Ухвала суду № 38158518, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/25694/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013

у справі № 2а-457/08/1570

за позовом Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 08.06.2007 № 0000291620/0, від 15.08.2007 № 0000291620/1, від 17.09.2007 № 0000291620/2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позову; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, складено акт № 488/16-20/05519327/6 від 04.06.2007, в якому зафіксовано порушення: ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», а саме: несплата земельного податку у сумі 42 105,32 грн. за період 01.09.2006 по 31.12.2006.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 08.06.2007 № 0000291620/0, від 15.08.2007 № 0000291620/1, від 17.09.2007 № 0000291620/2 про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 63 157,98 грн., в т.ч.: 42 105,32 грн. основного платежу та 21 052,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» надано у постійне користування 17,049 га землі для експлуатації та обслуговування комбінату хлібопродуктів згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 000010 від 17.10.2003. Актом від 09.10.2003 були встановлені в натурі межі земельної ділянки, переданої в постійне користування ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів»

ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» надавав звітність та сплачував земельний податок до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

Проте, 07.08.2001 Одеською обласною радою прийняте рішення № 347-ХХШ «Про межі міста Одеси», яким затверджено межі м. Одеси загальною площею - 16242,0 га з включенням у межі міста 2340 га земель, в тому числі Комінтернівського району - 887 га. з них 526 га земель - Красносільської міської ради та 361 га земель Крижанівської сільської ради. Згідно вказаного рішення матеріали по встановленню зовнішніх меж м. Одеси та зміни меж Біляївського, Комінтернівського, Овідіопольського районів подані до Верховної ради України на розгляд та затвердження.

На виконання постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 № 3064-ІІІ «Про зміну меж м. Одеси Одеської області» було проведено встановлення в натурі межі м. Одеси, про що складено акт від 30.12.2002 «Про встановлення в натурі меж м. Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків» від 30.12.2002, яким були встановлені межі міста Одеси в натурі та закріплені межовими знаками.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, земля, якою користується позивач знаходиться в межах м. Одеси, тому відповідно до ст. ст. 14, 17 Закону України платники земельного податку подають декларації та сплачують земельний податок до органу державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем було сплачено земельний податок у повному обсязі до ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі ст. 17 цього Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач, сплативши земельний податок до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області не може повторно сплачувати цей податок до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, оскільки згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється, зокрема, із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Однак, судами попередніх інстанцій необхідно було дослідити правильність визначення розміру нарахованого та сплаченого позивачем земельного податку до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності (ст. 195 Земельного кодексу України).

За змістом п. п. 1, 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15, державний земельний кадастр призначений, зокрема, для обґрунтування розмірів плати за землю та включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 8 цього Положення облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях. При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.

З аналізу викладених норм вбачається, що до Державного земельного кадастру вноситься інформація про права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, а також інформація щодо правового режиму земель в контексті зонування територій населених пунктів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Для правильного вирішення справи щодо визначення розміру земельного податку необхідно перевірити відповідність бази оподаткування даним державного земельного кадастру, в тому числі, щодо правового режиму земель, що судами зроблено не було.

Крім того, за необхідності суду першої інстанції слід розглянути питання щодо залучення в якості третьої особи - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний