Постанова № 38152249, 08.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 924/75/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Миханюк М.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сміховський М.М. - представник за довіреністю від 02.04.2014р.

від відповідача: Круть О.П. - директор

від третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія", м.Київ

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 24.02.14 р. у справі № 924/75/14 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія", м.Київ

до Приватного підприємства "НАФТАГРУП", с.Малиничі Хмельницького район Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Хмельницький

про визнання недійсним договору №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені від 01.06.2013р., укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014р. у справі №924/75/14 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" до Приватного підприємства "НАФТАГРУП", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним договору №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені від 01.06.2013р., укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушень норм матеріального права та процесуального права;

- суд першої інстанції не враховував, що представник ОСОБА_3 не мав та не міг мати повноважень щодо розірвання та погодження істотних умов будь-якого договору, укладеного від імені та в інтересах скаржника, оскільки такі повноваження не надані були йому по довіреності;

- зазначає те, що позивач уповноважив ОСОБА_3 лише підписувати договори, зокрема, перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також додаткові угоди, видаткові, податкові, прибуткові та товарно-транспортні накладні, довіреності, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі, тощо;

- зазначає, що ОСОБА_3, підписуючи спірний договір, уклав його не в інтересах скаржника та на не вигідних для нього умовах, проти його власного рішення, оскільки не надав суду належних доказів того, що він як представник від імені товариства, перш ніж змінювати істотні умови договору та включати будь-які додаткові положення до нього, направив дані зміни або сам проект договору або повідомлення від 26.04.2013р. №29, направлене ПП "НАФТАГРУП", виконавчому органу ТОВ "Торговий дім "Енергія" за місцем його знаходження. ТОВ "Торговий дім "Енергія" не схвалило укладення спірного договору, оскільки не вчинило жодних дій, що би свідчили про прийняття його до виконання;

- суд першої інстанції не врахував доводи позивача про неправомірність припинення ОСОБА_3 договору № 60/1 від 01.06.2012р. та про відсутність повідомлень сторін про дострокове розірвання цього договору в порядку п.8.1 договору;

- зазначає, що при поданні позову до господарського суду м. Києва 24.10.2013р. відповідач знову ж таки подає в якості належних доказів до позовної заяви податкові накладні №7 від 15.07.2013р., №2 від 05.08.2013р., №5 від 13.08.2013р. та №9 від 27.08.2013р. із посиланням на договір №60/1 від 01.06.2012р., що є в матеріалах судової справи в господарському суді м.Києва та у скаржника;

- судом першої інстанції необґрунтовано не прийняті до уваги твердження позивача, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки як неправомірно вважає суд, матеріалами справи (актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що містять посилання на договір №60/2 від 01.06.2013 р., заявками) підтверджується існування між сторонами господарських відносин на підставі договору №60/2 від 01.06.2013р. із перевезення вантажів, їх прийняття останнім без заперечень;

- оцінюючи докази по справі, неправомірно та порушуючи норми процесуального права щодо належності та допустимості доказів, при ухваленні рішення суд використав та взяв до уваги рішення господарського суду м.Києва від 25.12.2013р. у справі №910/21042/13, яке на сьогоднішній момент не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку, тобто суд, не беручи до уваги подані позивачем докази, лише спирався на обставини справи, викладені у рішенні іншого суду, пов'язуючи певні факти із вирішенням даної справи;

- суд не дослідив цей факт і не надав належну оцінку існуванню безпосереднього умислу ОСОБА_3, який усвідомлюючи факт вчинення правочину всупереч інтересам скаржника, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2014р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 08.04.2014р..

08.04.2014р. позивачем через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано клопотання від 08.04.2014р. про долучення до матеріалів справи копії документів, що стосуються предмету спору, які не були долучені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

08.04.2014р. ОСОБА_3 до суду подано копію листа Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області від 07.03.2014р. №3842 до ТОВ "Торговий Дім "Енергія", в якому зазначено, що перевірка відносно гр.ОСОБА_3 закінчена та інформація щодо неправомірних дій останнього не підтвердилась.

Третя особа не скористалася правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні 08.04.2014р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014р. у справі №924/75/14 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ОСОБА_3 в засіданні суду заперечив проти апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014р. у справі №924/75/14 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №22-К "Про особовий склад" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергія", на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 31.05.2012р., призначено директором Чорного Сергія Павловича з 01.06.2012р. (а.с.41, 44-45).

Відповідно до довіреності від 01.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергія" (довіритель) в особі директора Чорного С.П., уповноважило ОСОБА_3 на представлення інтересів довірителя при роботі з суб'єктами господарювання, зокрема, представник за цією довіреністю має усі необхідні повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів; договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод; видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних; довіреностей; специфікацій; рахунків; актів приймання-передачі, тощо (а.с.39).

01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (замовник) в особі представника ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 01.06.2012р., та Приватним підприємством "НАФТАГРУП", в особі директора Круть О.П. (перевізник), який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ № 3360349, укладено договір (річний) № 60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (далі - договір №60/1), згідно п.1.1 якого перевізник зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому замовником світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни відповідно до даного договору та зазначених погодженими перевізником та замовником заявками, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.11-12).

У відповідності до п.1.2 договору №60/1, замовник зобов'язується оплатити надані перевізником послуги на підставі укладених до заявок актів приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

Перевізник зобов'язаний виконати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовлені сторонами погодженою заявкою (п. 1.3 договору №60/1).

Відповідно до п.2.1-2.5 договору №60/1, перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, що подає замовник за формою відповідно до додатка №1 при умові підписання цієї заявки перевізником. У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з замовником; заявка на перевезення вантажів може бути узгоджена із перевізником шляхом обміну факсимільними повідомленнями з подальшим обміном оригіналами на протязі 3-х днів; у разі необхідності здійснити відправку вантажу на іншу адресу, сторони погоджують додаткову заявку; оформлена заявка, завірена перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника.

Пунктами 4.1-4.3 договору №60/1 сторони встановили, що договірна вартість кожної окремо наданої транспортної послуги визначається відповідною заявкою, яка є водночас рахунком-фактурою. Базисна вартість транспортних послуг погоджується сторонами шляхом підписання заявки на надання транспортних послуг. Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок перевізника у термін 3-х днів після виконання перевізником умов цього договору, що підтверджується відмітками на транспортних документах, що засвідчують доставку вантажу адресату на підставі відповідно укладених актів приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом п.5.1 договору №60/1 передбачено, що сторони у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору несуть повну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

В силу п.п.5.2, 5.4 договору №60/1, перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі фактичної шкоди, окрім випадків, передбачених законодавством України; перевізник, у разі затримання подачі автомобіля до місця завантаження чи розвантаження на строк більший ніж погоджений заявкою, сплачує замовнику штраф у розмірі 55грн. за кожну годину затримки. Час затримки обчислюється починаючи з наступного дня після вказаної в заявці запланованої дати відправки вантажу (повернення порожніх автомобілів) і до години фактичної доставки вантажу включаючи.

Згідно п.5.3. договору №60/1, замовник у разі несвоєчасної сплати перевізнику за транспортні послуги сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом одного року. Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого (п.8.1 договору №60/1).

Відповідно до п.8.2 договору №60/1, зобов'язання сторін по договору виникають після погодження сторонами заявки на виконання транспортних послуг.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до договору від 01.06.2012р. №60/1, сторонами встановлено зразок заявки на перевезення вантажів автотранспортом (а.с.13).

26.04.2013р. ПП "НАФТАГРУП" листом-повідомленням №29 довело до відома представнику ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3 про намір розірвати договір від 01.06.2013р. №60/1 та укласти новий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2013р., де просить викласти п.6.1 договору в новій редакції, а також доповнити розділ 5 "Відповідальність сторін" додатковими пунктами (а.с.91).

Зазначений вище лист-повідомлення отримано представником ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3 нарочно, про що свідчить відмітка на ньому.

У листі - відповіді від 29.04.2013р. представник ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3 повідомив ПП "НАФТАГРУП" про погодження на припинення дії договору №60/1 з 01.06.2013р., а також надіслав проект договору від 01.06.2013р. №60/2 для підписання його стороною (а.с.92).

Вказаний вище лист отримано нарочним директором ПП "НАФТАГРУП" Круть О.П., про що свідчить підпис останнього на ньому.

01.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (замовник), в особі представника ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 01.06.2012р. та Приватним підприємством "НАФТАГРУП", в особі директора Круть Олександра Петровича (перевізник), який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ №3360349, укладено договір (річний) №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (далі - договір №60/2), згідно п.1.1 якого перевізник зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому замовником світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до даного договору та зазначених погодженими перевізником та замовником заявками, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.9-10).

Пунктом 1.2 договору №60/2 встановлено, що замовник зобов'язується оплатити надані перевізником послуги на підставі укладених до заявок актів приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

Перевізник зобов'язаний виконати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовлені сторонами погодженою заявкою (п.1.3 договору №60/2).

Відповідно до п.2.1-2.5 договору №60/2, перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, що подає замовник за формою відповідно до додатка №1 при умові підписання цієї заявки перевізником. У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з замовником; заявка на перевезення вантажів може бути узгоджена із перевізником шляхом обміну факсимільними повідомленнями з подальшим обміном оригіналами на протязі 3-х днів; у разі необхідності здійснити відправку вантажу на іншу адресу, сторони погоджують додаткову заявку; оформлена заявка, завірена перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника.

Розділом 3 договору №60/2 узгоджено обов'язки сторін.

Згідно п.4.1-4.3 договору №60/2, договірна вартість кожної окремо наданої транспортної послуги визначається відповідною заявкою, яка є водночас рахунком-фактурою; базисна вартість транспортних послуг погоджується сторонами шляхом підписання заявки на надання транспортних послуг; розрахунки між перевізником та замовником здійснюються у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок перевізника у термін 3-х днів після виконання перевізником умов цього договору, що підтверджується відмітками на транспортних документах, що засвідчують доставку вантажу адресату на підставі відповідно укладених актів приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п.5.1 договору №60/2, сторони у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору несуть повну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом п.5.3 договору №60/2 передбачено, що замовник у разі несвоєчасної сплати перевізнику за транспортні послуги сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 5000грн..

В п.5.5 договору №60/2 сторони прийшли до згоди, що при несвоєчасній оплаті за транспортні послуги не зарахована грошова сума є сума, якою користується замовник та належить перевізнику і за час користування перевізник має право нарахувати, а замовник в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 30% річних, крім того замовник, на вимогу перевізника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом п.5.6 договору №60/2 сторонами узгоджено, що у випадку порушення покупцем умов в частині порядку оплати та проведення розрахунку перевізник має право нарахувати, а замовник зобов'язується оплатити перевізнику додатковий штраф у розмірі 10% від основної суми заборгованості, штраф сплачується протягом 7 днів з моменту отримання вимоги покупцем.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом одного року. Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого (п.8.1 договору №60/2).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Наказом від 31.08.2013р. №22-К "Про корегування податкових накладних" директор ПП "НАФТАГРУП" Круть О.П. зобов'язав бухгалтера здійснити коригування податкових накладних від 13.08.2013р. №5, від 27.08.2013р. №9, від 15.07.2013р. №7, від 05.08.2013р. №2 , а саме в розділі "Договір перевезення вантажів" вказати замість помилково вказаного договору перевезення від 01.06.2012р. №60/1, договір від 01.06.2013р. №60/2 (а.с.90).

31.08.2013р. ПП "НАФТАГРУП" звернулось з листом-повідомленням №31 до представника ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3, в якому просило прийняти змінені податкові накладні в кількості чотирьох штук, зокрема: від 13.08.2013р. №5, від 27.08.2013р. №9, від 15.07.2013р. №7, від 05.08.2013р. №2 (а.с.89).

Зазначений вище лист-повідомлення отримано нарочним представником ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3, про що свідчить підпис останнього на ньому.

Водночас, ТОВ "Торговий дім "Енергія" вказує, що заявою від 27.08.2013р. про скасування довіреності, повідомлено ОСОБА_3, що товариство скасовує довіреність, видану на його ім'я щодо вчинення юридичних дій, пов'язаних із представництвом інтересів товариства при роботі з суб'єктами господарювання, зокрема підписання договорів та документів до договорів, котра видана 01.06.2012р.. Крім того, просило довіреність від 01.06.2012р. негайно після отримання цієї заяви, але не пізніше двох днів після її отримання, повернути товариству за адресою: м.Київ, вул.Щекавицька, 37/48, к.1. (а.с.23).

Докази отримання ОСОБА_3 або повернення підприємством поштового зв'язку зазначеної вище заяви в матеріалах справи відсутні.

12.12.2013р. ТОВ "Торговий дім "Енергія" надіслало ОСОБА_3 заяву від 02.12.2013р. про скасування довіреності від 01.06.2012р., виданої на його ім'я, про що свідчить засвідчений касовий чек про надання послуг поштового зв'язку та опис вкладення у цінний лист (а.с.24, 25).

За вказаних обставин, ТОВ "Торговий дім "Енергія" вважаючи договір від 01.06.2013р. №60/2 таким, що суперечать приписам ч.ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ПП "НАФТАГРУП" про визнання недійсним договору від 01.06.2013р. №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені, укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП" (а.с.2-6).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.01.2014р. у даній справі про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014р. у позові відмовлено (а.с.199-203).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до ч.1 ст.683 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Виходячи з положень ст.215 ЦК України та згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р., правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вже зазначалось, матеріали справи свідчать, що від імені ТОВ "Торговий Дім "Енергія" спірний договір від 01.06.2013р. №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні підписаний представником ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 01.06.2012р., а від ПП "НАФТАГРУП" директор Круть О.П., який діяв на підставі Статуту та ліцензії серія АВ№3360349.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ "Торговий Дім "Енергія", зокрема, покликається на ту обставину, що представник ОСОБА_3 не мав та не міг мати повноважень щодо розірвання договору від 01.06.2012р. №60/1 та погодження істотних умов будь-якого договору, зокрема договору від 01.06.2013р. №60/2, укладеного від імені та інтересах скаржника, оскільки такі повноваження йому по довіреності не були надані.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

За приписами ст.238 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно із ч.1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, з наявної в ній засвідченої копії довіреності від 01.06.2012р. (оригінал довіреності оглянутий судом в судовому засіданні 08.04.2014р.), виданої ТОВ "Торговий дім "Енергія" в особі директора Чорного Сергія Павловича, вбачається, що довіритель уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ "Торговий дім "Енергія" при роботі з суб'єктами господарювання та наділив останнього повноваженнями щодо підписання договорів, пов'язаних із реалізацію нафтопродуктів (купівлі-продажу, поставки), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод, видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків та актів приймання-передачі, тощо.

Водночас, повноваження директора ТОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. станом на 01.06.2012р. підтверджуються протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Енергія" від 31.05.2012р. (а.с.44-45), яким вирішено призначити на посаду директора товариства Чорного С.П., та наказом про особовий склад від 01.06.2012р. №22-к, відповідно до якого Чорний С.П. приступив до виконання обов'язків директора товариства з 01.06.2012р. (а.с.41).

В якості доказу припинення дії довіреності від 01.06.2012р., що видана ОСОБА_3 позивачем подано до матеріалів справи заяви від 27.08.2013р., докази на отримання якої ОСОБА_3 або повернення її підприємством поштового зв'язку в матеріалах справи відсутні, та від 02.12.2013р. про скасування довіреності, яку надіслано ОСОБА_3 12.12.2013р., про що свідчить засвідчений касовий чек про надання послуг поштового зв'язку та опис вкладення у цінний лист.

Отже, враховуючи вище вказане, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що довіреність від 01.06.2012р., яка засвідчена підписом директора ТОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. та скріплена відтиском печатки товариства, відповідає вимогам ст.246 ЦК України, а відтак ОСОБА_3 на момент укладання спірного договору (станом на 01.06.2013р.) мав необхідний обсяг повноважень щодо підписання договорів, в тому числі і договору від 01.06.2013р. №60/2, та інших документів від імені ТОВ "Торговий дім "Енергія".

Відповідно до п.8.1 договору №60/1 від 01.06.2012р., договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом одного року. Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого.

26.04.2013р. ПП "НАФТАГРУП" листом-повідомленням №29 довело до відома представнику ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3 про намір розірвати договір від 01.06.2012р. №60/1 та укласти новий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2013р. (а.с.91). Даний лист-повідомлення отримано представником ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3І . нарочно, про що свідчить відмітка на ньому.

У листі - відповіді від 29.04.2013р. представник ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3 повідомив ПП "НАФТАГРУП" про погодження на припинення дії договору №60/1 з 01.06.2012р., а також надіслав проект договору від 01.06.2013р. №60/2 для підписання його іншою стороною (а.с.92). Цей лист отримано нарочним директором ПП "НАФТАГРУП" Круть О.П., про що свідчить підпис останнього на ньому.

При цьому, враховуючи вищезазначене та те, що спірний договір від 01.06.2013р. №60/2, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 08.04.2014р., укладено повноваженими представниками сторін згідно вимог до ст.181 Господарського кодексу України (підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств), а із змісту зазначеного договору вбачається про досягнення сторонами усіх істотних умов, а тому зазначений договір в розумінні наведених норм закону є укладеним та відповідно до ст.629 ЦК України обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання скаржника на ту обставину, що судом першої інстанції не досліджено факту та не надано належної оцінки існуванню безпосереднього умислу ОСОБА_3, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам позивача та передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання, до уваги колегії суддів з огляду на таке.

Відповідно до ст.232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Згідно ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Проте, скаржником не доведено та матеріалами справи не підтверджено про наявність зловмисної домовленості між представником ТОВ "Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3 та представником ПП "НАФТАГРУП" Круть О.П., а тому не можуть слугувати підставою для визнання недійсними договору №60/2 від 01.06.2013р..

При цьому, колегія суддів зазначає, що діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень. Перевищення повноважень - це довільне збільшення представником обсягу прав на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.

Поряд з цим матеріали справи стверджується, що право на підписання договорів та інших документів до таких договорів від імені ТОВ "Торговий дім "Енергія", надано ОСОБА_3 на підставі довіреності від 01.06.2012р., виданою ТОВ "Торговий дім "Енергія" в особі директора Чорного С.П., у зв'язку із чим, підписання спірного договору, актів прийому-передачі виконаних робіт та інших документів вчинено останнім в межах повноважень, наданих довіреністю від 01.06.2012р, а тому місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що при укладанні договору №60/2 від 01.06.2013р. були порушені приписи ст.ст.203, 215 ЦК України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не можуть слугувати підставою для задоволення позову посилання позивача на ту обставину, що спірний договір не завізований, не містить підписів відповідних посадових осіб товариства (менеджера, бухгалтера, юрисконсульта, тощо), та є порушенням Положення про порядок ведення договірної роботи на підприємстві, затвердженого наказом №34 від 15.10.2010р., оскільки зазначене положення є внутрішнім документом ТОВ "Торговий дім "Енергія", який визначає порядок ведення договірної роботи на підприємстві, і не має обов'язкової сили для його контрагентів, при цьому ст.203 ЦК України передбачено вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких відсутня вимога щодо обов'язкового візування договору.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ч.1 ст.101 ГПК України, судом не можуть прийматися до уваги подані позивачем додаткові докази, додані до клопотання від 08.04.2014р. про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції.

Оцінивши обставини справи в сукупності з нормами чинного законодавства та наявними в матеріалах справи доказами судова колегія дійшла висновку, що договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2013р. №60/2 укладений із додержанням вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, а тому місцевий господарський правомірно відмовив у задоволенні позову про визнання його недійсним.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014р. у справі №924/75/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія", м.Київ - без задоволення.

2. Справу №924/75/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук.прим .:

1 - до справи,

2 - позивачу, (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Щекавицька, 37/48, кв.1),

3 - відповідачу, (31331, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Малиничі),

4,5 - третій особі, (АДРЕСА_3,

29000, АДРЕСА_2),

6 - в наряд.