Рішення № 38152126, 08.04.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.2014 Справа № 920/314/14за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії

"Охтирський район електричних мереж" м. Охтирка Сумської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоторгприлад",

м. Суми

про стягнення 558 745 грн. 89 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А

Представники сторін:

від позивача: Лебець О.Ф. (довіреність № 10-19/17-Д/129 від 02.07.2013 р.)

від відповідача: Моцна І.В. (довіреність № 128 від 24.03.2014 р.)

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач, відповідно до поданого позову просить суд стягнути з відповідача на свою користь 558 745 грн. 89 коп. заборгованості, з яких: 452 864 грн. 97 коп. заборгованості по активній електричній енергії; 3 159 грн. 13 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, відповідно до укладеного між сторонами договору № 23 про постачання електричної енергії від 23.10.2003 р.; 73 248 грн. 78 коп. пені, 16 903 грн. 19 коп. 3% річних; 12 569 грн. 82 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, окрім цього надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення до 01.01.2015 р. Також представником відповідача подано доповнення до відзиву, в якому зазначено, що за розрахунком ТОВ «Водоторгприлад» розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за серпень 2013 р. (мала місце дефляція) становить 9 751 грн. 62 коп.

Представник позивача заперечував щодо зменшення розміру пені та відстрочки виконання рішення, також заперечував проти розрахунку відповідача, оскільки позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з жовтня 2013 р. по грудень 2013 р.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.10.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад» (відповідачем) було укладено договір № 23 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити електричну енергію відповідачу, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався оплатити постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та інші нарахування, згідно умов додатку № 4 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 1 додатку № 4 до договору, розрахунковим періодом вважається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку фіксуються 20 числа кожного місяця та оформлюються «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії».

Відповідно до п. 2 додатку № 4, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат, визначається відповідно до «Акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії».

У відповідності з п. З додатку № 4, розрахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений відповідачем протягом 5 днів від дня отримання.

Як зазначив позивач, в обґрунтування позовних вимог, з вересня 2013 року відповідач не проводить вчасну і повну оплату вартості спожитої електричної енергії. Факт належного виконання умов договору позивачем з вересня 2013 року по лютий 2014 року підтверджується актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії за вказаний період (в справі).

Станом на 01.02.2014 року заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію складає 452 864 грн. 97 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу за спожиту електроенергію, актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії та розрахунками на оплату спожитої електроенергії (в справі).

Також, відповідно до п. 2.2.4 договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача, згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Перетікання реактивної електричної енергії - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії та впливає на показники якості активної електричної енергії (п. 1.2 Правил користування електричною енергією, що затверджені Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року).

На підставі вказаних положень договору, відповідачу кожного місяця проводиться обрахунок за перетікання реактивної електроенергії та виставляються рахунки на оплату. Несплаченими залишаються рахунки з вересня 2013 року на-загальну суму 3 159 грн. 13 коп.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1-2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідач свої обов'язки по договору не виконує, доказів сплати боргу за договором не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 452 864 грн. 97 коп. заборгованості по активній електричній енергії, 3 159 грн. 13 коп. заборгованості за реактивну енергію визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні збитки та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 12 569 грн. 82 коп. за період з 01.10.2013 року по 19.12.2013 року та щодо стягнення суми 3% річних в розмірі 16 903 грн. 19 коп. за період з 20.08.2013 року по 19.01.2014 року є правомірними, підтверджуються обґрунтованими розрахунками позивача і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо невідповідності розміру нарахованого індексу інфляції з врахуванням індексу за серпень 2013 р. є безпідставними, оскільки позивач здійснив розрахунок суми індексу інфляції за період з 01.10.2013 року по 19.12.2013 року.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків», відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені визначається в окремому рахунку.

Так, за неналежне виконання умов договору позивачем нараховано відповідачу за період з 20.08.2013 року по 19.01.2014 року пеню в сумі 73 248 грн. 78 коп.

Відповідно до ч. 1. ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З матеріалів справи, а саме з фінансового звіту відповідача вбачається, що підприємство відповідача закінчило 2013 рік із значними збитками. Так, згідно довідки про обсяги наданих послуг за 2013 р. рівень надання послуг населенню за 2013 р. складає 98,7%, збиток за 2013 р. - 358,4 тис. грн. (а. с. 134-135).

Пункт 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне застосувати ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. З ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і зменшити розмір пені на 50%, тобто до 36 624 грн. 39 коп., оскільки матеріалами справи підтверджується факт збиткової діяльності відповідача за 2013 р., внаслідок різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, наданих населенню, та фактичної собівартості послуг з централізованого водопостачання та низького рівня погашення заборгованості перед відповідачем.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 36 624 грн. 39 коп., а в частині задоволення вимог щодо стягнення решти суми пені суд відмовляє.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, серед іншого просить суд відстрочити виконання рішення до 01.01.2015 року, посилаючись на те, що в разі прийняття відповідних тарифів ТОВ «Водоторгприлад» матиме змогу погасити суму позову в повному обсязі, орієнтовно до 01.01.2015 року.

Вказане клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, викладене у відзиві на позовну заяву, подане до суду 21.03.2014 року, суд відхиляє, оскільки відсутні обґрунтування та належні докази в його підтвердження та докази в підтвердження можливості сплати існуючої заборгованості у визначений в клопотанні строк (до 01.01.2015 року).

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 11 174 грн. 92 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору. Стягнення судових витрат в повному обсязі відповідає роз'ясненням, наданим в п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527, 599, 610, 611, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 216, 217, 218, 229, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Сковороди, 1; код 31641315) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі філії «Охтирський район електричних мереж» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Снайпера, 84; код 37785014) 452 864 грн. 97 коп. заборгованості по активній електричній енергії, 3 159 грн. 13 коп. заборгованості за реактивну енергію, 36 624 грн. 39 коп. пені, 12 569 грн. 82 коп. інфляційних збитків та 16 903 грн. 19 коп. 3% річних, а також витрати по судовому збору в сумі 11 174 грн. 92 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення відхилити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.04.2014 року.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА