Постанова № 38149289, 25.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року 11:07Справа № 2а-0870/12238/11 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача - Деревянко Д.В. (дов. б/н від 11.05.2013 року),

від відповідача - Дяченко Ю.Т. (дов. № 101/10/10-014 від 13.01.2014 року), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альпіна» (далі позивач, ТОВ «ТД «Альпіна») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі відповідач, далі ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя), в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000332302 від 26.08.2011.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач у акті позапланової документальної перевірки №1400/2302/32763565 від 05.08.2011, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, дійшов безпідставного висновку про те, що правочини по придбанню нафтопродуктів були укладені між ТОВ «ТД «Альпіна» та контрагентами без наміру настання правових наслідків, були направлені лише на отримання податкової вигоди та заволодіння держаним майном, та, як наслідок, висновку про порушення позивачем вимог п.198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на загальну суму 1047170 грн. за наслідками фінансово-господарських відносин із ТОВ «КТР», ТОВ «Фірма «Ліго», ПП «Старкад-Пром».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні позову. Під час надання суду пояснень та у своїх письмових запереченнях на позов (вх.№2205 від 21.01.2014) представник позивача обґрунтував свою позицію висновками акту перевірки №1400/2302/32763565 від 05.08.2011, зазначив, що позивачем до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, паспорти якості на придбані нафтопродукти, копій сертифікатів відповідності на них, які, на думку відповідача, засвідчували б факт отримання позивачем нафтопродуктів від його контрагентів.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

У період з 26.07.2011 по 05.08.2011 інспекторами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, на підставі наказу №1203 від 25.07.2011 та направлень №1150, №1151 від 26.07.2011, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТД «Альпіна» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КТР», ТОВ «Фірма «Ліго», ПП «Старкад-Пром», за період з 01.04.2011 по 30.04.2011. За наслідками цієї перевірки відповідачем був складений акт №1400/2302/32763565 від 05.08.2011 (далі акт перевірки).

У акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «ТД «Альпіна» вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на загальну суму 1047170 грн.

26 серпня 2011 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №1400/2302/32763565 від 05.08.2011 було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000332302 про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1047170 грн.

05 вересня 2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області із письмовою скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000332302 від 05.09.2011. Однак, за наслідками розгляду цієї скарги ДПА у Запорізькій області своїм рішенням від 28.10.2011 залишило податкове повідомлення-рішення №0000332302 від 05.09.2011 без змін, а скаргу позивача від 26.08.2011 - без задоволення.

08 листопада 2011 року позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000332302 від 05.09.2011. Проте, ДПС України рішенням від 30.11.2011 у задоволенні цієї скарги відмовило, а податкове повідомлення-рішення №0000332302 від 05.09.2011 залишило без змін.

Не погоджуючись із нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивач звернувся 26.12.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПРІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №0000332302 від 05.09.2011.

Окрім цього, 26.12.2011 позивач подав до Запорізького окружного адміністративного суду позов про визнання протиправним наказу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №1203 від 25.07.2011 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» та визнання протиправними дій ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя з проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ТД «Альпіна» за результатами якої складений акт перевірки №1400/2302/32763565 від 05.08.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2012 у справі №2а-0870/12240/11, яка набрала законної сили 24.07.2013, позов ТОВ «ТД «Альпіна» був задоволений у повному обсязі: визнано протиправним наказ ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №1203 від 25.07.2011 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки»; визнані протиправними дії ДПУ у Комунарському районі м. Запоріжжя з проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ТД «Альпіна» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КТР», ТОВ «Фірма «Ліго», ПП «Старкад-Пром», за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, результати якої оформлені актом №1400/2302/32763565 від 05.08.2011.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (далі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Дії відповідача під час проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ТД «Альпіна», за наслідками якої був складений акт перевірки №1400/2302/32763565 від 05.08.2011, визнані судовим рішенням, яке набрало законної сили, протиправними.

Окрім цього, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ТД «Альпіна» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ «КТР», ТОВ «Фірма «Ліго» та ПП «Старкад-Пром» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 ґрунтуються на двох обставинах, з яких: перша - наявність акту перевірки контрагента позивача ТОВ «Фірма «Ліго», який начебто, на думку перевіряючих, свідчить про відсутність реальності продажу та придбання товарів (робіт, послуг) цим контрагентом позивача; друга - не надання ТОВ «ТД «Альпіна» до перевірки товарно-транспортних накладних, паспортів якості на придбані нафтопродукти, копії сертифікатів відповідності на них, які б засвідчували факт отримання позивачем нафтопродуктів від зазначених контрагентів, та надання товарно-транспортних накладних, оформлених неналежним чином - без зазначення густини нафтопродукту, його температури та маси.

Суд не може погодитися із такими доводами відповідача з огляду на наступне.

По-перше, самі по собі акт перевірки контрагента позивача не є і не може бути належними та допустимим доказом порушень позивача, оскільки суду не надано доказів існування викладених у акті обставин.

По-друге, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

З приводу посилання відповідача на факт не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ІV від 16.07.1999 (далі Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996-ІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також пп.1.2 п.1, пп. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, (далі Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 №996-ІV та п. 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи те, що акт перевірки не містить посилань щодо відсутності у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту у квітні 2011 року, приймаючи до уваги відсутність доказів визнання судом недійсними таких податкових накладних, беручі до уваги те, що будь-яких посилань на невідповідність порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірне включення ТОВ «ТБ «Альпіна» суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту у квітні 2011 року.

Стосовно посилань представника відповідача на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 27.06.2013 по справі № 668/7085/13 необхідно зазначити, що він не приймається судом як належний доказ у підтвердження позиції відповідача, оскільки не був об'єктом дослідження під час проведення перевірки та складання акту.

Відповідно до зазначеного вироку судом обставини здійснення господарських операцій ПП «Старкад-Пром» з підприємством позивачем не досліджувались.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 1, 2 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 158, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000332302 від 26 серпня 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя.

Судові витрати у розмірі 28,23 (двадцять вісім гривень двадцять три копійки) грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» (код ЄДРПОУ 32765365) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов