Ухвала суду № 38158368, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року м. Київ К/9991/37663/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, до якої приєднався Прокурор Миколаївської області,

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р.

у справі №2а-5142/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області

та Головного управління Державного казначейства у Миколаївській області

про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, Головного управління Державного казначейства у Миколаївській області (далі - відповідачі) про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2009 р. №0000542301/0 та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 272 169,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу у період з 23.06.2009 р. по 07.07.2009 р. проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість у період з серпня 2007 року по квітень 2009 року, про що складено акт від 14.07.2009 р. №692/23-34539925, яким встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість на 272 169,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.09 р. № 0000542301/0 про завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 272 169,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про непідтвердження заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки у перевіряємому ланцюгу постачальників товару позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Індастріал трейдінг компані».

Крім того, на думку податкового органу, діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з певними контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках коли такі операції здійснюються через посередників, які або мали ознаки фіктивності, або такі, що за юридичною адресою не знаходились, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої.

Суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Так, нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, податковий орган в акті перевірки не заперечував сплату позивачем на користь постачальників товарів сум податку на додану вартість, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування.

З огляду на приписи наведених норм, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак таке податкове повідомлення-рішення було обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій протиправним та скасовано.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, контролюючий орган безпідставно визначився стосовно завищення позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 272 169,00 грн., відтак висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а тому рішення судів підлягають залишенню без змін.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. у справі №2а-5142/09/1470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.