Ухвала суду № 38148877, 31.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р.Справа № 816/5942/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 816/5942/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області

про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

14.10.2013 року, ОСОБА_1 (далі - позивачі) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо формування та надсилання вимоги про сплату боргу від 05.02.2013 року№Ф-83; скасувати вимогу відповідача про сплату боргу від 05.02.2013 року №Ф-83.

Постановою Полтавського оркужного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача про сплату боргу від 5 лютого 2013 року №Ф-83.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач , не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування", фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації і є платником страхових внесків на пенсійне страхування та перебуває на обліку у відповідача.

05.04.2013 року відповідачем винесена вимога про донарахування позивачу мінімального страхового внеску для позивача за 2010 рік у розмірі 632,46 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із приписів "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", та дійшов до висновку про невідповідність суми донарахування вказаної в оскаржуваній вимозі наявним в картці особового рахунку даним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу приписів статті 195 КАС України , колегія суддів здійснює перегляд судового рішення в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги.

У відповідності до вимогами пп.4п.8 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" фізична особи-суб"єкти підприємницткої діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові вснеки в порядку визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому суму страхового внеску з нарахування частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до пенсійного фонду та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доході (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Стаття 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" каже про встановлення розміур мінмімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня -884 грн., з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн., з 1 грудня - 922 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що підтавою для донарахування позивачу суми страхових внесків стало вказання ним в своєму звіті до відповідача за 2010 рік суми сплачених внесків - 0 грн.

Надана до суду першої інстанції картка особового рахунку позивача свідчить про наявність переплати у позивача по страхових внескам за період часу з 1 січня 2004 року по 30 січня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про сума донарахування вказана в вимозі не відповідає наявним в картці особового рахунку даним, а саме - переплата у сумі 992,32 грн.

Наведена невідповідність є порушенням правил статті 21 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Так, частини 2, 3 вказаної вище статті кажуть про те, що на кожну застраховану особу відкривається персональна обілкова картка, в якій використовується реєстраційни номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних соіб, які черех свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті). Частина персональної картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків застрахованої особи, серед іншого, повинна містити такі відомості які розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць, сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць.

Викладені вище обставини, колегії суддів дають можливість зробити висновок про правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Апеляційна скарга містить посилання лише на неправильне заповнення позивачем звіту за 2010 рік та не спростовує висновків суду.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильний розподіл судом першої інстанції судових витрат.

Згідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних поноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи свідчать про те, що розмір витрат присуджених на користь позивача понесених ним при сплаті судового збору документально підтверджується наданими квитанціями №99804.9.1 від 09.10.2013 року та №99783.3.1 від 25.11.2013 року (аркуші справи 4, 27).

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 816/5942/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.