Постанова № 38159603, 03.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р. Справа № 804/2253/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1637,73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2014 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача заборгованість до бюджету по платежу «збір за провадження торгівельної діяльності» всього в сумі 1637,73 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за заявою на придбання торгового патенту відповідач здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями, продовольчими товарами на підставі торгового патенту, виданого на період з 19.01.2011 року по 31.12.2015 року у зв'язку з чим відповідач є платником збору за провадження торгівельної діяльності у строки та у порядку, визначеному ст.267 Податкового кодексу України. Розмір ставок збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлений п.1 рішення Орджонікідзевської міської ради від 22.06.2011 року № 5 на рівні 0,2 від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, яка склала на 01.01.2011 року - 941 грн. За період з 15.02.2011 року по 15.10.2011 року до сплати нараховано було 1692,00 грн. та з урахуванням того, що згідно картки особового рахунку відповідача частково сплачено суму 68,08 грн., заборгованість становить 1623, 92 грн. та нарахована пеня в сумі 13,81 грн. згідно з вимогами ст.129 Податкового кодексу України. Як зазначає позивач податковий борг виник у відповідача ще у 2008 році та податкові вимоги були направлені та вручені відповідачеві ще у 2008 році у порядку, визначеному ст.6 Закону України ««Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ. Позивач зазначає, що станом на 07.11.2013 року податковий борг відповідача перед бюджетом у загальній сумі складає 1637,73 грн. у зв'язку з чим просить стягнути вказану суму заборгованості на підставі п.87.11ст.87 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 10.02.2014 р. відкрито скорочене провадження у справі, відповідачу було запропоновано у строк до 27.02.2014р. надати до суду письмові заперечення на позов та докази в обґрунтування заперечень або заяву про визнання позову; документи, що посвідчують статус підприємця (а.с. 1).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином 18.02.2014 року у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с.27).

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована 07.04.2004 року Орджонікідзевським міськвиконкомом за адресою: АДРЕСА_1 та з 08.04.2004 року знаходиться на обліку в Орджонікідзевській ОДПІ (правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області), що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 07.04.2004 року № 786, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.11.2013 року, Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.02.2014 року та довідкою про взяття на облік платника податків від 08.04.2004 року № 1176 (а.с. 11-13, 23-24).

На підставі заявки відповідача від 10.01.2011 року податковою інспекцією було видано відповідачу торговий патент серія ТПБ № 481625 на право провадження підприємницької діяльності з такого виду діяльності, як роздрібна торгівля алкогольними напоями, продовольчими товарами, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 14).

П.п.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

П.п. 267.3.9 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України встановлено, що ставки збору, визначені відповідно до цієї статті, округляються (менш як 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні).

Так, згідно п. 1 Рішення Орджонікідзевської міської ради від 22.06.2011 року №5 «Про встановлення ставок збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності» розмір ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлено на рівні 0,2 від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року. Крім, того, відповідно до п.4 вказаного Рішення встановлено, що податковому органу розрахунок вартості торгового патенту необхідно здійснювати шляхом множення розміру ставки на поправочні коефіцієнти з округленням відповідно до ст.267.3.9. Податкового кодексу України (а.с. 15-17).

У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня 2011 року складав 941,00 грн.

Судом встановлено, що за період з лютого по жовтень 2011 року відповідачеві було нараховано по збору за провадження торгівельної діяльності щомісячний платіж у розмірі 188 грн. на загальну суму 1692,00 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу (а.с.8).

Згідно даних по особовій картці відповідача відповідачем частково було сплачено - 68, 08 грн. з урахуванням чого податковий борг зменшився та становить 1623, 92 грн. (а.с. 29).

Окрім того, податковим органом у відповідності до вимог ст.129 Податкового кодексу України була нарахована пеня у розмірі 13,81 грн. (а.с. 8, 29).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг виник у відповідача ще в 2008 році та не переривався.

З метою вжиття заходів погашення податкового боргу, податковою інспекцією згідно до вимог ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року (чинного на момент виникнення податкового боргу) було сформовано дві податкові вимоги, а саме:

- №1/786 від 26.08.2008 року на суму 708,00грн.;

- №2/893 від 14.10.2008р. на суму 771,27 грн. (а.с. 18-19).

Зазначені вимоги були вручені відповідачеві 11.09.2008 року та 18.10.2008 року відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поштових відправлень (а.с. 18-19).

Вказані податкові вимоги відповідачем залишилася не виконані у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

П.п.267.5.2. п. 267.5 ст.267 Податкового кодексу України встановлено строки сплати збору за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості по сплаті збору за провадження торгівельної діяльності за період з 15.02.2011 року по 15.10.2011 року у встановлені строки згідно вимог п.п.267.5.2. п. 267.5 ст.267 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу перед бюджетом по сплаті збору за провадження торгівельної діяльності у загальній сумі 1637грн. 73коп. є обґрунтованими, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 71, 86, 94, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1637,73 грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід бюджету (код ЄДРПОУ 38657960) заборгованість по платежу «збір за провадження торгівельної діяльності» за період з 15.02.2011 року по 15.10.2011 року у сумі 1637 грн.73 коп. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 73 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва