Постанова № 38161483, 20.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Львів Справа № 876/7675/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.,

з участю секретаря - Корнієнко О.А.,

представника відповідача - Михайлова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі № 2а-0770/3659/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ужгородський турбогаз» (далі - ПАТ «Ужгородський турбогаз») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ у м. Ужгороді), в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 грудня 2012 року № 0000073500, № 0000083500, № 0002602341, № 0002622341, № 0002632341.

Позовні вимоги обґрунтовувало посиланням на безпідставність викладених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Ужгороді про безтоварність господарських операцій ПАТ «Ужгородський турбогаз» з Приватним підприємством «Універсал Н» (далі - ПП «Універсал Н») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон ЛТД» (далі - ТзОВ «Оріон ЛТД»). Крім цього, вказувало, що його заборгованість перед поручителями як новими кредиторами у зобов'язаннях за кредитними договорами не є поворотною фінансовою допомогою, наданою боржнику, оскільки відсутній факт передання платнику податку грошових коштів у користування, а щодо висновку відповідача про неправомірність віднесення ним до складу валових витрат відсотків сплачених за кредитними договорами, то такий висновок прямо суперечить приписам підпункту 14.1.258 пункту 14.1 статті 14, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 03 грудня 2012 року № 0000073500, № 0000083500, № 0002602341, № 0002622341, № 0002632341.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду ДПІ у м. Ужгороді подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 20 листопада 2012 року № 16/22-1/00153608, а тому висновки суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковими.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою службою у Закарпатській області проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ужгородський турбогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових взаємовідносинах із ПП «Універсал Н» за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 10 вересня 2012 року № 14/16-00/00153608.

За результатом розгляду заперечень ПАТ «Ужгородський турбогаз» на даний акт перевірки Державною податковою службою у Закарпатській області на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Ужгородський турбогаз» з питань, що стали предметом оскарження та з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року.

На підставі акта перевірки від 20 листопада 2012 року № 16/22-1/00153608, складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Ужгородський турбогаз» з питань, що стали предметом оскарження: дотримання вимог податкового законодавства при правових взаємовідносинах з ПП «Універсал Н» за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року № 0000073500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 25307.00 грн., № 0000083500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 70499.00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17624.00 грн., № 0002602341, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2825835.00 грн., № 0002622341, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 296440.25 грн., з яких на 237152.00 грн. за основним платежем та на 59288.25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0002632341, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 19762.25 грн., з яких на 16467.00 грн. за основним платежем та на 3295.25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.55, 14.1.81, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.5 статті 135, пункту 141.1 статті 141, пункту 146.5 статті 146, пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, частини 1 статті 553, статей 558, 512 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 237152.00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 22, пункту 134.1 статті 134, пункту 135.2 статті 135, статей 138, 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 16467.00 грн., завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 70499.00 грн. та зменшено значення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду декларації за грудень 2009 року на суму 25307.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що господарські відносини між позивачем та ПП «Універсал Н», ТзОВ «Оріон ЛТД» не мали реального характеру, оскільки вказані контрагенти спрямовували свою діяльність переважно на мінімізацію податкових зобов'язань своїх контрагентів-покупців. Також відповідачем встановлено, що в бухгалтерському обліку ПАТ «Ужгородський Турбогаз» обліковується кредиторська заборгованість відповідно до договорів поруки, на яку останній не нараховував та не сплачував своїм кредиторам відсотки за користування такими коштами, відтак, вказані кошти є поворотною фінансовою допомогою, а умовно нараховані проценти на такі суми позивачем протиправно не включались до складу валового доходу. Крім того зазначено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати, понесені ним у зв'язку зі сплатою процентів за користування фінансовими кредитами, що використовувались на придбання кваліфікаційних активів згідно договору поставки продукції виробничо-технічного призначення від 21 березня 2012 року № 117-03-12F, укладеного з Компанією «Logistic Solutoin International» LTD, так як такі витрати підлягають включенню до собівартості придбаного відповідного кваліфікаційного активу.

Спірні правовідносини мали місце в період 2010-2011 років, а відповідно врегульовані нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Аналіз норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5), Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4), Податкового кодексу України (п.п. 198.2 п.п. 198.3 п.п. 198.6 ст. 198) дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі ДПІ у м. Ужгороді не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Натомість позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано суду копії укладеного з ПП «Універсал Н» договору поставки від 04 листопада 2009 року № 04/11/09, укладеного з ТзОВ «Оріон ЛТД» договору поставки від 22 березня 2011 року № 24/11, специфікацій до них.

Крім цього, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами, позивачем надано копії сертифікатів якості на поставлену продукцію, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів здачі-приймання робіт, матеріально-виробничого звіту за грудень 2009 року про подальше використання придбаної продукції у власній господарській діяльності.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти ПП «Універсал Н», ТзОВ «Оріон ЛТД» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що господарські операції між ПАТ «Ужгородський турбогаз» та ПП «Універсал Н», ТзОВ «Оріон ЛТД» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі № 1-301/11 по обвинуваченню ОСОБА_2, якою встановлено факт використання первинних документів ПП «Універсал Н» його посадовими особами для здійснення незаконної діяльності з надання послуг з переведення безготівкових грошових коштів у готівкову форму та систематичного незаконного формування підконтрольним суб'єктам підприємницької діяльності податкового кредиту з ПДВ та внесення завідомо неправдивих відомостей в документи податкової звітності, оскільки встановлені в ній обставини не спростовують реальний характер господарських відносин ПП «Універсал Н» саме з позивачем.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач правомірно сформував зобов'язання за податком на додану вартість та податком на прибуток з врахуванням господарських операцій із зазначеними вище контрагентами.

Що стосується висновку податкового органу про заниження позивачем грошового зобов'язання за податком на прибуток у зв'язку з невключенням до валового доходу умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги у вигляді виконання поручителями - юридичними особами зобов'язання боржника (позивача) перед кредитором (ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит») по кредитних договорах, то слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Тобто обов'язковою ознакою поворотної фінансової допомоги є, зокрема, надання коштів у користування платнику податків.

Враховуючи те, що за умовами договорів поруки поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання кредитних зобов'язань позивача перед ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та погасити відповідні банківські кредити у випадку, коли позивач не буде мати коштів вчасно розрахуватись з ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» за отримані кредити, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі договори не можна визначити як договори поворотної фінансової допомоги, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо збільшення валового доходу позивача на суму умовно нарахованих відсотків в розмірі 2556924.00 грн.

Разом з тим, необґрунтоване збільшення валових доходів в сумі 2556924.00 грн. та зафіксоване в акті перевірки (с. 18) заниження позивачем валових витрат за І півріччя 2012 року на суму 522094.00 грн. не дає підстав для донарахування податку на прибуток, оскільки об'єкт оподаткування податком на прибуток має від'ємне значення.

Щодо збільшення позивачу валового доходу за ІІ квартал 2011 року на суму процентів умовно нарахованих на кошти отримані за умовами інвестиційного договору в розмірі 2120.00 грн., то судом першої інстанції правильно встановлено правомірність висновку податкового органу в цій частині, що не впливає на розмір податку на прибуток, який підлягає сплаті позивачем, так як ДПС у Закарпатській області також було зафіксовано заниження позивачем своїх валових витрат на суму 522094.00 грн.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми відсотків, сплачених за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», відповідно до умов яких банк надав позивачеві у тимчасове платне користування грошові кошти, оскільки надані кошти підпадають під визначення фінансового кредиту, передбаченого підпунктом 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та використовувались позивачем в межах його господарської діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Натомість посилання відповідача на використання вказаних кредитних коштів на створення кваліфікаційного активу за договором поставки продукції виробничо-технічного призначення від 21 березня 2012 року № 117-03-12F, укладеного з Компанією «Logistic Solutoin International» LTD, не підтверджено жодними доказами.

Що стосується зменшення відповідачем валових витрат ПАТ «Ужгородський турбогаз» за 1 півріччя 2012 року на суму 387922.00 грн., сформованих в порядку, визначеному пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, то судом першої інстанції вірно встановлено, що протиправне збільшення позивачу валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків за договорами поруки також послужило і підставою для протиправного зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2011 рік на відповідну суму умовно нарахованих відсотків.

Таким чином, відповідне від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2011 рік сформоване ПАТ «Ужгородський Турбогаз» правомірно, тому позивач відповідно до вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тобто у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення, правомірно включив його до складу валових витрат 2012 року.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем своїх зобов'язань за податком на додану вартість та податком на прибуток з врахуванням наведених вище господарських операцій.

Однак, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції не врахував необхідності вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, та скасувати такі податкові повідомлення-рішення, оскільки згідно з статтею162 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. Так як оскаржувані податкові повідомлення-рішення не породжують жодних правових наслідків від моменту їх прийняття, вони підлягають скасуванню.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі № 2а-0770/3659/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 03 грудня 2012 року № 0000073500, № 0000083500, № 0002602341, № 0002622341, № 0002632341.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2014 року.