Ухвала суду № 38160522, 10.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0521/3880/12 Номер провадження 22-ц/775/3297/2014

Головуючий у 1 інстанції Клешньов О.І.

Категорія: 46 Доповідач Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого НИКИФОРЯКА Л.П.

Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ІВАНОВОЇ А.П.,

При секретарі Ганжела М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2

на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 20 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення часток у спільному майні, визнання права власності, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення часток у спільному майні, припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності, стягнення вартості частки в спільному майні, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 20 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визначено долі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, що являються спільною сумісною власністю, рівними, виділивши кожному з них по 1/2 частці означеної квартири.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за ? частку цієї квартири, що припадає на долю ОСОБА_3, в сумі 45991грн., яка знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, також судом вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої дії ОСОБА_2, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції після з'ясування всіх обставин по справі та перевірки їх доказами прийняв до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_3 від 10.02.2014 року та задовольнив її у повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 не звернув уваги на те, що позивач не просив визнати за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, а просив визнати за нею право власності тільки на 1/2 частину квартири та не просив стягнути грошову компенсацію, внесену на депозитний рахунок, а просив стягнути грошову компенсацію його частки на підставі ст.364 ЦК України. Зазначене свідчить про те, що суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3 Суд першої інстанції не привів обґрунтування відносно всіх доводів ОСОБА_1 в підтвердження заявлених вимог, обмежившись фразою про те, що не надані докази, які мають суттєве значення для відступлення від принципу рівності часток.

ОСОБА_3, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_1, просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, встановити порядок користування зазначеним житловим приміщенням, виділивши йому кімнату №1 загальною площею 17,2кв.м., коридор, ванну кімнату, кухню залишити у загальному користуванні, зобов'язати ОСОБА_1; не чинити перешкод у користуванні 1/2 частиною спірної квартири, зобов'язати відповідача надати всі правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 2-3, т.1).

Уточнивши позовні вимоги, просив вселити його в спірну квартиру, встановити порядок користування жилим приміщенням, виділивши йому кімнату №1, балкон в спірній квартирі, відповідачу виділити кімнату 2, кімнату 3, лоджію; коридор, кухню, ванну кімнату залишити у загальному користуванні з відповідачем; зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні 1/2 частиною квартири, зобов'язати відповідача надати всі правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 28-30, т.1).

ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3, зазначила, що з відповідачем перебувала в шлюбі з 14.08.1993р. по 12.05.2006р. за час шлюбних відносин була придбана квартира АДРЕСА_1. оскільки квартира придбана в період сумісного проживання, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири та виділити її в користування як ідеальну частку (а.с. 1 т.2).

Крім того, ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, в якій просить припинити право власності ОСОБА_3 на ? частину в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнути з неї депозит з рахунку територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області на користь ОСОБА_3 (а.с. 33-36 т.1)

Ухвалою Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 08 лютого 2013 року вищевказані позови об'єднані в одне провадження (а.с.71 т.2).

ОСОБА_1 26.02.2013 року уточнено позовні вимоги, а саме: позивач просила визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спільному майні, відступити від рівності часток та визначити частку ОСОБА_1 в розмірі 3/4 частки, а ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки квартири АДРЕСА_1: припинити право власності ОСОБА_3 на частку в спільній власності на вказану квартиру, визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру, після набрання рішенням законної сили виплатити ОСОБА_3 з депозитного рахунку ТУ ДСА в Донецькій області грошову компенсацію вартості частки в спільному майні із грошових коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду; після набрання чинності рішенням повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА в Донецькій області грошові кошти, надмірно нею внесені на рахунок суду (а.с. 77-78 т.2).

10.02.2014 року ОСОБА_3 уточненою позовною заявою змінено предмет та підстави позову, зазначено, що співвласники спірного майна мають право на виділ долі із даного майна, котре перебуває в спільній сумісній власності. Просив визначити йому долю в праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 в розмірі ? частини квартири АДРЕСА_1; виділити йому долю в праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 в розмірі ? частки вказаної квартири; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину спірної квартири; стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію долі в праві спільної сумісної власності, котра складається з 1/2 частини, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 158-161 т.2).

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який просив залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до частини 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_3 та частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що обставин, які б мали суттєве значення і вплинули на відходження від засад рівності часток подружжя при розподілі спірної квартири ОСОБА_1 не надано, а тому частки позивача і відповідача є рівними, а у зв'язку із неможливістю спільного проживання сторін у спірній квартирі припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членів їх сімей.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.08.1993 року до 25 квітня 2006 року (а.с. 38 т.1). Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 45 т.2).

22 липня 1998 року ОСОБА_3 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. На час укладення договору ОСОБА_3 проживав у кв.АДРЕСА_2 (а.с. 5, 20 т.1, 4, 59, 51, 162, 163 т.2).

Згідно з техпаспортом у квартирі АДРЕСА_1 є три кімнати площею 17,2, 11,8 та 12,2 кв.м., балкон площею 2,7 кв.м. та лоджія площею 3,1 кв.м. (а.с.6 т.1, 7-8 т.2).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 37 т.1, 43 т.2).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 52-53 т.1) ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 91 982 гривні.

ОСОБА_3 17.08.1999 року звертався до голови Калінінського райвиконкому м.Горлівки із заявою про надання дозволу на продаж належній йому однокімнатної приватизованої квартири АДРЕСА_2 від імені доньки у зв'язку з переїздом у квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 47 т.2).

За рішенням Калінінського райвиконкому м.Горлівки від 25.08.1999 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на продаж однокімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с. 49 т.2).

Згідно з договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2 було продано 01.09.1999 року (а.с. 52 т.2).

За рішенням суду ОСОБА_3 сплачує аліменти на утримання доньки, надає іншу допомогу (а.с. 54, 55, 116-121, 136 т.2).

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач ОСОБА_3 сплачує комунальні послуги за спірну квартиру (а.с. 122-129 т.2).

Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки від 14.05.2013 року (а.с. 86-89 т.2) при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 порушення майнових прав неповнолітньої ОСОБА_4 не встановлено.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статтею 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України встановлено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Отже, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Відповідно до ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Статтею 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України визначено, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що при розгляді справи не встановлені достатні обставини, які б вплинули на відходження від засад рівності часток подружжя при розподілі спірної квартири АДРЕСА_1, а отже, правильно визначено частки кожної зі сторін по 1/2 частки спірної квартири.

У відповідності до ст. 365 ч.1 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших власників, зокрема якщо річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Крім того, судом першої інстанції правильно визначено, що у зв'язку із тим, що спірний об'єкт нерухомості є неподільною річчю, вважає, що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членів їх сімей, а тому правомірно визнано на ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки зазначеної квартири, які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА в Донецькій області.

Посилання апелянта на неправомірність прийняття судом зустрічного позову ОСОБА_3 після дослідження всіх обставин по справі спростовується положенням ч.2 ст. 21 ЦПК України, за якими крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, а позивач має право визнати позов повністю або частково.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаявлення ОСОБА_3 позовної вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на всю квартиру не можуть стати підставою для скасування рішення суду, оскільки вказану вимогу заявлено самим апелянтом в уточнених позовних вимогах від 26.03.2013 року.

Стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки квартири, яка знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСА в Донецькій області, суд першої інстанції задовольнив заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, а тому вказане не може бути підставою для скасування рішення суду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У відповідності з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: