Постанова № 38152232, 10.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2014 справа №905/259/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Романовій А.О. від позивача:Рябих В.М. - за дов. №5429/02 від 01.12.2013р.; Ковальова І.А. за посвідченням НОМЕР_1 від 29.12.2013р.від відповідача:ОСОБА_6 - за дов. №1683 від 09.06.2011р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід13.03.2014 рокуу справі№ 905/259/14 (суддя Величко Н.В. )за позовомУправління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької областідо відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_7, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької областіпростягнення шкоди у розмірі 36 196 грн. 00 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області про стягнення шкоди у розмірі 36 196 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.14 р. у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області про стягнення шкоди у розмірі 36 196 грн. 00 коп. було відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач усно висловив свої заперечення на апеляційну скаргу, якими просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/259/14 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2000 року між Тельманівським відділом Пенсійного фонду України (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 49 кв.м. для розміщення магазину.

Відповідно до п.1.2 договору, вартість переданого в оренду нежитлового приміщення, визначена експертним шляхом, складає 7383 грн.

Згідно з п.2.3 договору, передача приміщення в оренду здійснюється з вартості, визначеної виходячи з оцінки цього майна на момент здачі в оренду з урахуванням фактичного зносу. Таким чином визначається вартість приміщення, орендарем орендодавцю зі спливом строку дії цього договору.

Приміщення вважається поверненим орендодавцю орендарем з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі. (п.2.4 договору)

Згідно з п.п. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.5 договору, орендар зобов»язався своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату; своєчасно здійснювати поточний ремонт приміщення власними силами та за власний рахунок; застрахувати приміщення за рахунок власних коштів на користь орендодавця, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Відповідно до п.6.1 договору, договір укладається на строк 25 років та вступає в силу з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

У доповненнях від 11.02.2002 р., від 01.03.2003 р. до договору оренди сторони доповнили обов'язки орендаря пунктом 4.1.13, згідно з яким орендар зобов'язався провести до 15.02.2002р. ремонт вхідних дверей та установити допоміжний замок на двері; засклити до 01.03.2002р. всі вікна першого поверху з парадного входу і провести фарбування всіх вікон 1-го поверху; провести до 01.05.2002р. ремонт «навісу» над вхідними дверима в будівлі; провести до 01.02.2002р. ремонт відмостки навколо адміністративного будинку ПФУ; приймати часткову участь у ремонті даху на будинку ПФУ і в ремонті електропроводки в будинку; побілити коридори на загальній площі; провести фарбування всіх дверей займаної площі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.09.2013 р. по справі № 905/5780/13 розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000 р., укладений між Управлінням Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Листом від 06.10.2013 р. відповідач повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області про те, що вона звільнила 06.10.2013р. орендоване приміщення площею 49,0 кв.м. згідно договору від 25.12.2000 р., зазначивши, що начальник ПФУ у Тельманівському районі відмовилась від відпису в акті приймання-передачі, який був отриманий позивачем 18.10.2013 р., що підтверджується відповідною позначкою про отримання позивачем на зазначеному документі.

Акт приймання-передачі від 07.10.2013 р. державного майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, підписаний в односторонньому порядку Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, який був направлений разом з повідомленням про звільнення орендованого приміщення, та отриманий позивачем 18.10.2013р.

07.10.2013 року представниками Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області в односторонньому порядку був складений акт обстеження приміщення управління загальною площею 49 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, переданого в оренду відповідачу за договором від 25.12.2000 р., яким нібито встановлено, що орендоване приміщення після звільнення знаходиться в незадовільному стані, а саме: відсутні вхідні двері, розбито віконні відкоси, віконні блоки пошкоджено, пошкоджено стіни та стелю, покриття (лінолеум) на підлозі відсутнє, освітлення відсутнє, для подальшого використання цього приміщення необхідно провести поточний ремонт, орендоване приміщення орендарем не повернуто орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Листами від 15.10.2013р. № 3816/02, від 21.10.2013р. № 3858/02 позивач повідомив відповідача про необхідність приведення орендованого майна у належний стан та його повернення орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Згідно кошторису на відновлення орендованого приміщення в належний стан, що знаходиться на балансі Управління ПФУ в Тельманівському районі, складеного Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, станом на 01.12.2013 р. вартість відновлювальних робіт складає 36196 грн. з ПДВ, у тому числі вартість будівельних робіт - 29252 грн., вартість монтажних робіт - 2253 грн., вартість інших витрат - 4691 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області шкоди у розмірі 36 196 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості.

Згідно зі статтею 776 Цивільного кодексу України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 779 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Для покладення на особу зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність вищезазначених умов у сукупності при умові існування між сторонами деліктних правовідносин, а не договірних, наслідки невиконання яких регулюються іншими нормами матеріального права України.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, просив відшкодувати завдану йому шкоду відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України в зв»язку з не приведенням відповідачем орендованого майна у належний стан згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000 р.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача по неповерненню переданого в оренду майна в задовільному стані та понесеною позивачем шкодою саме у розмірі 36 196 грн. 00 коп., оскільки надані позивачем в обґрунтування позовних вимог акт прийому - передачі до договору оренди від 25.12.2000 р., акт обстеження стану приміщення управління від 07.10.2013 р., кошторис на відновлення орендованого приміщення в належний стан, що знаходиться на балансі Управління ПФУ в Тельманівському районі, складений Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України понесення позивачем шкоди саме у визначеному ним розмірі.

Крім того, кошторис на відновлення орендованого приміщення в належний стан, що знаходиться на балансі Управління ПФУ в Тельманівському районі, складений Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, не підтверджує здійснення оцінки саме предмету договору оренди від 25.12.2000 р., оскільки не містить конкретно визначеного приміщення, що підлягало оцінці, а тому не є належним доказом по справі ще й з тих підстав, що визначення вартості робіт можливо лише шляхом призначення по справі судової товарознавчої експертизи, однак в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача суду першої інстанції саме з цього приводу.

До того ж в даному випадку спір між сторонами виник саме на підставі нібито неналежного виконання відповідачем його договірних орендних зобов»язань з повернення орендованого майна в належному стані і правовідносини між сторонами регулюються нормами глави 51 Цивільного кодексу України в частині застосування до винної сторони правових наслідків неналежного виконання умов договору у вигляді відшкодування збитків, а не нормами глави 82 Цивільного кодексу України, яка регулює питання відповідальності за порушення зобов»язань, що виникають не з договорів, а із завдання шкоди.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскільки позивач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наявність між сторонами саме деліктних правовідносин, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 36 196 грн. 00 коп. в зв»язку з недоведеністю. Крім того, позивач не довів суду належними засобами доказування відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача по неповерненню переданого в оренду майна в задовільному стані та нібито завданою йому шкодою.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо нібито наявності на балансі Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області тільки приміщення, про яке йдеться в позовній заяві, і відношення кошторису й експертної оцінки до вказаного приміщення, оскільки позивачем не надано суду письмового належного доказу на підтвердження цього.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2014 р. у справі № 905/259/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Одночасно з цим в частині розподілу судових витрат за нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції припустився помилки, яка потребує виправлення шляхом виключення з резолютивної частини рішення суду абзаців 2 і 3, оскільки у випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується (п.4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2014 р. у справі № 905/259/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2014 р. у справі № 905/259/14 - без змін.

Виключити з резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2014 р. у справі № 905/259/14 абзаци 2 і 3.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.