Постанова № 38148527, 25.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року 10:45 Справа № П/808/158/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А 3840 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати належну грошову компенсацію замість не отриманого речового майна та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 3840, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 6 653,51 грн.;

- зобов'язати відповідача нарахувати належну позивачу грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 6 653,51 грн.;

- стягнути з військової частини А 3840 м. Мелітополь Запорізької області на користь позивача кошти в розмірі грошової компенсації замість не отриманого речового майна в сумі 6 653,51 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що звернувшись до ВЧ А 3840 з метою отримання грошової компенсації в рахунок належного до видачі речового майна згідно довідки № 648 М, отримав лист відповідача № 1081 від 27 грудня 2013 року, яким повідомлено, що Законом України від 17.02.2000 за № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11.03.2000 призупинено право військовослужбовців отримувати грошову компенсацію за речове майно. Також повідомлено про неможливість повністю забезпечити позивача переліченим у довідці майном, у зв'язку з відсутністю його на складах. Така бездіяльність, на думку позивача, є протиправною та порушує його право на отримання належної йому грошової компенсації замість недоотриманого речового майна.

Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Про причину неприбуття у судове засідання суд не повідомлено.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як передбачено частинами 2 та 6 статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами статей 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, а саме у ВЧ А3840, що підтверджується довідкою № 651 від 26 грудня 2013 року.

24 грудня 2013 року позивачу видано довідку № 648 М, відповідно до якої належна грошова компенсація до 11.03.2000 року становить 247,03 грн. та перелік предметів, які підлягають видачі після 11.03.2000 на суму 6 406,48 грн.

27 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача щодо здійснення виплати компенсації за недоотримане речове майно.

Листом Військової частини А3840 Міністерства оборони України від 27 грудня 2013 року № 1081 позивача повідомлено, що Законом України від 17.02.2000 за № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11.03.2000 призупинено право військовослужбовців отримувати грошову компенсацію за речове майно. Також повідомлено про неможливість повністю забезпечити позивача переліченим у довідці майном, у зв'язку з відсутністю його на складах.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за № 2011-XII в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі по тексту - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII, військовослужбовці мали право одержувати за рахунок держави, окрім грошового забезпечення, речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Дію частини другої статті 9 вказаного Закону призупинено статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ, який набрав чинності з 11 березня 2000 року в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України), що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року за № 328-V Закон № 2011-XII доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9-1 цього Закону в редакції закону від 09 липня 2007 року, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - Положення), відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію пункту 2 статті 9-1 Закон № 2011-XII зупинено на 2007 рік.

Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року за № 107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 25 травня 2008 року за № 10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина друга статті 9-1 Закону № 2011-XII є діючою та підлягає виконанню.

У відповідності до вищевикладеного, суд наголошує, що законодавством була поновлена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно з 2008 року.

При цьому, слід зазначити, що стаття 9-1 цього Закону регулює питання речового забезпечення військовослужбовців, зокрема, виплати зазначеної компенсації, саме під час проходження ними військової служби.

Відповідно до аналізу наведених норм судом зроблено висновок, що пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить вимогам Закону № 2011-ХІІ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано довідку № 648 М, відповідно до якої вартість належного до видачі речового майна складає 6 653,51 грн.

Таким чином, з огляду на те, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, відповідно до Довідки № 648 М вартість належного до видачі речового майна складає 6 653,51 грн., враховуючи, що позивач звернувся до відповідача стосовно виплати компенсації за недоотримане речове майно та не отримав позитивної відповіді, керуючись приписами статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, суд, з метою забезпечення гарантії дотримання і захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання дій відповідача протиправними та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість належних йому до видачі речового майна у сумі 6 653,51 грн.

Частиною третьою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини А 3840 щодо відмови нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 6 653,51 грн.

Зобов'язати Військову частину А 3840 нарахувати належну ОСОБА_1 грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 6 653,51 грн.

Стягнути з військової частини А 3840 м. Мелітополь Запорізької області (код ЄДРПОУ 22990428) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в розмірі грошової компенсації замість не отриманого речового майна в сумі 6 653,51 (шість тисяч шістсот п'ятдесят три гривні п'ятдесят одна копійка) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов.