Рішення № 38165418, 13.03.2014, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/18038/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 28» лютого 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді - Кравченко Н. О.,

при секретарі - Савченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськвугілля», за участю третьої особи: директора ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» Ткаченко Віктор Анатолійович, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення строку для зверхня дж осуду, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на те, що наказом № 363 від 31 травня 2013 року позивача призначено на посаду підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у Відокремленому підрозділі ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля».

17 вересня 2013 року близько 17 -00 години не виконавши наряд. Позивач в складі інших робітників ділянки № 1,з дозволу гірничого майстра ОСОБА_3, залишив місце роботи.

Протоколом засідання профспілкового комітету підприємства № 101 від 24 вересня 2013 року було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на звільнення працівників вказаної бригади, що самовільно залишили місце роботи, окрім гірничого майстра. Проте керівник підприємства видав наказ № 729-к від 24 вересня 2013 року про звільнення позивача з 23 вересня 2013 року.

Таким чином позивач просить визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду, поновити строк; визнати незаконним Наказ № 729-к від 24 вересня 2013 року директора Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» Ткаченко Віктор Анатолійович в частині звільнення ОСОБА_1, таб №1222 - ГРОЗ ділянки № 1, з посади підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею; поновити ОСОБА_1, таб №1222 - ГРОЗ ділянки № 1, з посади підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля»; стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2013 року по день поновлення на роботі /а.с. 2, 21-22/.

В судове засідання позивач не з'явився, скориставшись свої правом на участь у справі представника, який надавав пояснення по справі в виді письмових дебатів, просив задовольнити позов, та розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні присутнім не був, надав суду письмові пояснення, якими заперечував порушення, а також на законності та обґрунтованості звільнення, факсограмою від 24 лютого 2013 року, просив справу розглядати без участі представника відповідача заявою /а.с. 28-31,76/.

Третя особа, - директор ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» Ткаченко Віктор Анатолійович, в судовому засіданні участі не приймав, своєї позиції стосовно позовних вимог не заявив, був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши позовні вимоги та матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року за змінами від 25.05.1998 року №15 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

В обґрунтування вимог про поновлення строку для звернення до суду про поновлення на роботі позивач зазначив, що звернувся до Ленінського районного суду в жовтні 2013 року, ухвалою від 22 жовтня 2013 року по справі № 437/15888/13-ц Ленінський районний суд міста Луганська /головуючий суддя Бугера О.В./ повернув позов у з в'язку з територіальною непідсудністю, зважаючи на розташування Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» у смт. Артемівськ. Ухвала не оскаржена /а.с. 23.

Згідно ст. 233 КЗпП України робітник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячній строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До суду із повторною заявою позивач звернувся 22 листопада 2013 року, про що свідчить відбиток вхідного штампу на позові /а.с.2/, тобто із порушенням строків звернення.

Проте суд вважає обґрунтованим поважністю причини пропуск місячного строку для звернення до суду, оскільки про повернення позову від 22 жовтня 2013 року, позивач дізнався 22 листопада 2013 року, отримуючи вказану ухвалу. Того ж дня звернувся до суду із повторним позовом. З огляду на обставини справи, суд дійшов висновку про поновлення строку для звернення до суду.

Судом встановлено, що 17.09.2013 року о 17.00 годині позивач ОСОБА_1 не виконавши у повному обсязі наряд, у складі робітників ділянки № 1 (8 робітників), за дозволом гірничого майстра залишив робоче місце, чим порушив ст.40 п.4 КЗпП України, Колективний Договір та Правила внутрішнього трудового розпорядку.

24 вересня 2013 року на засіданні профспілкового комітету ВП „шахта ім. Артема" ДП Луганськвугілля" розглядалося клопотання адміністрації підприємства про надання згоди на звільнення вищеназваних робітників. Протоколом засідання № 101 від 24.09.2013 року було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на звільнення робітників за виключенням гірничого майстра.

Проте Наказом від 24.09.2013 року № 729-к директор ВП «Шахта ім. Артема» Ткаченко В.А. наказав звільнити 6-х робітників із числа вищезазначених (що залишили робоче місце), та позивача з 23.09.2013 року.

Судом досліджені матеріали справи

- Фотокопія трудової книжки ім'я ОСОБА_1, якого 22 вересня 2013 року звільнено за ст. 40 п.4 КЗпП України /а.с.5-6/;

- Фотокопія Витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ВП «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля», за яким постановлено відмовити у наданні згоди на звільнення певних працівників, в тому числі й позивача ОСОБА_1 та взяття їх на поруки за наслідками самовільного залишення робочого місця на час понад три години /а.с. 7-8/;

- Наказ «Про звільнення з підприємства» № 729-к від 24 вересня 2013 року, підписаний директором Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» Ткаченко Віктором Анатолійовичем, в частині звільнення ОСОБА_1, таб. №1222 - ГРОЗ ділянки № 1, з посади підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею з 23 вересня 2013 року, за с п. 4 ст. 40 КЗпП / відсутність на робочому місті понад три години/, при цьому в наказі зазначений витяг з протоколу засідання профспілкової організації від 24 вересня 2013 року № 261 /а.с. 9/.

- Фотокопії доповідних записок працівників підприємства /диспетчера, гірничого майстра, та інших/, в яких надані пояснення з приводу обставин ІІ -ї робочої зміни ділянки № 1 під керуванням ОСОБА_3 17 вересня 2013 року /а.с. 32- 42/

- Фотокопії книг нарядів ділянки, загальношахтних нарядів, книгу інструктажів,

- Довідка від 25 лютого 2014 року про середньоденний заробіток ОСОБА_1, що складає 417,63 грн. за липень 2013- серпень 2013 року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працював згідно наказу №345-к від 24.05.2013 року підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля». - таб. №1222.

17.09.2013 року позивач отримав наряд на завантаження гіпсу у вагони, доставки його та вивантаження до перемички №1 у східному штреку гор.270 м та доставку порожніх вагонів до ствола гор. 270м., на протязі всієї зміни.

Також, судом встановлено, що позивач є членом профспілки відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля».

Профспілковий комітет ВП «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» відмовив у наданні згоди на звільнення з підприємства позивача, врахувавши клопотання колективу про взяття на поруки та ту обставину, що проступок вчинено вперше.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

В силу п.18 ППВСУ від 6.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону.

п.22 зазначеної постанови передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1),148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В п.24 вказаної постанови, зазначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом протягом робочого дня без поважних причин ( наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

За змістом п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що прогулом вважається відсутність працівника саме на роботі, тобто на підприємстві, в установі, організації. Отже, не можуть вважатися прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці. Самовільна відсутність на робочому місці працівника, який не залишив місце розташування підприємства, установи, організації, може бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення, а не звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В статті 149 КЗпП України зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до п.3.6 колективного договору друга зміна розпочинається о 14 год. і закінчується о 20 год.

З аналізу пояснень позивача, представника відповідача, доповідних та пояснювальних записок інших працівників, які разом з відповідачем покинули завчасно робоче місце, наряд ними був виконаний після 17-00 години, та за вказівкою майстра ОСОБА_3, працівники на поверхні шахти здійснювали вивантажування гіпсу з машини, тому суд дійшов висновку, що позивач, піднявшись на поверхню шахті, не залишав її території, тобто не був відсутнім на роботі протягом трьох годин впродовж робочого дня, а саме з 17-00 години до 20-00 години, як на тому наполягає адміністрація підприємства.

За таких обставин, позивач має право вимагати як визнання наказу в частині незаконним та поновлення на роботі, так і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилання представника відповідача на те, що позивач був відсутній на робочому місце більше трьох годин, а саме під землею, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, не заслуговує на увагу, оскільки законодавець пов'язує звільнення працівника з роботи за прогул у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин саме з відсутністю на роботі, а не на робочому місці. Самовільна відсутність на робочому місці працівника, який не залишив місце розташування підприємства, установи, організації, як вже зазначено може бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення, а не звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як було встановлено судом, позивач є членом профспілки відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема» державного підприємства «Луганськвугілля».

Згідно виписки із протоколу № 101 засідання профспілкового комітету ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля», останній відмовив у наданні згоди на звільнення з підприємства по ст. 40 п. 4 КЗпП України,- ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відмова профспілки відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема» державного підприємства «Луганськвугілля» у наданні згоди на звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України містить обґрунтування, та при наявності такої відмови у відповідача також були відсутні підстави для звільнення позивача.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що зі сторони відповідача мало місце порушення трудових прав позивача, звільнення позивача з ініціативи власника, проведено з порушенням положень КЗпП України, а саме ст. 43 КЗпП України.

Доводи письмових заперечень про те, що відмова профспілкового комітету ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» у наданні згоди на звільнення позивача, є необґрунтованою так як не містить посилань на Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії" не заслуговують на увагу, оскільки в ч. 7 ст. 43 КЗпП України зазначено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що закон вимагає лише наявності обґрунтування у рішенні.

В протоколі № 101 засідання профспілкового комітету ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» міститься обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача, а у суду не має права надавати оцінку цим підставам.

Також представником відповідача не надано пояснень стосовно розбіжностей у наявному в матеріалах справи витягу з протоколу засідання профспілкового комітету №101 від 24.09.2013 року, та зазначеному у оскаржуваному наказі витягу №261 від 24.09.2013 року, а також стосовно звільнення позивача за наказом від 24 вересня 2013 року з 23 вересня 2013 року.

Крім того, у даному випадку у відповідача взагалі не було підстав для звільнення позивача.

Таким чином, підсумовуючи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані підставами для повного задоволення позовних вимог, оскільки судом було встановлено та підтверджено документально, що звільнення позивача відбулося з порушенням законодавства про працю. Враховуючи категорію даної справи, висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд вважає за необхідне, визнаючи наказ про звільнення незаконним, вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення яке є похідним від задоволеного позову, а саме скасувати наказ про звільнення.

Також задоволенню підлягають вимоги стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 235 КЗпП України вказує на те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі досліджених матеріалів справи, суд приходить до виснову, що відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 5 розділу IV зазначеного Порядку передбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати у п. 8 розділу IV встановлює, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як вбачається із довідки про заробітну плату № 110 від 25.02.2014 року, наданої представником відповідача, за липень 2013 року - серпень 2013 року заробітна плата позивача складає 15 034 грн. 56 коп.; Відпрацьовано 36 робочих днів; Середньоденна заробітна плата складає 417 грн.63 коп.

Строк вимушеного прогулу у позивача складає за період з 23 вересня 2013 року по 28 лютого 2014 року (вересень 5 роб.дн.; жовтень 23 роб.дн.; листопад 21 роб.дн., грудень 22 роб. дн., січень 2014 - 21 робочий день, лютий 2014- 20 робочих днів),- складає 112 днів.

За час вимушеного прогулу позивача за період з 23.09.2013 року по 28.02.2014 року середній заробіток складає : 417,63 грн. х 112 днів = 46 774 грн. 56 коп.

Таким чином, підлягає стягненню з ВП «Шахта їм. Артема» ДП «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_1 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 46 774 грн. 56 коп.

Згідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України також належить до стягнення судовий збір на користь держави в сумі 467 грн.74 коп.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Суд також допускає до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню в розмірі 8352 грн. 60 коп. (вісім тисяч триста п'ятдесят дві ) грн. 60 коп.

На підставі ст. ст. 10, 11, 57,60, 61, 212-215, 79-81, 88,293,294 ЦПК України, ст.16 Цк України, керуючись ст. ст. п.4 ст. 40, 233, 234, 235 КЗпП України, Законом України „Про професійні спілки, їх права та гарантії", Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськвугілля», за участю третьої особи: директора ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» Ткаченко Віктор Анатолійович, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати наказ директора шахти ВП «Шахта їм. Артема» ДП «Луганськвугілля» Ткаченко В.А. від 24.09.2013р. №729-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею - незаконним.

Скасувати наказ директора шахти ВП «Шахта їм. Артема» ДП «Луганськвугілля» Ткаченко В.А. від 24.09.2013р. №729-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею.

Поновити ОСОБА_1, таб. № 1222-ГРОЗ ділянки №1 на посаду підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Лугансквугілля».

Стягнути з ВП «Шахта ім.Артема» ДП «Лугансквугілля», р/р 2600000130594 в ПАТ «АКТАБАНК» м. Луганськ, МФО 307394, код 33846738 налог. № 324733212016/30 свід. № 16033049 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2013 р. по 28.02.2014р. в сумі 46 774 грн. 56 коп. / сорок шість тисяч сімсот сімдесят чотири грн./ 56 копійок за вирахуванням утримань.

Стягнути з ВП «Шахта ім.Артема» ДП «Луганськвугілля» р/р 2600000130594 в ПАТ «АКТАБАНК» м. Луганськ МФО 307394, код 33846738 налог. № 324733212016/30 свід. № 16033049, судовий збір в сумі 467 /чотириста шістдесят сім/ гривень 74 коп. на користь держави.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню в розмірі 8352 грн. 60 коп. (вісім тисяч триста п'ятдесят дві ) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Н.О.Кравченко