Постанова № 38157065, 30.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 рокусправа № 2а/0470/9470/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Шлай А.В. Проценко О.А.

за участю секретаря - Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р.

у справі № 2а/0470/9470/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр"

до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2011 року Публічне акціонерне товариство "Новопавлівський гранітний кар`єр" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011 року № 0001192320 та від 12.07.2011 року № 0001202320.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011 року № 0001192320 та № 0001202320.

Суд дійшов висновку, що податковий орган не довів відсутності факту здійснення господарських операцій з передачі товару між позивачем та контрагентами ТОВ фірма «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Басстрой».

Судом відхилено доводи відповідача про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ фірмою «Модем ЛТД» та ТОВ «Нікопрогресбуд», є нікчемнимм через те, що за ланцюгом постачання між попередніми контрагентами ТОВ фірми «Модем ЛТД» та ТОВ «Нікопрогресбуд» податковим органом встановлено відсутність господарських операцій, а правочини між названими особами також є нікчемними. При цьому суд послався на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р., Нікопольська об`єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність постанови суду обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р., прийняти нову постанову у справі, якою в задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Новопавлівський гранітний кар`єр" відмовити у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що суд не надав жодної оцінки акту перевірки Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області № 475/232/19157483 від 23.05.2011 року, акту перевірки Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровськ № 1462/23-3/35740144 від 22.04.2011 року, акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 738/2307/33406970 від 07.04.2011 року, які свідчать про фактичну відсутність господарських операцій з передачі товару між позивачем та контрагентом.

Внаслідок зазначеного судом при розгляді справи № 2а/0470/9470/11 та винесенні судового рішення були порушені (неправильно застосовані) норми матеріального права - пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість» ( який діяв на момент вчинення правопорушення) та ст. ст. 185, 188, п. 198.6, ст.. 198 Податкового кодексу України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити судове рішення без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач зазначає, що всі первинні документи, які залучені до матеріалів справи Позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товарів.

Відповідачу не надано право визначати дійсність договорів, зокрема в залежності від наявності у сторін договору складів, матеріальної частини, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що невиконання контрагентами ТОВ фірма «Модем ЛТД» та ТОВ «»Нікопрогресбуд» своїх договірних зобов'язань мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ фірма «Модем ЛТД» та ТОВ «Нікопрогресбуд».

У судовому засіданні представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши представників позивача і відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, з 04.05.2011 року по 16.05.2011 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складено Акт від 23.06.2011 року № 536/232/00292304.

У акті перевірки зазначено, що позивач порушив приписи статей 185, 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищив від'ємне значення податку на додану вартість, задеклароване у податкових деклараціях з податку на додану вартість, які після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 43 650, 00 гривень, в тому числі за січень 2011 року на суму 24 483, 00 гривень, за лютий 2011 року на суму 19 167, 00 гривень.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про відсутність господарських операцій та нікчемність право чинів, укладених позивачем з ТОВ фірмою «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Басстрой».

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:

- по ТОВ фірмі «Модем ЛТД» встановлено, що угоди, укладені між ТОВ фірма «Модем ЛТД» і ТОВ «Колідо» є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, а отже угоди укладені ТОВ фірма «Модем ЛТД» з покупцями, в тому числі і позивачем, є нікчемними в силу закону (відсутня база і об'єкт оподаткування податком на додану вартість).

- по ТОВ «Нікопрогресбуд» встановлено, що його угоди з ТОВ «Ін вест-Ком Центр» є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства (товар по правочинам не був переданий), а отже угоди, укладені ТОВ «Нікопрогресбуд» з позивачем, є також нікчемними.

- по ТОВ «Басстрой» встановлено, що угоди, укладені між позивачем і ТОВ «Басстрой» є нікчемними, оскільки за наслідками перевірки ТОВ «Басстрой» встановлено, що його директор є посадовою особою одразу в 21 суб'єкті господарювання, які зареєстровані на всій території України, у зв'язку з цим є неможливим здійснення вищевказаною особою керування господарськими операціями на підприємстві в кількох місцях одночасно, а саме: підписання та подання декларацій та звітів до органів податкової служби по декільком суб'єктам господарювання, що зареєстровані в різних областях в один день, складання та підписання господарських договорів тощо.

- Особи, що здійснювали перевірку, також дійшли висновку, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами не підтверджено документально внаслідок відсутності реквізитів, необхідних для визнання інформації документом.

- На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0001192320 від 12.07.2011 року, яким нараховано грошове зобов'язання у розмірі 198 717, 50 гривень, в тому числі 158 974, 00 гривень за основним платежем та 39 743, 50 за штрафними (фінансовими) санкціями; а також податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0001202320 від 12.07.2011 року, яким визначено суму завищеного від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 43 650, 00 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення скасовано судом першої інстанції з тих підстав, що висновки відповідача, зроблені у Акті від 23.06.2011 року № 536/232/00292304 щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ фірмою «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Басстрой», є протиправними та не відповідають дійсності, а тому податкові повідомлення - рішення від 12.07.2011 року № 0001192320 та № 0001202320 підлягають скасуванню.

При цьому суд зазначив, що факт здійснення господарських операцій підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, що оформлені належним чином.

З зазначеним не можна погодитись, виходячи з такого.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно -правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996- XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2, п. 1, п.п. 2.1, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704. Згідно названого Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливе - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їй юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, інформація на паперових носіях може розглядатися судом у якості документа та підстави для формування показників податкової звітності у разі, коли оформлення названої інформації відповідає вимогам законодавства та містить відповідні реквізити.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ фірмою «Модем ЛТД» укладено договір купівлі-продажу № 01-05-10 від 01.05.2010 року, у відповідності до якого ТОВ фірма «Модем ЛТД» зобов'язувалось поставити позивачу продукцію у відповідності до умов договору, а позивач зобов'язувався прийняти продукцію та оплатити її.

Загальна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних, виданих ТОВ фірма «Модем ЛТД», становить 140 671, 00 гривень, що не заперечується і сторонами.

Як зазначено в акті перевірки, аналіз первинних документів по вищевказаним поставкам свідчить про наступне: - у видаткових накладних, виписаних ТОВ фірмою «Модем ЛТД», відсутня інформація про доручення на отримання ТМЦ, на підставі яких було відвантажено матеріальні цінності; в графі «отримано» не зазначено ПІБ особи, якій доручено отримати вказані у видатковій накладній ТМЦ (т.2, а.с.251) .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Нікопрогресбуд», то суд зазначає наступне. Між позивачем та ТОВ «Нікопрогресбуд» був укладений усний договір купівлі-продажу.

Загальна сума податку на додану вартість, за операціями з ТОВ «Нікопрогресбуд» становить 19 167, 00 гривень, що не заперечується і сторонами.

Згідно відомостей акту перевірки, аналіз первинних документів по вищевказаним поставкам, свідчить про наступне:

- у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Нікопрогресбуд», відсутня інформація про доручення на тримання ТМЦ на підставі яких було відвантажено матеріальні цінності; в графі «отримано» не зазначено ПІБ особи, якій доручено отримати вказані у видатковій накладній ТМЦ ( т.2,а.с.251).

Крім того, видаткові накладні ТОВ фірми «Модем ЛТД» та ТОВ «Нікопрогресбуд», як свідчать матеріали справи, також не містять відомостей щодо посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильності її оформлення.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Басстрой», то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Басстрой» був укладений усний договір купівлі -продажу.

Загальна сума податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Басстрой» становить 42 787, 00 гривень, що не заперечується відповідачем.

Як зазначено у акті перевірки, у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Басстрой», відсутня інформація про доручення на отримання ТМЦ, на підставі яких було відвантажено матеріальні цінності; в графі «отримано» не зазначено ПІБ, якій доручено отримати вказані у видатковій накладній ТМЦ (т.2,а.с.252).

Крім того, в актах приймання, оформлених із зазначенням ТОВ «Басстрой», також не міститься відомостей щодо прізвищ та посад осіб, які підписали названі акти.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд апеляційної інстанції погоджується з висновками акту перевірки стосовно того, що факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ фірмою «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд» та ТОВ «Басстрой» не підтверджується документально.

Зазначене вище також підтверджується іншими відомостями стосовно контрагентів позивача, на які посилається відповідач, зокрема відомостями щодо відсутності господарських операцій між ТОВ фірмою «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Басстрой» та особами, які визначені ними у якості постачальників. .

Відповідно п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», від 03.04.97 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Оскільки факт поставки не підтверджено документально, слід дійти висновку, що показники податкової звітності, за операціями з ТОВ фірмою «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд» та ТОВ «Басстрой» сформовано позивачем з порушенням норм ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 185, 198 Податкового Кодексу України, що обґрунтовано стало підставою для винесення податкових повідомлень - рішень.

Отже, рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "Новопавлівський гранітний кар`єр" винесено внаслідок неповного з'ясування обставин справи, без врахування норм ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996- XIV (із змінами та доповненнями), що згідно ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області слід задовольнити, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. - скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

( Рішення суду виготовлено у повному обсязі 17.03.2014р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко