Постанова № 38154935, 01.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 квітня 2014 року 09:47 №826/2167/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 №23226552213,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 №23226552213.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 31.01.2014 №94/26-55-22-13/33998180 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 №23226552213. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а контрагент позивача декларував свої грошові зобов’язання.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 31.01.2014 №94/26-55-22-13/33998180 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 №23226552213.

В судовому засіданні 11.03.2014 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» щодо підтвердження господарських відносин з приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» за вересень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником податків податкового кредиту на загальну суму 102 028,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 31.01.2014 №94/26-55-22-13/33998180 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 №23226552213, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 127 535,00 грн., у тому числі: 102 028,00 грн. – основний платіж, 25 507,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України 201.10. податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 31.01.2014 №94/26-55-22-13/33998180 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» та приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» за договором купівлі-продажу від 21.09.2010 №23-Б.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» (покупець) та приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 21.09.2010 №23-Б, відповідно до якого продавець продає бітум нафтовий дорожній в'язкий марки БДН 60/90, БДН 90/130; мазут; пічне топлено, якщо не оговорено інше, а покупець приймає та оплачує всю поставлену продукцію на умовах даного договору.

З пункту 2.1 договору купівлі-продажу від 21.09.2010 №23-Б вбачається, що сторони домовились, що поставка продукції буде реалізовуватися узгодженими партіями автомобільним і/чи залізничним транспортом згідно усної чи письмової заявки покупця.

Відповідно до пункту 2.2 договору купівлі-продажу від 21.09.2010 №23-Б під партією продукції розуміється продукція, яка відвантажується за певною адресою, визначеному грузоотримувачу в кількості і по ціні, яка вказана в рахунку-фактури.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу від 21.09.2010 №23-Б; заявок за відповідні періоди; рахунків за відповідні періоди; виписок з банківського рахунку за відповідні періоди; накладних за відповідні періоди; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди; паспортів на товар; податкових накладних за відповідні періоди тощо.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» та приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» вказано на акт державної податкової інспекції у місті Херсоні головного управління Міністерства доходів і зборів у Херсонській області від 03.06.2013 №2846/22.6/21292863 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватної виробничо-комерційної фірми «Маркет» з питань дотримання вимог чинного законодавства при проведені фінансово-господарських правовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Феріт Д», приватним підприємством «АТМ», товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Віконні системи», товариством з обмеженою відповідальністю «Галактика М», приватним підприємством «Екоскан Сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь», товариством з обмеженою відповідальністю «Дидактика», товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга», товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран», товариством з обмеженою відповідальністю «Матадор», товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс», товариством з обмеженою відповідальністю «Стард Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Супутник», приватним підприємством «Транс-Атлантика Сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Шоковіта», приватним підприємством «Мегіур», товариством з обмеженою відповідальністю «Техніка» за період з 01.01.2010 по 31.01.2013 та їх відображення у податковій звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 по 31.01.2013.

Разом з тим, з акту перевірки від 03.06.2013 №2846/22.6/21292863 вбачається, що господарські операції між приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» контролюючим органом не досліджувались, висновки зроблено виключно по ланцюгу контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» в судовому порядку були оскаржені як дії державної податкової інспекції у місті Херсоні головного управління Міністерства доходів і зборів у Херсонській області із формування в акті від 03.06.2013 №2846/22.6/21292863 висновків щодо відсутності у фірми об’єктів оподаткування, так і податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі цього акту перевірки.

Під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» відповідачем також не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет».

Доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Необхідно зазначити, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет», руху активів в процесі здійснення господарської операції, наявності ділової мети та економічної доцільності, було надано суду копії договорів з третіми особами, актів здійснених робіт, податкових накладних тощо.

В підтвердження прояву розумної обережності у виборі контрагента, позивачем надано суду копії свідоцтва про державну реєстрацію приватної виробничо-комерційної фірми «Маркет».

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» та приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юк-Інвест 1982» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 №23226552213, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 13.02.2014 №23226552213.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.