Ухвала суду № 38163734, 08.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/4293/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О. В.Номер провадження 22-ц/788/614/14 Суддя-доповідач - Семеній Лідія. Іванівна. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю., Бойка В. Б.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, треті особи: відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, служба у справах дітей Сумської міської ради,

про стягнення боргу, виділ частки, звернення стягнення на майно, встановлення порядку користування квартирою, звільнення майна з-під арешту,

за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8

про визнання правочинів недійсними

та за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3

про визнання недійсним доповнення до розписки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2014 року позов ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на відшкодування боргу за договорами позики 48000 доларів США.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

Позов ОСОБА_9 задоволено.

Визнано недійсним доповнення до розписки від 24.09.2011 року, написане від імені ОСОБА_9 про зобов'язання щодо погашення боргу ОСОБА_5.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також незадоволених зустрічних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 завдану злочином шкоду та задовольнити вимоги зустрічного позову.

Зазначає, що сума завданої шкоди вчиненим ОСОБА_5 злочином становить 136842,73 грн., що еквівалентно 17700 доларів США, а не 18000 доларів США. Вказана ОСОБА_5 в розписці від 21.02.2011 року сума 18000 доларів США визнана під тиском позивачів за первісним позовом, а складені нею розписки на загальну суму 30000 доларів США є безгрошовими і не можуть вважатися зобов'язаннями. Вважає, що його довірителі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 брали на себе зобов'язання своєї дочки ОСОБА_5 лише у межах суми боргу, яка є матеріальною шкодою, завданою злочином, тобто 17700 доларів США.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_8 та її представника адвоката ОСОБА_10, які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив з того, що розмір боргу ОСОБА_5 перед позивачами за первісним позовом, який складається з шкоди, заподіяної злочином та суми позики, підтверджений вироком суду і розписками та становить 48000 доларів США, а так як батьки ОСОБА_5 взяли на себе обов'язок відшкодувати його, але не виконали свого зобов'язання, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивачів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку. Доказів на підтвердження безгрошовості укладених договорів позики, вчинення їх під впливом психологічного насильства, позивачі за зустрічним позовом суду не надали.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що вироком Зарічного районного суду м.Суми від 21.02.2011 року ОСОБА_5 визнано винною в скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.190 та ч.ч.1,3 ст.358 КК України та призначено міру покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є потерпілими від цих злочинів.

Зі змісту вироку вбачається, що у кримінальній справі потерпілими, в тому числі й ОСОБА_8, були заявлені цивільні позови про стягнення шкоди, заподіяної злочином, які, як зазначив суд, повністю підлягають відшкодуванню, так як вина ОСОБА_5 в її заподіянні повністю знайшла своє підтвердження в ході дослідження доказів по справі. В ході розгляду кримінальної справи шкода потерпілій ОСОБА_11 відшкодована. Рішення щодо цивільного позову ОСОБА_11 судом не приймалося.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно з розпискою від 20.02.2011 р. ОСОБА_5 принесла гроші в сумі 18000 доларів США на погашення боргу по кримінальній справі, однак в цій же розписці 21.02.2011 року ОСОБА_5 дописано, що гроші виявилися фальшивими, але вона про це не знала (т.1 а.с.11).

ОСОБА_5 в суді першої інстанції підтвердила, що шкоду в сумі 18000 доларів США, заподіяну позивачкам її злочинними діями, вона не відшкодувала. Вказане підтверджується і написаною нею власноруч 21.02.2011 року розпискою про визнання перед позивачками боргу в сумі 18000 доларів США (т.2 а.с.159,160).

За розпискою від 28.02.2011 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_8, за згодою ОСОБА_3, під заставу квартири №66 у м. Суми по вул. Кірова, 211/1 в борг 6000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 01.06.2011 року (т.2 а.с.161).

З наданої 28.02.2011 року ОСОБА_5 розписки вбачається, що вона отримала в борг від ОСОБА_8 5000 доларів США. На цьому ж аркуші паперу є розписка ОСОБА_5 від 18.04.2011 року про отримання нею в борг від ОСОБА_8 5000 доларів США (т.1 а.с.14).

Згідно з розпискою від 05.03.2011 року. ОСОБА_8 передала в борг ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12 в борг гроші в сумі 14000 доларів США за умови їх повернення до 01.06.2011 року (т.2 а.с.163).

24.09.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 написали розписку про те, що беруть на себе зобов'язання з погашення боргу своєї доньки ОСОБА_5 в сумі 50000 доларів США в строк до 01.11.2011 року. У разі непогашення боргу зобов'язалися в триденний строк укласти з ОСОБА_7 угоду купівлі-продажу належної їм квартири АДРЕСА_1 (т.2 а.с.165).

Застережена в розписці від 24.09.2011 року умова про повернення боргу до 01.11.2011 року боржниками не виконана.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, згідно з ч.1 якої правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З огляду на викладене та враховуючи, що розпискою від 24.09.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяли на себе зобов'язання за боргами ОСОБА_5, тобто перевели борг на себе за згодою кредитора - ОСОБА_7, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на них солідарного обов'язку по відшкодуванню боргу, загальна сума якого підтверджена письмовими документами й становить 48000 доларів США та складається з шкоди, заподіяної злочином - 18000 доларів США, яка визнана ОСОБА_5, та 30000 доларів США, взятих ОСОБА_5 у борг у позивачок згідно з розписками сумами у 6000 доларів США, 5000 доларів США, 5000 доларів США та 14000 доларів США.

Статтею 1051 ЦК України передбачається, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Посилання апелянта на безгрошовість написаних ОСОБА_5 розписок про отримання в борг коштів на загальну суму 30000 доларів США висновків суду не спростовують, оскільки письмові розписки написані нею власноручно свідчать про протилежне.

Доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_5 надані розписки під впливом психологічного тиску, в порушення вимог ст.60 ЦПК України належними та допустимими доказами не підтверджені, а тому не доведено порушення закону при укладанні спірних правочинів.

Доводи апеляційної скарги про неправильність визначення судом суми завданої злочином шкоди, так як вона становить 17700 доларів США, є безпідставними, оскільки зазначену суму, як вбачається з вироку суду, складає лише матеріальна шкода, а внаслідок злочину потерпілим також була заподіяна й моральна шкода. Крім того, сама ОСОБА_5 визнала шкоду, заподіяну потерпілим злочином, у сумі 18000 доларів США.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що солідарний обов'язок з повернення боргу на загальну суму 48000 доларів США несуть відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спірні правочини, якими підтверджується надання у борг коштів та переведення боргових зобов'язань, укладені сторонами з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, а тому є такими, що підлягають виконанню належним чином.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -