Ухвала суду № 38165834, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/265/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.,

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0005642200 від 27 листопада 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за січень, квітень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Ферко», за результатами якої складено акт № 628/22/05517558 від 28 жовтня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 498 823, 00 грн., у тому числі: за січень 2013 року на суму 196 185, 00 грн., за квітень 2013 року в сумі 302 638, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005642200 від 27 листопада 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 748 235, 00 грн., в тому числі основного платежу 498 823, 00 грн. та 249 412, 00 грн. штрафної санкції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 січня 2013 року між позивачем та ТОВ «Ферко» був укладений договір поставки № 25011 відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Ферко») зобов'язувався передати у власність покупця (ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат») товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, асортимент, ціна товару, терміни його передачі й оплати визначаються додатками до договору, які є невід'ємними його частинами.

Відповідно до вищевказаного договору та додатку № 1 від 25 січня 2013 року ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат» отримав від ТОВ «Ферко» партію олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2012 року в кількості 110 тон загальною вартістю 1 177 110, 00 грн., в тому числі ПДВ 196 185, 00 грн.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується актом прийому-передачі товару № 1 від 25 січня 2013 року, видатковою накладною № 2359 від 25 січня 2013 року та податковою накладною № 134 від 25 січня 2013 року.

Крім того, відповідно до договору поставки № 25011 та додатку № 5 від 29 квітня 2013 року позивач отримав від ТОВ «Ферко» партію соєвих бобів (для технічних потреб) українського походження врожаю 2012 року в кількості 355 т загальною вартістю 1 815 825, 00 грн., у тому числі ПДВ 302 637, 50 грн.

Виконання умов вказаної операції підтверджується актом прийому-передачі товару № 1 від 29 квітня 2013 року, видатковою накладною № 3400 від 29 квітня 2013 року та податковою накладною № 287 від 29 квітня 2013 року.

Розрахунки між сторонами проводились згідно платіжних доручень копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того встановлено, що товар придбаний у ТОВ «Ферко» у січні, квітні 2013р. частково експортований у липні 2013 року згідно договору комісії № К01251 від 25 січня 2013 року, укладений між позивачем та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» відповідно до умов якого комітент (ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат») доручає, а комісіонер (ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ») зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії, зокрема, здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту, найменування товару, асортимент, кількість, ціна товару визначається в додатках до договору: № 1 від 25 січня 2013 року, № 5 від 29 квітня 2013 року, № 6 від 17 травня 2013 року згідно актів прийому - передачі № 1 від 25 січня 2013 року, № 1 від 29 квітня 2013 року, № 1 від 30 травня 2013 року, № 1 від 30 травня 2013 року.

Терміни відвантаження товару на експорт було визначено сторонами договору комісії в додаткових угодах № 1 від 28 лютого 2013 року, № 1 від 17 травня 2013 року, № 2 від 27 червня 2013 року, № 1 від 31 липня 2013 року, № 3 від 30 серпня 2013 року, № 2 від 31 жовтня 2013 року.

Факт експорту товару підтверджується вантажними митними деклараціями: № 003114 та № 003117 від 02 липня 2013 року (експортовано товар, отриманий в квітні 2013 року); та № 006237 від 21 жовтня 2013 року (експортовано товар, отриманий в січні 2013 року).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» здійснювались згідно платіжних доручень № 1052 від 12 серпня 2013 року, № 482573 від 13 серпня 2013 року, № 1088 від 14 серпня 2013 року, № 1099 від 15 серпня 2013 року, № 1124 від 19 серпня 2013 року, № 1134 від 20 серпня 2013 року, № 1977 від 04 грудня 2013 року, № 2027 від 09 грудня 2013 року.

Між сторонами також було складено акти надання послуг № 875 від 07 липня 2013 року, № 1972 від 25 листопада 2013 року, комісіонером надано позивачу звіти про виконання робіт № 1 від 07 липня 2013 року та від 25 листопада 2013 року, виписано податкові накладні № 198 від 07 липня 2013 року, № 77 від 25 листопада 2013 року

Станом на 28 жовтня 2013 року згідно ІС «Податковий блок» відсутні розбіжності по податковим зобов'язанням між ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат» та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» за березень, квітень, липень 2013 року.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з TOB «Ферко» та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору поставки, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Крім того, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації TOB «Ферко» та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» були чинні. Крім того, TOB «Ферко» та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та TOB «Ферко» та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарською угодою з TOB «Ферко» та ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ»

Як на підставу нікчемності вищезазначених правочинів укладених позивачем відповідач посилається на акти ДПІ в Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «К-В-С» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «К-В-С» товарно-матеріальних цінностей за період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року; з ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» товарно-матеріальних цінностей за період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року» № 950/22.8-15/3 1681342 від 13 вересня 2013 року та «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альянс Сістемс», ТОВ «Южтехмонтаж», ПП «Агротехмонтаж», ТОВ «Центр Кровлі», ТОВ «Крок-Плюс», ТОВ «Фірма Інтер-Проект», ТОВ «Честерхауз», СК ім. Шевченка, ТОВ «Укрформ» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Альянс Сістемс», ТОВ «Южтехмонтаж», ПП «Агротехмонтаж», ТОВ «Центр Кровлі», ТОВ «Крок-Плюс», ТОВ «Фірма Інтер-Проект», ТОВ «Честерхауз», СК ім. Шевченка, ТОВ «Укрформ» товарно-матеріальних цінностей за період: серпень-вересень 2012, січень, квітень - червень 2013 року» №952/22- 01/31681342 від 13 вересня 2013 року.

Між тим, у вказаних актах не досліджувалась поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

А відповідачем в свою чергу не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.