Рішення № 38149541, 27.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 223/2498/2012 Провадження № 22-ц/772/757/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ліщишина М. Ю.Категорія: 27 Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Нікушина В.П., Сала Т.Б.

при секретарі: Іщук О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тиврівського районного суду від 16.01.2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною зміну банком розміру процентної ставки за кредитним договором ,-

В с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк") звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки , вказуючи, що 16.08.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №VIW3G105541569, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 36 000 доларів США на придбання квартири та сплати страхових платежів з кінцевим терміном повернення 14.08.2027 року, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 12 відсотків на суму залишку за кредитом і з погашенням його щомісячними платежами по 472,58 долари США. В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 16.08. 2007 року сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1,іпотечною вартістю 227250 грн

Оскільки свої зобов'язання по кредитному договору відповідачка не виконувала, внаслідок чого у неї станом на 2серпня 2012 року виникла заборгованість перед банком в сумі 79 175,52 долари США грн. 25 коп.

Виходячи із викладеного та вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ПАТ КБ "ПриватБанк" просив в рахунок погашення заборгованості на вказану суму звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселити відповідачів, які зареєстровані і проживають у цьому будинку із зняттям їх з реєстраційного обліку.

У квітні 2013 року позивач уточнив позов ,фактично пред'явивши вимоги про виселення за даним позовом ще до відповідачки ОСОБА_5

В ході розгляду позивач неодноразово збільшував позовні вимоги в частині розміру заборгованості ,останніми змінами просив звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості станом на 19.09.2013 року в розмірі 103 411 ,62 долари США ,а саме: 36 620,91 доларів - заборгованості за кредитом;24715 долари США -заборгованості за відсотками; 3746,6 долари США заборгованості з комісії; 33404,56 долари США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'зань ; 4924,36 долари США - штраф(процентна складова);31,29 долари США штраф(фіксована частина).

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною з 23.11.2008року зміну в односторонньому порядку банком розміру процентної ставки за даним кредитним договором з 12% до 14,04%, посилаючись на його незаконність.

Рішенням Тиврівського районного суду від 16.01.2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором N VIW3G105541569 від 16.08. 2007 року в сумі 92 161,3 долари США ,звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності ,з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, дублікатів право встановлювальних документів у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених дій, необхідних для продажу ,з встановленням початкової ціни реалізації на рівні ,не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Виселено ОСОБА_3,ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 (предмета іпотеки).В задоволенні решти вимог - відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити. Зазначила, що розрахунок банку не відповідає вимогам національних стандартів ДСТУ 4163-2003 , встановленим до документів, затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17.04.2003 року, не містить прізвища відповідальних за його зміст осіб та печатку, а тому не є належним і допустимим доказом розміру заборгованості Крім того, суд не звернув уваги, що вона не була обізнана банком про зміну розміру відсоткової ставки та відсутній у розрахунку розмір пені за останній рік.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб,щоберуть участь в справі,перевіривши рішення суду та доводи скарги ,колегія суддів вважає,що скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 16.08.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір кредиту, відповідно якого банк надав останній кредит в сумі 36 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 14.08.2027 року, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 12 відсотків на суму залишку за кредитом і з погашенням його щомісячними платежами по 472,58 долари США., а ОСОБА_3 зобов'язалася повністю повернути кредит до 14.08.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному договору 16.08. 2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки належної останній квартири АДРЕСА_1 , обумовленою сторонами вартістю 227250 грн . Договір іпотеки квартири передбачав у випадку невиконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. В даній квартирі без згоди іпотекодержателя - банку була зареєстрована донька відповідачки - ОСОБА_5

З 24.04.2008 року ОСОБА_3 стала прострочувати виплату чергових платежів. З 23.11.2008 року банк , завчасно письмово повідомивши відповідачку за вказаною нею в договорах адресою , збільшив відсоткову ставку за кредитом з 12% на 14,04% Остання своєї незгоди з умовами, що змінились, до 16.11.2008 року не заявила і вносила платежі по підвищеній ставці. З 24.03.2009 року ОСОБА_3 припинила виплати за кредитним договором, внаслідок чого її заборгованість за кредитним договором станом на 19.09.2013 року склала 92161,3 долари США, а саме: 36 620,91 доларів - заборгованості за кредитом; 24715 долари США -заборгованості за відсотками; 3746,6 долари США заборгованості з комісії; 22154 долари США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'зань ; 4924,36 долари США - штраф(процентна складова);31,29 долари США штраф(фіксована частина).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.

Відповідно до ст.40 ЗУ "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення

здійснюється на підставі рішення суду.

Постановляючи рішення по справі про часткове задоволення вимог позивача, суд вірно виходив з того, що банк відповідно до п.2.3.1. кредитного договору мав право збільшити відсоткову ставку за кредит ,підвищення її провів з дотриманням вимог закону та до набрання чинності з 10.01.2009 року ЗУ №661-6 від 12.12.2008 року, який таке підвищення забороняв. Оскільки взяті на себе зобов'язання по кредитному договору відповідачка не виконувала, чим допустила заборгованість станом на 19.09.2013 року, яку не погасила, позивач на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України та умов договору мав право вимагати дострокового повернення коштів по кредитному договору . Враховуючи можливості ,що надаються іпотекодержателю ст.ст.33,38,39 ЗУ "Про іпотеку" та договором іпотеки ,а також розмір заборгованості за кредитним договором ,що перевищує вартість предмета іпотеки, суд дійшов правильного висновку про те, що банк мав право звернути стягнення на предмет іпотеки в спосіб, зазначений у договорі іпотеки, а саме шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу. Також суд вірно дійшов висновку про необхідність виселення відповідачів на підставі судового рішення, оскільки позивачем щодо відповідачів була дотримана вся процедура, передбачена законодавством ,зокрема ,ст.35,39,40 ЗУ "Про іпотеку",ч.4 ст .9,ст.109 ЖК України, а саме завчасно направлена письмова вимога про необхідність звільнення житлового приміщення ,що є предметом іпотеки , протягом 1 місяця.

Суд вірно встановив вищевказані обставини по справі ,перевірив їх доказами ,правильно визначив спірні правовідносини та правову норму що їх регулює, обґрунтовано зменшив суму заборгованості за рахунок пені ,що підлягала стягненню лише за період 1 року ,що передував зверненню позивача до суду та дійшов підставного висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Разом з тим, вірно вказуючи, що заборгованість з пені визначається за період 1 року, що передував зверненню позивача до суду, суд першої інстанції тим не менше допустив помилку і визначив її за менший період - з 18.11.2011 року по 09.11.2012 року в сумі 22 154 долари США.. Враховуючи дані наданого позивачем розрахунку, розмір пені за день за період з 25.10.2011 року по 18.11.2011 року складає 17,08 доларів ,а тому заборгованість з пені за період з 09.11.2011 року по 18.11.2011 року складає 153,72 долара ,а за увесь період - 22 368,44 долари США. Крім того, при постановленні рішення суд визначив заборгованість позивачки зазначивши її в доларах США. При цьому суд не врахував ,що пенею , відповідно до параграфу 2 глави 49 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ,є свого роду відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником.

В той же час згідно з ч.1 ст.192 ЦК України єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня. Враховуючи викладене , відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді пені повинна обраховуватись банком у гривні ,що за курсом складає 178 724,63 грн. Так само у гривнях підлягає обрахуванню і заборгованістьз комісії А тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Крім того, колегія суддів вважає, що з врахуванням вимог ч.1 ст.39 ЗУ "Про іпотеку", у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, крім загального розміру вимог , повинні вказуватись всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, рішення суду і в цій частині підлягає зміні ,а тому ухвалення рішення апеляційним судом.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права ,підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом незаконності збільшення з 23.11.2008 року банком відсоткової ставки за кредитом повністю спростовуються встановленими судом фактами дотримання позивачем умов договору щодо можливості такого підвищення , завчасного попередження боржниці за вказаним нею у договорі адресою про таке підвищення, що підтверджується копіями повідомлення та реєстру поштових відправлень від 29.10.2008 року (а.с.155,156) ,відсутності незгоди боржниці зі новими умовами кредитування та продовження здійснення нею виплат по кредиту.

Так само безпідставні доводи апеляційної скарги щодо підтвердження розміру заборгованості неналежним доказом - розрахунком позивача, що не відповідає вимогам, котрі пред'являються до документу, оскільки суд апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання позивача про надання такого ж розрахунку з відповідними реквізитами і підписами відповідальних осіб , перевірив відповідність даних наданого уже апеляційному суду розрахунку ,що відповідає вимогам про належність і допустимість доказів , даним раніше наданого розрахунку та не знайшов у них розбіжностей.

Інші доводи скарги правильні висновки суду не спростовують ,а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.307,314,316 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду від 16.01.2014 року змінити та доповнити.

В тексті рішення після слів "від 16.08.2007 року " додати слова "станом на 19.09.2013 року" ; замість слів "92161,3 доларів США " вказати "92315,02 доларів США, у тому числі заборгованості по кредиту в сумі 36620,91 долари США; 24715,19 доларів США заборгованості по нарахованих відсотках"; замість слів "3746,6 долари США" вказати "29935,33 грн. заборгованості по комісії" та замість "22154 долари США" вказати "178724,63 грн. заборгованості по пені".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: