Ухвала суду № 38158516, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/24060/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі № 2а-0870/7276/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 26.08.2011 № 0001852305/12348 та № 0001862305/12349.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Індустріал Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 28.07.2011, складено акт № 266/23-509/30293873 від 04.08.2011, в якому зафіксовано порушення, зокрема, п. 1.7 ст. 1, пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», в результаті чого завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 382 407 грн. та завищено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування по декларації за травень 2010 року на 460 897 грн.

26.08.2011 на підставі результатів вказаної перевірки відповідачем прийняті повідомлення-рішення:

- № 0001852305/12348 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 395 265,50 грн., в т.ч.: 382 407 грн. основного платежу та 12 858,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001862305/12349 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року на 460 897 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 05.05.2010 між ТОВ «Індустріал Центр» (замовник) та ТОВ «Технолітбуд» (генеральний підрядник) укладено договір капітального будівництва № 0505-10, за умовами якого останній бере на себе зобов'язання з будівництва об'єкта нерухомості - берегоукріплення та причалу для маломірних суден водноспортивної бази, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського 17-А., а перший зобов'язується створити генеральному підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результати і сплатити встановлену даним договором ціну.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган посилався на відсутність у контрагента позивача власного або орендованого приміщення, основних фондів, транспортних засобів, кількісного складу працівників на підприємстві, а тому відсутні можливості для виконання робіт згідно укладеного договору з позивачем.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що договірні зобов'язання між позивачем та ТОВ «Технолітбуд» за вищезазначеним договором не були здійснені, оскільки у контрагента позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості на виконання умов договору, також відсутнє економічне обґрунтування використання створеного ТОВ «Технолітбуд» об'єкта у власній господарській діяльності позивача.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій визнаючи правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, не дослідили обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Технолітбуд», а саме: технічних та технологічних можливостей контрагента на виконання договірних зобов'язань, не досліджено питання щодо залучення контрагентом позивача для виконання укладеного з позивачем договору субпідрядників; не досліджено питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних контрагентом робіт, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судом першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, не досліджено фактичні обставини прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001862305/12349 від 26.08.2011 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року на 460 897 грн.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний