Рішення № 38167194, 07.04.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 рокуСправа № 912/540/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/540/14

за позовом: Новомиргородської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради

до відповідача: Відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Кіровоградської обласної ради на стороні позивача;

- Новомиргородської районної державної адміністрації на стороні відповідача.

про стягнення 5464,76 грн,

представники сторін:

від позивача - Щербина С.С. директор;

від позивача - Кочергіна Л.В., довіреність № 103 від 18.03.14 ;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи ( Кіровоградської обласної ради) - Білий І.П., довіреність № 11-620/1 від 04.04.2014р.

від 3-ї особи (Новомиргородської РДА) - участі не брали.

Новомиргородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації основного боргу в сумі 5425,08 грн, 3% річних в сумі 39,68 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на нормах ст. 224 ГК України, ст. 625 ЦК України та акті контрольно-ревізійного відділу в Новомиргородському районні № 13-10/46 від 29.07.2010.

26.03.2014 позивач подав до суду уточнення позовних вимог в яких обгрунтовує свої позовні вимоги та вказує на те, що між сторонами не існувало в період 2007 - 2009 роки договірних зобов'язань, однак 01.05.2009 року сторонами укладено Типовий договір оренди нерухомого майна № 133, яким фактично користувався відповідач і у вказаний попередній період.

Відповідач участі свого представника в засідання суду 19.03.2014 та 07.04.2014 не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 27.02.2014 та 21.03.2014.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача та третіх осіб про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/540/14 в судовому засіданні 07.04.2014 за відсутності представника відповідача, третіх осіб та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, 3-ї особи, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Новомиргородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів (позивач) належить до об'єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст та перебувають в управлінні Кіровоградської обласної ради (п. 1.5 Статуту позивача). Тобто, власником нерухомого майно (приміщення) в якому розташована школа за адресою: м. Новомиргород, вул. Маяковського, 20 є територіальна громада сіл, селищ і міст районну (п. 2.2 Типового договору оренди нерухомого майна № 133 від 01.05.2009).

Відповідно до закону України "Про місцеві державні адміністрації" відділ освіти (відповідач) є структурним підрозділом Новомиргородської державної адміністрації. Відповідно до Положення про відділ освіти Новомиргородської районної державної адміністрації, яке затверджено розпорядженням голови Новомиргородської РДА від 17.10.2008 № 777-р: "відділ освіти Новомиргородської районної державної адміністрації здійснює фінансування закладів освіти району, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету, контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових ресурсів", а отже відповідач є головним розпорядником коштів, що також підтверджується листом № 352 від 20.03.2014 відповідача до позивача.

З 2007 року відділ освіти Новомиргородської районної державної адміністрації використовував нерухоме майно з метою розміщення офісного приміщення відділу освіти Новомиргородської РДА площею 379,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Новомиргород, вул. Маяковського, 20 (раніше вул. Маяковського, 18).

Балансоутримувачем нерухомого майна, яким користувався відповідач в період з 2007 по травень 2009 був і залишається на даний час позивач, що вбачається з умов договору № 133 від 01.05.2009 про відшкодування витрат на воду та водовідведення.

Договірних відносин між позивачем та відповідачем в період з 2007 по лютий 2009 щодо користування вказаного вище приміщення не існувало. Типовий договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області за № 133 відповідно до якого об'єктом оренди є приміщення площею 379,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Новомиргород, вул. Маяковського, 20 (раніше вул. Маяковського, 18), укладено між сторонами лише 01.05.2009.

Питання щодо заборгованості по орендній сплаті та комунальні послуги за період з 2007 по 2008 і січень 2009 вирішено господарським судом Кіровоградської області в ухвалі від 21.11.20011 у справі № 5013/1574/11 за позовом Новомиргородської загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату І-ІІІ ступенів до відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації про стягнення 47 810 грн. 02 коп., в тому числі 45 103 грн. 80 коп. боргу по орендній платі та комунальні послуги за період перебування у приміщенні площею 379,2 кв. м. у м. Новомиргороді по вул. Маяковського у буд. 20 2007-2008 р.р. та січень 2009 р., 2 706 грн. 22 коп. річних у розмірі 3% річних.

Так, вказаною ухвалою суд затвердив мирову угоду від 21.11.11, укладену Новомиргородською загальноосвітньою спеціальною школою-інтернат І-ІІІ ступенів та відділом освіти Новомиргородської районної державної адміністрації.

Однак, як стверджує позивач до графіку погашення, який передбачено вказаною Мировою угодою не включено проміжок часу з лютого по квітень 2009 року, тобто до виникнення між сторонами договірних орендних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи (копії листів № 538 від 16.04.2009 та № 620 від 08.05.2009) пропозиції позивача щодо погашення заборгованості позитивних результатів не дали.

Перевіркою контрольно-ревізійного відділу в Новомиргородському районні проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Новомиргородською загальноосвітньою спеціальною школою-інтернат І-ІІІ ступенів за період з 01.02.2009 по 31.05.2010, в ході якої виявлено ряд порушень фінансової дисципліни, а саме недоотримано фінансових ресурсів, зокрема - власних надходжень бюджетних установ за оренду комунального майна, внаслідок не укладення договору оренди за лютий - квітень 2009 - 227,52 грн; незаконні витрати зокрема, незаконне покриття витрат сторонніх юридичних осіб (фактична сума оплачених комунальних послуг за лютий-квітень 2009) - 5197,56 грн, всього 5425,08 грн.

Дані факти зафіксовано у Акті контрольно-ревізійного відділу в Новомиргородському районні № 13-10/46 від 29.07.2010.

Листом-вимогою №13-14/409 від 02.08.2010 контрольно-ревізійний відділ в Новомиргородському районні зобов'язано Новомиргородську загальноосвітню спеціальну школу-інтернат І-ІІІ ступенів забезпечити повне відшкодування вищезазначених порушень та прийняти міри по не недопущенню їх в майбутньому.

З огляду на вказане, позивач звернувся до відповідача з листом № 233 від 11.06.2012 про мирне врегулювання спору та прийняття боргу за оренду майна в сумі 227,52 грн та покриття витрат в сумі 5197,56 грн за період з лютого по квітень 2009 на загальну суму 5425,08 грн. Отримання відповідачем даного листа підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції за вх. № 760 від 11.06.2012.

Однак, відповідач не перерахував згадані кошти на рахунок позивача, що стало підставою для звернення останнього до суду за захистом свого порушеного права.

Суд враховує, що повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби України за дотриманням бюджетного законодавства визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939-XII (із змінами та доповненнями).

Головним завданням органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Особливою аналітичною процедурою, що передбачає дослідження записів, документів, матеріальних активів є інспектування. У нормативно-правових актах інспектування визначається як подальший контроль (за фактом) за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірки (розділ 2 Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України №158-р від 24.05.2005). Інспектування має фіскальну спрямованість, за його результатами встановлюються вимоги щодо усунення виявлених порушень, а не надаються рекомендації.

Інспектування, що здійснюється органами державного фінансового контролю, вважається централізованим. У Законі України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування визначено як різновид державного фінансового контролю, що здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Процедуру проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби визначено Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пунктів 3 та 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, акт ревізії - це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

У разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб. За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, шляхом звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства (п.п.49,50 Постанова КМ України, від 20.04.2006, №550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами").

У даному випадку, позивач зазначає однією з підстав для стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати за лютий - квітень 2009 в сумі 227,52 грн та витрати на комунальні послуги за лютий-квітень 2009 в сумі 5197,56 грн, саме ті обставини, що контрольно-ревізійним відділом в Новомиргородському районні проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Новомиргородської загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату І-ІІІ ступенів за період з 01.02.2009 по 31.05.2010, в ході якої виявлено ряд порушень фінансової дисципліни та згідно складеного за її результатами акта, виявлено недоотримання фінансових ресурсів на загальну суму всього 5425,08 грн.

Слід зазначити, що згідно ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду від 16.11.2011 у справі №18/2023.

Верховний суд України у листі №1-11/477 від 09.08.2006 зазначив, що Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органам державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не заборонено. Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями глави 5 Цивільного процесуального кодексу України, глави 5 Кримінально-процесуального кодексу України, розділу V Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст.ст.35,36 Господарського процесуального кодексу України, акт перевірки фінансово-господарської діяльності не носить обов'язкового характеру для суду і є способом обґрунтування позиції органу, який його склав.

Слід також зазначити, що звертаючись до суду з позовом про стягнення недоотриманих коштів, позивач, обґрунтовує свої позовні вимоги нормами ст.224 Господарського кодексу України відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Разом з тим, позивач суму недоотриманої орендної плати за лютий - квітень 2009 -227,52 грн та витрати на комунальні послуги за лютий-квітень 2009 - 5197,56 грн обґрунтовує користування відповідачем приміщенням без укладання договору оренди, що підтверджується судовим рішенням у справі № 5013/1574/11 за період з 2007 по 2008 та січень 2009, за період з лютого по квітень 2009 вказане позивач підтверджує поданими до справи копіями листів № 538 від 16.04.2009, № 620 від 08.05.2009, в яких відповідач підтверджує користування та бажання в майбутньому користуватися орендованим приміщенням, а також існування суми боргу; копіями рахунків щодо сплати за комунальні послуги за вказаний період. Крім того, позивач вказує, оскільки лічильники на користування теплопостачанням, електроенергією, водопостачанням та водовідведенням у приміщеннях, якими користувався відповідач стоять спільні, то комунальні послуги розраховувались пропорційно займаній площі, тобто на 379,2 кв.м. Так, відповідно до розрахунку позивача за № 229 від 07.04.2014 орендна плата складає - 227,52 грн; теплопостачання - 3337,78 грн; електроенергія - 1620,90 грн; вода та водовідведення - 238,88 грн, всього: 5425,08 грн.

Відповідач не подав до суду докази оплати зазначених позивачем суд орендної плати та комунальних послуг, разом з тим не спростував доводів позивача щодо користування приміщенням за адресою: м. Новомиргород, вул. Маяковського, 20 (раніше вул. Маяковського, 18) площею 379,2 кв.м та користування комунальними послугами у період з лютого по квітень 2009.

Частиною першою статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч.2 ст.35 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 5 425,08 грн є обґрунтований, підтверджується належними доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачеві 3% річних за період 01.02.2009 по 30.04.2009 в сумі 39,68 грн.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 3% річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 39,68 грн - 3% річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до норм ст. 49 ГПК України судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33,34,44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації, 26000, Кіровоградська область, м.Новомиргород вул.Маяковського,20, код 02144105 на користь Новомиргородської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради, 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул.Маяковського,20, код 23095180 заборгованість в сумі 5 425,08 грн., 3% річних в сумі 39,68 грн., а всього 5 464,76 грн., а також судовий збір в сумі 1827 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.04.2014.

Суддя Т. В. Макаренко