Ухвала суду № 38171912, 09.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1624/3237/12

Номер провадження 22-ц/786/1266/14

Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О.

Доповідач Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року м. Полтава

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Гальонкіна С.А., Чічіля В.А.

при секретарі Цилюрик М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 19 777,24 дол. США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2012 року складає 158 020,17 грн. за кредитним договором № PLP0G100000101 від 15.08.2007 року.

Заявлені вимоги мотивовували тим, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не виконували належним чином взяті на себе зобов"язання відповідно до укладених договорів - кредитного і поруки.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року у позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (рах. 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за договором № PLPOG100000101 від 15 серпня 2007 року у сумі 48 366 (сорок вісім тисяч триста шістдесят шість ) грн. 19 коп. Вирішене питання про судові витрати. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

ПАТ КБ "ПриватБанк" в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_2 та зменшення розміру заборгованості у відповідності до судово-економічної експертизи та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ " ПриватБанк" в повному обсязі. Стягнути з відповідачів на користь ПАТ КБ " ПриватБанк" судові витрати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції незважаючи на той факт, що висновок експерта не може являтись для суду належним доказом непідписання договору поруки ОСОБА_2 виніс неправомірне рішення. В порушення ст. 179, п.1 ч.1 ст.214 ЦПК України судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладений договір № PLPOG100000101, згідно умов якого Банк зобов'язався надати ОСОБА_1 15 200 доларів США для купівлі житлового будинку і 3 245 доларів США для здійснення страхових платежів строком до 13 серпня 2027 року зі сплатою 12% річних. Згідно умов кредитного договору щомісячний платіж позичальника становив 199,53 долари США відповідно до графіку.

У той же день між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладений договір іпотеки, предметом якого була садиба №22 по провул..Кінечному,1 у м.Пирятині.

У той же день між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно умов якого остання поручилася відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 за кредитним договором.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту належним чином не виконував.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 14 травня 2009 року задоволені вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 119 045 грн. 45 коп.

Садиба №22 по провул. Кінечному,1 у м.Пирятині, що належала ОСОБА_1, реалізована Банком 22 листопада 2011 року за ціною 107 193 грн. 70 коп. (еквівалент - 13 416,15 долари США), які були зараховані Банком на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Згідно розрахунку Банку заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 вересня 2012 року становила 19 777,24 долари США, з яких 15 230,32 доларів США - заборгованість за кредитом, 2 291,71 долари США - заборгованість по процентам, 304 долари США - заборгованість зі сплати комісії, 979,64 долари США - пеня, 31,29 долари США - штраф (фіксована частина), 940,28 долари США - штраф (процентна складова).

Згідно висновку судової економічної експертизи №11 від 10 липня 2013 року нарахована ПАТ КБ «Приватбанк» сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом 25 вересня 2012 року документально не підтверджується; з урахуванням коштів, виручених від продажу предмету іпотеки, документально підтверджується заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 25 вересня 2012 року у сумі 6 062,38 доларів США.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 9052 від 11 грудня 2013 року підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі договору поруки від 15 серпня 2007 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 є недоведеними, а правильність розрахунку Банку заборгованості за кредитним договором спростовується висновком експертизи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги у частині заперечення висновків обох експертиз (а.с.109 - 118, 137 - 145), колегія суддів виходить з того, що вони є практично ідентичними із запереченнями, наведеними у письмових додаткових поясненнях представника позивача (а.с.170 - 172). Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст..215 ЦПК України у своєму рішенні навів повні і обґрунтовані мотиви прийняття висновків експертиз в якості належних і допустимих доказів, спростувавши тим самим заперечення відповідача.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

За змістом ст.10, ст.11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності.

Відповідно до ст.60 ЦПК України обов'язок доказування покладений на сторони у спорі. Частиною третьою ст.27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до, під час попереднього судового засідання або ж до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням цих вимог, судом не приймаються, якщо сторона не доведе поважність причин несвоєчасного подання доказів. Окрім того, сторона зобов'язана повідомити суду до або під час попереднього судового засідання або ж до початку розгляду справи по суті про усі відомі рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про усі незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» в обґрунтування своїх вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 окрім позову подав суду розрахунок заборгованості, довідку НБУ про курс валют, копію повідомлення поручителю ОСОБА_2, копії кредитного договору, договору поруки, копії документів, що ідентифікують позивача і відповідачів (а.с.2-36). При цьому у позовній заяві відсутнє посилання на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року і рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2011 року.

Питання про призначення у справі судової економічної експертизи вирішне судом у судовому засіданні за участю представника ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.99), яка при вирішенні цього питання поклалася на розсуд суду, при цьому всупереч ст..143 ЦПК України будь-яких пояснень чи зауважень щодо необхідності врахування факту підвищення відсоткової ставки за кредитом не висунула.

Клопотання експерта і ухвалу суду від 19 квітня 2013 року про надання додаткових письмових доказів (а.с.101,103) ПАТ КБ «Приватбанк» отримав 29 квітня 2013 року (а.с.106), проте невмотивовано не виконав вимоги суду.

Про судовий спір щодо підвищення процентної ставки за кредитом і відповідно обрахування суми заборгованості за підвищеною ставкою ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив суд лише 10 лютого 2014 року (а.с.170), тобто через чотирнадцять місяців після відкриття провадження у справі і через вісім місяців після проведення у справі судової економічної експертизи. При цьому у подальшому від проведення повторної експертизи ПАТ КБ «Приватбанк» відмовився. Окрім того, ПАТ КБ «Приватбанк» не долучив до матеріалів справи свої читабельні, доступні розрахунки, які б спростовували висновки експерта та підтверджували правильність нарахованої заборгованості.

Наведене свідчить про недобросовісне виконання представниками Банку своїх процесуальних обов'язків. З огляду на перебіг розгляду справи та вжиті судом заходи щодо всебічного та повного дослідження усіх суттєвих обставин відсутні підстави вважати, що суд не виконав вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А.Лобов

Судді: С.А.Гальонкін

В.А.Чічіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов