Рішення № 38159315, 31.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/870/14 31.03.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Національного банку України

про визнання договору недійсним.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Спінов С.А. (представник за довіреністю), Булах Ю.І. (директор);

від відповідачів: 1) не з'явилися, 2) Кривенда М.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Ященко М.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між ними правочину про відступлення права вимоги за кредитним договором №31/КВ-08 від 11.04.2008.

Ухвалою від 24.01.2014 за вищевказаним позовом порушено провадження у справі № 910/870/14, а ухвалою від 12.02.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Національний банк України.

У судовому засіданні 31.03.2013 представником Позивача, з огляду на надані Відповідачем-2 документи, було усно уточнено позовні вимоги щодо того, яка саме частина укладеного між Відповідачами правочину є оскаржуваною в межах даного судового спору, та відтак, Позивач просить суд: визнати недійсним п. 52 Додатку №1 «Перелік непроданих активів ТОВ «Укрпромбанк», які передаються в управління» до Договору про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 № 31-Л, що укладений між Відповідачами та Третьою особою по даній справі.

При цьому, подану Позивачем раніше заяву про зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, до вирішення іншої справи № 910/869/14, судом було залишено без задоволення, оскільки Позивачем не обґрунтовано, чому саме розгляд даного судового спору неможливий до вирішення справи № 910/869/14.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний правочин (у частині п. 52 Додатку до нього) всупереч ч. 5 ст. 203 ЦК України не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки були відсутні з боку Позичальника невиконані зобов'язання за Кредитним договором № 31/КВ-08 від 11.04.2008, які передав у довірчу власність Відповідач-1 Відповідачу-2, а тому даний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Відповідач-2 проти позову заперечує з тих підстав, що вважає правомірним передання йому в довірчу власність всіх непроданих активів Відповідача-1 за Договором від 05.09.2013 № 31-Л, та оскільки на його думку з даним позовом про визнання договору недійсним Позивач не мав права звертатися, так як не є його стороною.

Третя особо по суті спору заперечень не висловила, та натомість надала письмі пояснення, що Договір про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 № 31-Л дійсно укладався між Відповідачами та Третьою особою по даній справі, та Третя особа не перевіряла обсяг всіх прав та обов'язків, що передавалися за оскаржуваним договором, а лише посвідчила наявність у Відповідачів повноважень на його укладання.

Відповідач-1 відзиву на позов не подав, в судові засідання його представники не з'являлися, про поважні причини їх неявки суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення Відповідача-1 про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду по даній справі надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача-1, яка міститься в матеріалах справи та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки його представників у судові засідання покладаються на Відповідача-1.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача-2 та Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 між Відповідачем-1 (Банк, Кредитор) та Позивачем (Позичальник, Боржник) було укладено кредитний договір №31/Кв-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (Кредитний договір), за умовами якого Відповідач-1 відкрив Позивачу відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах зобов'язався надати кошти в сумі еквівалентній 200000 доларів США на строк кредитування - з 11.04.2008 по 10.04.2011, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,25% річних у доларах США, 11,5% річних у євро, 19% річних у гривні.

У подальшому, додатковими договорам до Кредитного поговору сторонами погоджувалася зміна процентної ставки та ліміту кредитування.

Виконання Відповідачем-1 умов Кредитного договору в частині надання Позивачу передбачених договором кредитних коштів встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 35/93-34/115-2012, яке набрало законної сили, факти встановлені яким не заперечуються сторонами, а також не доводяться знову при вирішенні даного спору у відповідності до ст. 35 ГПК України.

При цьому, суд приймає до уваги, що склад сторін даного спору № 910/870/14 відповідає складу сторін у справі №35/93-34/115-2012 в тій частині, в якій міг відповідати станом на час винесення рішення від 08.08.2012, оскільки оскаржуваний Договір про передавання в управління непроданих активів № 31-Л було укладено пізніше, ніж винесено рішення у справі №35/93-34/115-2012, а саме - 05.09.2013, що стало підставою залучення до участі в даній справі № 910/870/14 ще двох інших учасників - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» та Національного банку України, які не приймали участь у справі №35/93-34/115-2012.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 35/93-34/115-2012 встановлено зарахування 07.09.2009 зустрічних однорідних вимог, та з цього дня зобов'язання Позичальника по кредитному договору щодо погашення 85000 грн. вважаються припиненими. Крім того, суд зазначив, що з огляду на наявність прострочення з боку Банку, у Позичальника відсутні підстави для сплати відсотків, нарахованих після 04.09.2009 на вказану у платіжних дорученнях суму кредиту, та отже немає підстав і для стягнення вказаних відсотків на користь Банку.

З огляду на наведене, рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 35/93-34/115-2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення: простроченої заборгованості за кредитом - 85000 гривень; простроченої заборгованості за процентами - 51 055,33 гривень та 211,02 доларів США; простроченої заборгованості за комісією по управлінню кредитною лінією - 1576,98 гривень; пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами - 442,81 гривень та 771,62 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 6569,45 гривень та пені за несвоєчасне погашення комісії по управлінню кредитною лінією - 69,57 гривень, оскільки Банком доведено суду обгрунтованість своїх позовних вимог про стягнення заборгованостей, та у т.ч. їх розмір.

Разом з цим, 05.09.2013 між Відповідачами та Третьою особою було укладено Договір №31-Л про передавання активів, що перебували на балансі Відповідача-1, в управління Відповідачу-2 (далі - Договір), за умовами якого Відповідач-2 став довірчим власником отриманих в управління активів і має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та зазначеного Договору, а також бути процесуальним правонаступником Відповідача-1 в справах та виконавчих провадженням, однією із сторін яких є Відповідач-1.

Серед активів, переданих за Договором у довірчу власність від Відповідача-1 до Відповідача-2, наявне право вимоги за Кредитним договором № 31/КВ-08 від 11.04.2008 на суму 162508,99 грн.

Але, як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 35/93-34/115-2012 встановлено відсутність заборгованості з повернення суми кредиту, сплати процентів, комісії та нарахованих штрафних санкцій, які заявлялися до стягнення в межах наведеного господарського спору, загалом у сумі 152563,17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним п. 52 Додатку №1 «Перелік непроданих активів ТОВ «Укрпромбанк», які передаються в управління» до Договору про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 № 31-Л (про передачу права вимоги за Кредитним договором № 31/КВ-08 від 11.04.2008 на суму 162508,99 грн.), Позивач зазначає, що всупереч частини 5 статті 203 ЦК України, оспорюваний правочин (п. 52 додатку до Договору) не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки були відсутні з боку Позичальника невиконані зобов'язання за Кредитним договором № 31/КВ-08 від 11.04.2008.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

З огляду на наведене, судом було зобов'язано Відповідачів, тобто Банк та уповноваженого ним довірчого власника, надати суду письмові докази та пояснення, в яких конкретизувати, які саме зобов'язання і в якому обсязі, що передбачені та випливають з Кредитного договору №31/КВ-08 від 11.04.2008, було передано в довірчу власність Відповідачу-2 від Відповідача-1.

Проте таких доказів суду надано не було, а також не було надано будь-яких інших доказів, що оспорюваний правочин (п. 52 додатку до Договору) був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема оскільки судом встановлено, що на момент його укладення були відсутні з боку Позичальника невиконані зобов'язання за Кредитним договором № 31/КВ-08 від 11.04.2008, а також, Відповідачами не надано суду належних та допустимих в розумінні ст. 34 ГПК України доказів (виписок банку про рух коштів та залишок непогашеної заборгованості тощо), що саме входить у наведену вище суму заборгованості в розмірі 162508,99 грн. за Кредитним договором № 31/КВ-08 від 11.04.2008, що значиться переданою у довірчу власність Відповідачу-2, із чого складається вказана сума, за які періоди вона виникла та обраховується тощо.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 вказаної статті).

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Позивачем доведено суду належними засобами доказування, що оскаржуваний ним правочин, а саме п. 52 Додатку №1 «Перелік непроданих активів ТОВ «Укрпромбанк», які передаються в управління» до Договору про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 № 31-Л, що укладений між Відповідачами та Третьою особою по даній справі, в момент його укладення суперечив закону, зокрема частині 5 статті 203 ЦК України, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме, були відсутні з боку Позичальника невиконані зобов'язання за Кредитним договором № 31/КВ-08 від 11.04.2008, що передавалися в довірче управління у вказаному п. 52 додатку до Договору. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

А відтак, з огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилань Відповідача-2, що Позивач не може бути заявником даного позову, так як не є стороною Договору про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 № 31-Л, то судом такі обґрунтування відхиляються, оскільки чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, тому суд у даному випадку керується правилами статей 1 і 2 ГПК України, і дійшов висновку про правомірність пред'явлення даного позову ТОВ «Металагротрейд» як особою, охоронювані законом права та інтереси якої порушено оспорюваним правочином. Аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом України в п. 2.10 постанови Пленуму від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідачів в рівних розмірах.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним правочин, викладений в п. 52 Додатку №1 «Перелік непроданих активів ТОВ «Укрпромбанк», які передаються в управління» до Договору про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 № 31-Л, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 19357325), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 4-А; ідентифікаційний код 36645230) та Національним банком України (м. Київ, вул. Інститутська, 9).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 19357325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд» (м. Київ, проспект Науки, 9; ідентифікаційний код 30178874) 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 4-А; ідентифікаційний код 36645230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд» (м. Київ, проспект Науки, 9; ідентифікаційний код 30178874) 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014

Суддя Сташків Р.Б.