Рішення № 38166856, 28.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1324/14 28.03.14

за позовом: Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м.Київ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37975277

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ, ЄДРПОУ 21680915

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

про стягнення 1 670 005, 35 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

прокурор: Коряжміна Г.М. - по посв.

від позивача: Супрун Л.О. - по дов.

від відповідача: Гусаківський С.А. - по дов.

від третьої особи: Ходорич О.М. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м.Київ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 1 670 005, 35 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем здійснювався забір води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить ст.ст.44, 48, 49 Водного кодексу України та, на думку прокурора, є підставою для стягнення збитків в розмірі 1 670 005,35 грн., завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Позивач у судовому засіданні 19.03.2014р. і 28.03.2014р. та у поясненнях б/н від 17.02.2014р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях 19.03.2014р. та 28.03.2014р., відзиві б/н від 04.03.2014р. та поясненнях б/н від 26.03.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що водокористувач не був належним чином обізнаний щодо припинення строку дії його дозволу на спеціальне водокористування. Крім того, відповідачем наголошено, що Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» було вжито всіх заходів з метою виконання умов спеціального водокористування, а саме щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами. Вказані обставини, на думку останнього, свідчать про відсутність всіх необхідних елементів складу правопорушення, а отже виключає наявність підстав для стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Ухвалою від 31.01.2014р. господарського суду м.Києва до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Київську міську раду.

Позиція третьої особи по суті спору викладена у поясненнях б/н від 17.03.2014р., а саме вказаний учасник судового процесу наголосив, що будь-які документи стосовно отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування, а також щодо скорочення терміну його дії у нього відсутні.

Одночасно, в судовому засіданні 28.03.2014р. представник Київської міської ради зазначив, що відповідач, з метою усунення правопорушення, до уповноваженого органу з заявою про надання дозволу на спеціальне водокористування не звертався.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Крім того, судом враховано, що строк розгляду справи закінчувався 31.03.2013р., внаслідок чого відкладення судового засідання на іншу дату не вбачалося можливим. При цьому, клопотання про продовження строку розгляду справи учасниками спору надано не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, а також дослідивши всі представлені докази, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків». При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Відповідно до п.п.1, 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом №429 від 04.11.2011р. Міністерства екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція в місті Києві є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих ним повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

За змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Наразі, судом встановлено, що на підставі наказу №224 від 28.01.2013р. та направлення на перевірку №232 від 28.01.2013р., 29.01.2013р. - 12.02.2013р. державними інспекторами Державної екологічної інспекції у м.Києві Сусловим С.С. та Царинним О.В. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар», яка оформлена актом №05/199а. Вказаним актом встановлено факт здійснення відповідачем забору води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування.

З метою перевірки усунення відповідачем встановлених під час планової перевірки правопорушень, на підставі наказу №2410 від 19.12.2013р. та направлення на перевірку №2447 від 19.12.2013р. державними інспекторами Державної екологічної інспекції у м.Києві Царинним О.В., Гетьман Є.А. та Федун Т.В., у присутності інженера з охорони навколишнього середовища Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» Сомова С.В. 19.12.2013р. - 27.12.2013р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, результати якої оформлені актом №05/2148а від 19.12.2013р.- 27.12.2013р. Наразі, в матеріалах справи відсутні докази оспорювання змісту вказаних вище документів у порядку, що передбачений чинним законодавством.

За таких обставин, враховуючи результати проведеної 29.01.2013р. - 12.02.2013р. перевірки, судом встановлено факт порушення Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» вимог природоохоронного законодавства України, а саме використання води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування та неусунення відповідачем вказаного правопорушення до повторної перевірки 19.12.2013р.-27.12.2013р.

Слід зазначити, що твердження відповідача стосовно відсутності у Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» обов'язку отримати дозвіл на спеціальне водокористування, оскільки суб'єкт господарювання здійснює забір води в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовує її для власних господарсько-питних потреб, є суперечливими та такими, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

За приписами ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Тобто, реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого ст.23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, наявність права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови не перевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем на підтвердження обсягу забору води за період з 29.01.2013р. по 27.12.2013р. було представлено довідку №40/121-03-21 від 09.01.2014р., що не містить жодного розмежування обсягів води, яку було використано для побутових та виробничих потреб.

Будь-яких інших доказів, що підтверджували б водокористування саме для господарсько-побутових потреб, відповідачем в обґрунтування своїх тверджень до матеріалів справи не представлено.

Крім того, документів, що засвідчували б права відповідача на земельну ділянку, на якій знаходиться свердловина, Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» також не надано.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, останні не можуть свідчити про відсутність обов'язку отримати дозвіл на спеціальне водокористування, а отже і про відсутність правопорушення у діях водокористувача.

Твердження відповідача про те, що неотримання водокористувачем рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві про припинення дії дозволу №УКР-860-Кіє виключає наявність неправомірної поведінки Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», суд вважає безпідставними. При цьому, слід зазначити таке.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За змістом Постанови №827 від 12.12.1994р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Як вже зазначалось, ст.44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно із ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

У п.2 Постанови №321 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р. №459» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, зокрема державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, м.Києві та м.Севастополі.

З п.9 вказаного нормативно-правового акту вбачається, що припинення права спеціального водокористування здійснюється органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Як встановлено судом, 01.09.2011р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві Приватному акціонерному товариству «По виробництву інсулінів «Індар» було надано дозвіл №УКР-860-Кіє на спеціальне водокористування строком дії з 01.09.2011р. по 01.09.2014р. Відповідно до вказаного дозволу Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві дозволяє спеціальне водокористування відповідачу при виконанні, зокрема, такої умови, як оформлення спеціального дозволу на користування надрами.

Проте, з наявного в матеріалах справи листа №06-07/7440 від 11.01.2013р. вбачається, що за поданням №5006-09/08 від 13.11.2012р. Державної екологічної інспекції в м.Києві дію дозволу №УКР-860-Кіє від 01.09.2011р. було припинено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві з 29.01.2013р., оскільки відповідачем умов, за яких надавався дозвіл на спеціальне водокористування в частині отримання спеціального дозволу на користування надрами, виконано не було.

Враховуючи наведені приписи законодавства щодо порядку видачі та припинення дії дозвільних документів у сфері здійснення спеціального водокористування, приймаючи до уваги, що лист №06-07/7440 від 11.01.2013р. видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві (уповноважений дозвільний орган), суд приймає зазначений лист, як доказ припинення дії дозволу №УКР-860-Кіє від 01.09.2011р. на спеціальне водокористування.

Наразі, відповідачем не наведено такої норми права, якою б був встановлений порядок припинення дозволу на спеціальне водокористування шляхом прийняття уповноваженим органом акту відповідного змісту, саме у формі рішення.

Одночасно, правомірність дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві щодо припинення дозволу №УКР-860-Кіє від 01.09.2011р. судом не розглядається, оскільки становлення вказаних обставин виходить за межі юрисдикції господарських судів та суперечить вимогам ст.12 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічну позицію наведено у постановах від 10.12.2013р. та від 03.12.2013р. Вищого господарського суду України по справах №919/593/13 та №922/3261/13. Докази оспорювання та скасування відповідачем рішення про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування в матеріалах відсутні.

За висновками суду, неотримання Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» рішення про припинення дії дозволу №УКР-860-Кіє від 01.09.2011р. не свідчить про відсутність протиправної поведінки з боку відповідача, оскільки, насамперед, про порушення передбаченого чинним законодавством порядку забору води з артезіанських свердловин для використання у виробничих потребах, водокористувачу стало відомо під час проведення планової перевірки дотримання умов природоохоронного законодавства, яка була проведена 29.01.2013р. - 12.02.2013р. та за результатами якої було складено акт №05/199а.

Твердження відповідача щодо необізнаності Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про здійснення спеціального водокористування без дозволу, а отже і відсутність в діях наведеного суб'єкта господарювання протиправної поведінки та вини є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Як вже зазначалось, в акті №05/199а від 29.01.2013р. - 12.02.2013р. перевірки дотримання умов природоохоронного законодавства зазначено, що за час проведення перевірки, інспекторами було встановлено факт здійснення Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» забору води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористуввання. За результатами вказаної перевірки відповідачу видано припис №05/134 віл 13.02.2013р. з вимогою усунути порушення природоохоронного законодавства, зокрема, отримати дозвіл на спеціальне водокористування до 01.03.2013р. Вказані документи було отримано представником відповідача. Одночасно, керуючись висновками, отриманими під час наведеної перевірки у відношенні інженера з охорони навколишнього природного середовища Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» Сомова С.В., було також складено протокол №02158 від 12.03.2013р. про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення, що підтверджується постановою №002158 від 12.03.2013р., на яких міститься підпис вказаної посадової особи.

Наведене, за висновками суду, свідчить про те, що під час проведення планової перевірки відповідачу стало відомо про здійснення ним забору води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування. У судових засіданнях було оглянуто оригінали зазначених вище документів.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) стосовно обізнаності відповідача про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у період з 29.01.2013р. по 12.02.2013р., факту отримання приписів №05/134 від 13.02.2013р., №05-1101п від 26.12.2013р., а також змісту акту №05/199а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Проте, жодних пояснень з цього приводу відповідачем надано не було.

Під час розгляду справи 28.03.2014р. заперечень з приводу доведення до відома водокористувача результатів перевірки відповідач не надав.

Крім того, з метою перевірки усунення відповідачем встановлених під час планової перевірки порушень законодавства щодо раціонального використання водних ресурсів, у присутності інженера з охорони навколишнього середовища Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» Сомова С.В. 19.12.2013р. - 27.12.2013р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства. В акті №05/2148а від 19.12.2013р.- 27.12.2013р., що складений за результатами вказаної перевірки зазначено, що припис №05/134 від 13.02.2013р. в частині отримання дозволу на спеціальне водокористування відповідачем не виконано. Приймаючи до уваги встановлені позаплановою перевіркою обставини, державним інспектором Державної екологічної інспекції у м.Києві Царинним О.В. було видано припис №05/1101п від 26.12.2013р. із вказівками отримати, зокрема, дозвіл на спеціальне водокористування до 27.01.2014р. та постановою №004003 від 26.12.2013р. накладено адміністративне стягнення на інженера з охорони навколишнього середовища Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» Сомова С.В.

Тобто, враховуючи все наведене вище, суд встановив, що Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» було обізнано про здійснення водокористування без спеціального дозволу за результатами проведення перевірки.

Проте, слід наголосити, що відповідачем не представлено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів здійснення будь-яких дій з метою встановлення обставин припинення дії дозволу №УКР-860-Кіє від 01.09.2011р., причин зазначення в акті перевірки такого правопорушення, а також усунення правопорушення, тобто, отримання дозволу на спеціальне водокористування. Докази оспорювання документів, що встановлювали відсутність спеціального дозволу на водокористування у відповідача, у передбаченому законом порядку відповідачем також не надано.

Крім того, слід також зазначити, що заперечення відповідача щодо відсутності у Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» обов'язку отримати спеціальний дозвіл на користування надрами судом не розглядаються, оскільки предметом спору у розглядуваній справі є стягнення збитків за забір води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, а не спеціального дозволу на користування надрами.

Стосовно наявності вини Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» у порушенні водоохоронного законодавства, зазначити таке.

Чинним законодавством встановлено презумпцію вини правопорушника, тобто, прокурор та позивач не повинні доводити наявність вини відповідача, а навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Судом встановлено, що з моменту проведення планової перевірки, під час якої водокористувач був повідомлений про здійснення самовільного забору води з артезіанської свердловини, Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» повинно було і могло вчинити дії для отримання дозволу на спеціальне водокористування, проте, жодних дій з метою усунення правопорушення не здійснило, дозволу на спеціальне водокористування не отримало. За висновками суду, вказані обставини свідчать про наявність вини у діях водокористувача.

При цьому, господарський суд також не приймає до уваги представлену Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» заяву №847/121-03/21 від 21.03.2014р. на отримання спеціального дозволу на користування надрами, яка, на думку відповідача, свідчить про вчинення дії з метою усунення правопорушення. При цьому, суд виходить з наступного.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом №55 від 07.04.2003 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

За змістом п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Наразі, представлена позивачем до матеріалів справи копія заяви належним чином не завірена, отже, у суду відсутні підстави приймати такий документ, як належний доказ. Крім того, у судовому засіданні 28.03.2014р. представник відповідача оригіналу заяви №847/121-03/21 від 21.03.2014р. не надав.

Крім того, як вже зазначалось, що оскільки предметом спору у даній справі є саме стягнення збитків за здійснення забору води без дозволу на спеціальне водокористування, то вчинення дій з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами ніяким чином не впливає на правову оцінку обставин справи та не виключає вини водокористувача.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Слід також наголосити, що відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів, заявлено не було. Одночасно, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Таким чином, з 30.01.2014р. у відповідача було достатньо часу для надання всіх необхідних доказів для обґрунтування своєї правової позиції по суті спору.

Враховуючи принцип повного та всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку, що представлений прокурором розрахунок суми збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 1 670 005, 35 грн. є вірним. При цьому, суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі, зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як вже зазначалось, ст.111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з ст.110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Як вказувалось вище, за змістом ст.ст.44, 49 Водного кодексу України водокористувачі повинні здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відтак, відповідач, здійснюючи забір води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування в порушення вимог ст.ст.44, 49 Водного кодексу України діяв неправомірно, а отже на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

На підставі результатів проведеної перевірки, Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у м.Києві Царинним О.В., керуючись Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом №389 від 20.07.2009р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, було нараховано збитки, спричинені забором води без дозволу на спеціальне водокористування у розмірі 1 670 005,35 грн., що і стало підставою для звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до вказаної Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Тар - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Відповідно до ст.325 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) ставка збору за спеціальне використання підземних вод у м.Києві складала 49, 05 грн. за 100 м3.

На підставі наведених вище норм та довідки №40/121-03-21 від 09.01.2014р. Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» Державною екологічною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища м.Києва було зроблено розрахунок розміру відшкодування збитків, який представлено до матеріалів справи прокурором.

Проте, відповідач проти вказаного розрахунку надав заперечення, оскільки частину води, обсяг якої зазначено у довідці відповідача, використано для господарсько-побутових, а не виробничих потреб.

Наразі, відповідачем не було представлено до матеріалів справи жодних документів, що спростовували б правильне визначення позивачем обсягу води, яку було забрано з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування. Отже, суд вказані твердження водокористувача не приймає до уваги, як необґрунтовані належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Враховуючи дані щодо обсягу водокористування, що зазначені в довідці відповідача, приймаючи до уваги, що Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» належним чином не спростовано обґрунтованості заявленого до стягнення розміру збитків, після проведення власної перевірки, суд дійшов висновку, що наведений прокурором розрахунок збитків за самовільний забір води за період з 29.01.2013р. по 27.12.2013р. є вірним.

За таких обставин, враховуючи все вище наведене, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» у порушенні умов здійснення спеціального водокористування, керуючись тим, що прокурором представлено вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м.Київ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві про стягнення збитків у розмірі 1 670 005, 35 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п.«г» ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного нормативно-правового акту державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Згідно із п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Статтею 11 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, визначені ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, згідно п.7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

За таких обставин, враховуючи наведені положення законодавства, завдані навколишньому природному середовищу збитки у розмірі 1 670 005,35 грн. підлягають зарахуванню до Державного бюджету України та бюджету м.Києва.

Стосовно клопотання б/н від 04.03.2014. відповідача про колегіальний розгляд справи, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Відповідач, обґрунтовуючи свою заяву, посилається на те, що головним акціонером Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» є державне підприємство, а також на складність спірних правовідносин.

Наразі, нормами господарсько-процесуального законодавства не передбачено здійснення правосуддя у судах першої інстанції суддею одноособово чи колегіально в залежності від складу учасників однієї зі сторін спору.

Одночасно, за висновками суду, розглядувана справа не відноситься до категорії складних справ, крім того, наявна практика вирішення спорів, що виникають з відносин поставки товарів, на теперішній час є усталеною. Інших підстав для необхідності колегіального розгляду спору відповідачем не представлено, а судом не встановлено.

При цьому, на думку господарського суду, задоволення наведеного клопотання відповідача могло призвести до затягування строків розгляду спору.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, враховуючи принципи справедливості та розумності строків розгляду справи, оскільки, за висновками суду, справа №910/1324/14 не потребує колегіального розгляду, клопотання б/н від 04.03.2014р. Приватного акціонерного товариства «По виробницту інсулінів «Індар» підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання б/н від 04.03.2014р. відповідача про залучення до розгляду у справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління екології та охорони природних ресурсів департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації з метою витребування у вказаної особи рішення про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування є необґрунтованим та таким, що залишено судом без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Управління екології та охорони природних ресурсів департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації. При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаних суб'єктів господарювання не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

Крім того, як вже зазначалось, суд ухвалою від 05.03.2014р. зобов'язав наведений суб'єкт владних повноважень надати рішення щодо припинення дії дозволу №УКР-860-Кіє від 01.09.2011р. відповідача на спеціальне водокористування.

Відповідно до пояснень б/н від 17.03.2014р. у Управління екології та охорони природних ресурсів департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації відсутнє вказане рішення, оскільки останнє не є правонаступником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві та база дозвільної документації йому не передавалась.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про залучення до участі у розгляді справи вказаної особи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м.Київ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 1 670 005, 35 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Зрошувальна, буд.5, ЄДРПОУ 21680915) на користь Державного бюджету України та бюджету м.Києва, завдані порушенням природоохоронного законодавства збитки в розмірі 1 670 005, 35 грн., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м.Києві за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Зрошувальна, буд.5, ЄДРПОУ 21680915) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 33 400, 11 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 28.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.04.2014р.

Суддя М.О.Любченко