінальної відповідальності, знайшов можливість частково погасити існуючу заборгованість. Знов частково сплачувати аліменти ОСОБА_1 почав після повторного спрямування справи до суду восени 2013 року.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину доведеною повністю та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, а також дані про особу обвинуваченого.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що він, проживає у цивільному шлюбі, не працює, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, страждає на ряд захворювань, що отримав на виробництві за шкідливих умов праці.

Судом, відповідно до положень ст. ст. 67, 66 КК України, не встановлено в якості обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений не визнає свою провину. Обставин, що обтяжують покарання судом також не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у межах санкції статті, за якою він засуджується у мінімальних межах у вигляді позбавлення волі, оскільки через фінансовий стан сплата штрафу буде для нього обтяжливою. Одночасно, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без фактичного відбуття покарання, в зв'язку з чим вважає можливим звільнити її від його відбуття з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1, винуватим за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені п.п.2,3 ч. 1 ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Шабас О. С.