Рішення № 38153627, 10.04.2014, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2962/13-ц

2/683/1242/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цішковського В.А.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме стягнути кошти пов'язані з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі у сумі 11 465 грн. 24 коп.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 01.09.2007 року з відповідачем було укладено письмовий договір №10/300 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Відповідно до якого відповідач зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років. Відповідач після закінчення навчання в університеті звільнився з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі за власним бажанням, а тому повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в навчальному закладі. Згідно розрахунку сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача за період з 01.09.2007р. по 29.06.2011р. становить 11 465,24 грн.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі. Проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився. У відповідності до ст.224 ч.1 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.

Дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом об'єктивно встановлено, що 01.09.2007 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ та відповідачем було укладено письмовий договір №10/300 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідно до якого відповідач зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років.

Встановлено, що 29.06.2011 року наказом № 222 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «юрист» освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст».

Крім того, встановлено, що згідно витягу з наказу № 55 о/с від 12.04.2013 ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних сил України згідно п. 64 «ж» (за власним бажанням). В органах внутрішніх справ відповідач прослужив з 12.08.2007 року по 12.04.2013 року - 5 років 8 місяців.

Вказані обставини підтверджуються: договором №10/300 від 01.09.2007 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України; копією витягу з наказу від 29.06.2011 року №222 про випуск курсантів денної форми навчання; копією витягу з наказу № 55 о/с від 12.04.2013 про звільнення в запас Збройних сил України ОСОБА_1 за власним бажанням.

У відповідності до абз. 4, 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію» Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України". Відповідно до п. 1, 2, 3 Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Відповідно до ч. 1 п. 6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінивши усі надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Львівського державного університету внутрішніх справ 11 465,24 грн., оскільки відповідач після закінчення навчання в університеті звільнився з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі за власним бажанням, чим самим, порушив вимоги договору.

При розподілі судових витрат суд виходить із положень ст. 88 ЦПК України, згідно яких, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.526, 599 ЦК України, Законом України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (р/р 31252272210083 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 08571995) кошти у сумі 11 465 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень 24 коп. та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя