Ухвала суду № 38164634, 17.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11кп/774/144/14 Головуючий у 1інстанції Григоренко Д.Ю.

Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач Коваленко В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваленко В.Д.,

суддів Дрибаса Л.І., Кіряка А.В. ,

за участю секретаря Лісіна С.В.,

прокурора Харів Н.А.,

представника відповідача ТОВ»Автопромінь» ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження №12013040030000636 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянин України, маючий неповну середню освіту, одружений, маючий на утриманні малолітнього сина, 2001 року народження, працюючий водієм у ВАТ «Автопромінь», раніше не судимий, проживаючий: АДРЕСА_1

визнаний винним за скоєння кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання, якщо він в період іспитового строку - одного року - не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України він зобов'язаний періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально - виконавчу інспекцію, повідомляти цю інспекцію про зміну місця свого проживання.

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 10 червня 2013 року, приблизно о 08.45 годині, керуючи технічно справним автобусом «MAN TEMSA», державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Філософській з боку вул. Бурмана в напрямку пр. Пушкіна у м. Дніпропетровську та при наближенні до перехрестя нерівнозначних доріг із другорядної дороги , в районні вул. Свердлова, в порушення вимог п.п. 2.1; 16.11 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, виїжджаючи на вказане перехрестя, не надав дорогу моторолеру «Honda», без реєстраційного номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_4, що наближався до вказаного перехрестя по головній дорозі. Внаслідок чого допустив зіткнення і в результаті потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритого ІІ-Б ступеню уламкового перелому нижньої третини правого плеча зі зміщенням відламків, рани нижньої третини правого плеча, забою м'яких тканин голови та обличчя, синця та садна грудної клітини, синця правого колінного суглобу, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.

В апеляції:

- потерпілий ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію скоєного, разом з тим вважає, що призначене судом покарання є м'яким, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу ОСОБА_3. На його думку, судом належним чином не були враховано, що ОСОБА_3 не відшкодував завдані ним збитки, судом, на його думку, необхідно було застосувати до ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Також вважає. що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, про що він прохав. Просить вирок суду скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки, стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 10 575,00 гривень, та в відшкодування моральної шкоди -100 000,00 гривень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає що апеляцію потерпілого необхідно залишити без задоволення, а вирок без змін, представника відповідача ТОВ»Автопромінь» ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_3, які також прохали апеляцію потерпілого залишити без задоволення, а вирок без змін, проаналізувавши доводи, викладені в апеляції та в судовому засіданні, співставивши їх з наявними в справі матеріалами, дослідивши відповідні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію потерпілого необхідно залишити без задоволення, а вирок суду є законним та обґрунтованим, його необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтовано наявними у справі доказами, ретельно проаналізовано у вироку, що в апеляційному порядку не оскаржено. Фактичні обставини справи, юридична кваліфікація скоєного обвинуваченим за ч.2 ст.286 КК України також є правильними і ніким не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, в ході судового слідства, які б могли істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.

Колегією суддів перевірена обґрунтованість призначеного покарання ОСОБА_3 та правильність вирішення цивільного позову, заявленого потерпілим.

У відповідності до ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання суд послався на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відноситься до категорії тяжких, але скоєний з необережності, дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, надав медичну допомогу потерпілому після скоєного, щиросердно розкаявся у скоєному, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина, та частково відшкодував матеріальну шкоду.

З матеріалів справи також вбачається, що водійський стаж ОСОБА_3 складає 19 років, і робота водієм є його єдиною професією. Крім того на утриманні ОСОБА_3 знаходиться непрацююча дружина, неповнолітній син, який страждає на хронічне захворювання, і на його лікування потрібні кошти. В разі ж позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами не тільки його сім"я буде поставлена у скрутне матеріальне становище, але й реально буде поставлене питання щодо його спроможності відшкодовувати завдані потерпілому збитки.

Тому колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 районним судом покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння нових злочинів.

Також колегією суддів перевірено обґрунтованість вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4., який просив стягнути з відповідачів, в відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди в розмірі 10 575 гривень, з яких 1395 гривень - вартість медикаментів, 1200 гривень - вартість оренди реабілітаційного апарату для відновлення функціональної діяльності руки, та 7980 гривень -вартість ремонту пошкодженого моторолера «Honda», а також просив про стягнення у відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди 100 000 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги, суд вказав, що в обґрунтування відшкодування вартості ремонту пошкодженого моторолера «Honda» у сумі 7980 гривень, потерпілий суду надав товарний чек № 43 ФОП «ОСОБА_6.» від 20 лютого 2012 року на вказану суму. Але суд обґрунтовано відмовив у відшкодуванні потерпілому вказаної суми, остільки правильно прийшов до висновку, що вказаний товарний чек датований більше ніж за один рік до події даної ДТП. Крім того, з цього чеку не вбачається, хто є платником грошей у сумі 7980 гривень та за що саме сплачені ці кошти, та на самому чеку маються суперечливі виправлення. Більш того, представником відповідача офіційно повідомлено про те, що вказаний моторолер було повністю відремонтовано - ТОВ «Автопромінь» та під розписку повернуто потерпілому.

Стосовно відшкодування потерпілому вартості коштів на придбання медикаментів, то районний суд також обґрунтовано відмовив в цій частині позову, остільки ОСОБА_4 не було надано доказів на підтвердження того, що придбання ліків та медикаментів здійснювалося відповідно до аптекарських призначень та безпосередньо пов'язано з лікуванням потерпілого від травм, отриманих внаслідок даної ДТП (рецепти, листки лікарських призначень).

Тому і в цій частині апеляції доводи потерпілого задоволенню не підлягають.

Що стосується вартості оренди реабілітаційного апарату для відновлення функціональної діяльності руки у сумі 1200 гривень, то реальність сплати цієї послуги ОСОБА_4 підтверджені рахунком на оплату № 30/07 від 30 липня 2013 року та квитанцією від 31 липня 2013 року, тому вказану суму обґрунтовано стягнуто з відповідача ПАТ Страхова компанія «Дніпроінмед».

Таким чином, суд правильно стягнув на користь потерпілого ОСОБА_4: з цивільного відповідача -ПАТ Страхова компанія «Дніпроінмед» 60 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди(5 % страхової виплати) та 1200 гривень, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди), та а з цивільного відповідача - ТОВ «Автопромінь» - у рахунок відшкодування моральної шкоди, - 29940 гривень (30000 гривень - 60 гривень). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної «небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі виконувала покладені обов'язки. Тому юридичну особу - ТОВ «Автопромінь» правильно зобов'язано відшкодувати завдану шкоду, спричинену її працівником - водієм ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових обов'язків, згідно трудового договору.

Своє рішення в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд, як вбачається з вироку, належним чином вмотивував, правильно пославшись на відповідні вимоги закону, та виходячи з принципів розумності, справедливості. При цьому при розгляді позовних вимог про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України, вірно врахував і грубу необережність з боку потерпілого ОСОБА_4, яка сприяла виникненню ДТП і виразилася в тому, що останній своєчасно не застосував екстрене гальмування із зупинкою транспортного засобу до місця зіткнення, порушивши вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З огляду на вищевідзначену обставину, з урахуванням глубини та тривалості перенесених душевних страждань, перенесених потерпілим у зв'язку з травмуванням під час ДТП, керуючись принципами розумності та справедливості, суд виважено задовольнив позовні вимоги потерпілого у вказаному вище розмірі.

Доводи в апеляції потерпілого, що ОСОБА_3 не приймав заходів для відшкодування шкоди не відповідають дійсності, остільки з розписки родички потерпілого від 10.06.2013 року вбачається. що обвинувачений особисто для первинного лікування сплатив ОСОБА_4 5837 грн. 37 копійок.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію потерпілого необхідно залишити без задоволення, а вирок суду є законним та обґрунтованим і його необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_3, залишити без змін.

Судді: