Ухвала суду № 38159116, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/3207/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Баляба О.В.від відповідачане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової службина постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 18.10.2012та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012у справі № 2а/1270/6021/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Едікт»доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової службипровизнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едікт» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби, в якому просило:

- визнати неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ДПС по складанню акта від 10.11.2011 № 881/23-2/21762837;

- визнати неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ДПС щодо внесення до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» даних про нульові показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Едікт» за січень 2011 року на підставі акта від 10.11.2011 року № № 881/23-2/21762837;

- зобов'язати ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ДПС поновити в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» дані, що містяться у наданому податковому звіті ТОВ «Едікт» за січень 2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем на адресу ТОВ «Едикт» надіслано запит №9024/23 від 28.05.2011 з вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження, обґрунтованою посиланням на пп.20.1.1, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України у межах виконання розпорядження № 48-р «Про відпрацювання підприємств» для підтвердження правових відносин з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», ПП «Інтерхім КС» за період з 01.12.2010 по 31.03.2011;

- відповідачем на адресу керівника ТОВ «Едикт» надіслано запит №12258/23-219 від 26.07.2011 з вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження, обґрунтованою посиланням на пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України для підтвердження правових відносин з ПП «Союз-Трейд-В» за липень, вересень-листопад 2009 року;

- посадовими особами відповідача складено акт №881/23-2/21762837 від 10.11.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Едікт» з питань дотримання податкового законодавства під час придбавання та реалізації товарів (робіт, послуг) у ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», ПП «Інтерхім КС» за січень 2011 року та у ПП «Союз-Трейд-В» за липень, вересень-листопад 2009 року, відповідно до якого, у зв'язку з виявленими перевіркою нереальними господарськими операціями з продажу товарів (робіт, послуг), наявністю податкових ризиків по взаємовідносинам з «сумнівними» контрагентами по операціям постачання, ненаданням документів фінансово-господарської діяльності з питань взаємовідносин з вищевказаними підприємствами, ТОВ «Едікт» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів (робіт, послуг) на суму 944 199,41 грн.;

- позивач звернувся до відповідача з клопотанням надати відповідь щодо причин анулювання показників податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, на що відповідачем було повідомлено, що у зв'язку з неотриманням пояснень та їх документального підтвердження на запит від 26.05.2011 № 9024/23 податковим органом складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки №881/23-2/21762837 від 10.11.2011 з питань дотримання податкового законодавства під час придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за січень 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що запити податкового органу від 28.05.2011 за № 9024/23 та від 26.07.2011 за № 12258/23-219 складені з порушенням вимог, передбачених Податковим кодексом України, оскільки не містять підстав для їх надіслання. Крім того судами встановлено, що акт № 881/23-2/21762837 від 10.11.2011 за своїм змістом не відповідає законодавчим вимогам, зокрема, в цілях внесення контролюючим органом змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, оскільки не містить висновку по порушення вимог податкового законодавства. Також суди зазначили, що внаслідок складання акту не було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким би позивачу було визначено податкові зобов'язання, з огляду на що дійшли висновку, що відповідач діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх помилковими, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору правильно було зазначено, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством, а результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Тому, саме результат реалізації повноважень податкового органу (зокрема, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії складанню акту) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення зустрічної звірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами звірки.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача судами має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Однак, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не було досліджено та встановлено, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду), чи порушені вони саме вчиненням відповідачем дій по складанню акту №881/23-2/21762837 від 10.11.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Едікт».

Колегія судів також не вбачає, що в оскаржуваних рішеннях попередніми інстанціями були досліджені обставини справи щодо фактичного здійснення відповідачем дій по коригуванню податкової звітності позивача, тобто, дій щодо внесення до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних про нульові показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Едікт» за січень 2011 року.

Крім того, висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову в цій частині матеріалами справи не підтверджений. При цьому, судами не встановлено, які саме показники податку на додану вартість були скориговані та данні якого саме звіту мають бути враховані відповідачем в процесі виконання рішення суду першої інстанції з метою поновлення порушеного права позивача.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний