Рішення № 38151931, 20.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25482/13 20.03.14

За позовомНаціонального медичного університету ім. О.О. Богомольця До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1Простягнення 11 950, 09 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Боссак Л.Д. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму боргу в тому числі пені у розмірі 11 950, 09 грн., відповідно до Договору нерухомого майна від 23.12.2010р. №5707 та Договору від 23.12.2010р. №30-12/2010 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 30.12.2013 р. про порушення провадження у справі, від 06.03.2014р. про відкладення розгляду справи, не подав.

Відповідно до Довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №2628/04 місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

Водночас, ухвали суду від 30.12.2013р., від 11.02.2014р. від 06.03.2014р. направлені на адресу відповідача: АДРЕСА_1. Ухвали суду від 11.02.2014р. та від 06.03.2014р. були повернуті поштою суду з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання ".

Тому повернення ухвал господарського суду від 11.02.2014р., від 06.03.2014р. з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2010 року укладено договір №5707 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, між Регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, про строкове платне користування нежилим приміщенням по АДРЕСА_2 загальною площею 45, 10 кв. м., що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Для відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Відповідачем з Позивачем укладено договір від 23.12.2010р. №30-12/2010.

Відповідно до умов договорів Відповідач, зокрема зобов'язаний:

- п. 3.6. Договору №5707, передбачено перераховувати орендну плату до державного бюджету та Позивачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж;

- п. 2.2.3. Договору №30-12/2010 визначено, що комунальні послуги та послуги на утримання вносяться не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Позивача;

- п. 3.3. Договору №5707 - орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Листом від 26.12.2012р. №120/2-1764 Відповідачу була направлена претензія з вимогою про термінову сплату боргу у сумі 11 094, 36 грн.

Однак, сума боргу не була сплачена Відповідачем.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Договір від 23.12.2010р. №5707 та Договір №30-12/2010 від 23.12.2010р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів та комунальних послуг в розмірі 11 103, 68 грн. за період з 01.06.2012р. по 17.10.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6. Договору №5707 від 23.12.2010р. - орендна плата перераховується до державного бюджету та Позивачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 2.2.3. Договору №30-12/2010 визначено, що комунальні послуги та послуги на утримання вносяться не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Позивача;

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.6 та п.2.2.3 Договорів відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі не пізніше 10 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати за користування нежитловим приміщенням та іншім платежам належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача за користування нежилим приміщенням (проіндексована заборгованість), утримання орендованого майна, комунальних послуг та електроенрегії за період з 01.06.2012р. по 17.10.2012р. склала суму в розмірі 11 103, 68 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт наявності боргу у Відповідача за договором від 23.12.2010р. №30-12/2010 та від 23.12.2010р. №5707 оренди нерухомого майн в розмірі 11 103, 68 грн. ( 2 353,04грн. - за користування нежитловим приміщенням з врахуванням індексу інфляції, 959,15грн. - на утримання орендованого приміщення + 5071,73грн. - комунальні послуги + 2737,76грн. - електроенергію) Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Однак, вимога Позивача щодо стягнення пені в розмірі 846, 41 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Посилання позивача на норми п. 3.7. Договору № 5707 від 23.12.2010 р., згідно якого Позивач нараховує пеню не приймаються судом, оскільки зазначений Договір укладений не між Позивачем з Відповідачем, а між Регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву та Відповідачем.

Як вбачається з тексту Договору від 23.12.2010р. за №30-12/2010, укладеного між Позивачем та Відповідачем, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пеню в розмірі 846,41 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг),.з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 846, 41 грн. задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині .

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Код: НОМЕР_1) на користь Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 13; Код: 02010787) заборгованість за користування нежитловим приміщенням в розмірі 2 335, 04 грн. (дві тисячі триста тридцять п'ять грн. 04 коп.), витрати на утримання орендованого майна в розмірі 959, 15 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 15 коп.), комунальні послуги в розмірі 5 071, 73 грн. (п'ять тисяч сімдесят одну грн. 73 коп.), електроенергію в розмірі 2 737, 76 грн. (дві тисячі сімсот тридцять сім грн. 76 коп.) та судовий збір в розмірі 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 00коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.04.2014р.

Суддя І.І.Борисенко