Ухвала суду № 38148281, 31.03.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/148/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ч.2 ст.121 КК України Макаренко Ігор Володимирович Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСоломки І.А., суддів при секретарі Охріменка І.К., Мунька Б.П., Єгоровій С.А., з участю прокурораЄмельянової О.В., потерпілої ОСОБА_7,

представника потерпілої ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_9,

захисника ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляціями прокурора прокуратури м. Черкаси Луговського І., потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 лютого 2014 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, українець, громадянин України,

уродженець та житель АДРЕСА_1 з неповною вищою освітою, неодружений,

непрацюючий, раніше не судимий, -

засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, на 8 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь Черкаської міської ради 27 418,88 коп. до загального фонду міського бюджету м. Черкаси.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 19 797,25 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено стягнути з ОСОБА_9 на користь Державного бюджету України процесуальні витрати, пов»язані з проведенням судової експертизи в сумі 146,70 грн.

Вирішено питання про речові докази, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що він 15 березня 2013 року близько 21.30 год., перебуваючи на сходах біля входу в банний комплекс «БанБас», розташований по вул. Чехова, 33, в м. Черкаси, під час конфлікту з ОСОБА_13, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область голови, а саме: в область лівої скроневої ділянки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: травми голови з вдавленим переломом луски лівої скроневої кістки із переходом ліній перелому на основу черепа та виличну кістку зліва, переломом тім'яної кістки зліва, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, розтрощенням лівої лобно-скроневої ділянки мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 117 м/д від 05 квітня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, від отримання яких останній упав зі сходів на тротуарну плитку обличчям догори, вдарившись потиличною частиною голови об тротуарну плитку, втратив свідомість та отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу під тверду мозкову оболонку правої скронево-базальної ділянки мозку з розтрощенням даної ділянки мозку, крововиливом в речовину мозку в правій лобно-базальній ділянці з розтрощенням даної ділянки мозку, раною тім'яної ділянки голови зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 117 м/д від 05 квітня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в Третій Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги. А згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 642/22 від 24 жовтня 2013 року черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток черепа, забою головного мозку, крововиливів під оболонку головного мозку, що ускладнилось розвитком гнійного менінгоенцефаліту, перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті останнього.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9, просив вирок районного суду скасувати в зв'язку із невідповідністю призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.121 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог він посилався на те, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_9 покарання не в повній мірі врахував тяжкість та ступінь небезпечності вчиненого останнім злочину, обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_9 Вважає, що часткове визнання ОСОБА_9 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, несприяння встановленню істини у справі та невжиття жодних заходів, направлених на відшкодування заподіяної ним шкоди з метою примирення з потерпілою ОСОБА_7, свідчить про неусвідомлення обвинуваченим всієї тяжкості вчиненого злочину та небажання стати на шлях виправлення.

У апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ОСОБА_9 тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м»якості, неправильне вирішення судом заявленого нею цивільного позову, просила вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, її позовні вимоги до ОСОБА_9 задовольнити в повному обсязі - стягнути з обвинуваченого на її користь 80 тис.грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 200 000 грн. - моральної шкоди. Свої апеляційні вимоги вона аргументує тим, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання в достатній мірі не врахував його характеризуючі дані та обставини скоєння ним інкримінованого злочину, а також те, що ОСОБА_9 в ході досудового розслідування та розгляду справи вину не визнав, не сприяв у встановленні істини у справі, заходів щодо примирення з нею не вживав, збитки, заподіяні злочином, не відшкодував. Також посилається на неправильність вирішення судом поданого нею цивільного позову, оскільки заявлена нею сума матеріальної шкоди в розмірі 80 тис. грн. повністю підтверджується товарними чеками, які містяться в матеріалах кримінальної справи та були лише частково враховані судом, а тому підлягає стягненню з обвинуваченого в повному обсязі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 в апеляції просила вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Мотивує свої вимоги тим, що суд, вивчивши та проаналізувавши наявні у справі докази, дійшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_9 умислу на нанесення потерпілому ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень, які, на її думку, не могли виникнути він нанесеного ОСОБА_9 потерпілому удару кулаком в голову. Вважає, що спричинені ОСОБА_13 тілесні ушкодження вникли саме в результаті падіння останнього зі сходинок та послідуючого удару головою об бетонну плитку. При цьому стверджує, що ОСОБА_9 за встановлених судом обставин діяв виключно в межах необхідної оборони, викликаної неправомірною поведінкою самого потерпілого ОСОБА_13, яка, крім того, на її думку, створювала реальну загрозу життю та здоров'ю обвинуваченого в момент її виникнення. Вважає, що суд, призначаючи її підзахисному покарання, в достатній мірі не врахував позитивно характеризуючі дані про особу ОСОБА_9: молодий вік, позитивні характеристики за місцем проживання і роботи, непритягнення його раніше до кримінальної відповідальності, з'явлення до органів міліції зі зізнанням на наступний день після скоєного. Також акцентує увагу на тому, що оскільки спричинена потерпілому ОСОБА_13 шкода була заподіяна в стані необхідної оборони без перевищення її меж, тому відповідно до вимог п.9 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» вона не підлягає відшкодуванню.

В доповненнях до апеляції захисник ОСОБА_12 просила врахувати висновок спеціаліста ОСОБА_14 згідно якого пошкодження на голові потерпілого виникли в результаті його падіння з ганку висотою 68 см з наступним ударом тім»яною та лівою частиною голови об тверді, виступаючі поверхні (східці) , що підтверджує покази її підзахисного про те, що він, захищаючись від неправомірних дій потерпілого, вдарив його лівою рукою в праву частину голови, від чого останній тілесних ушкоджень не отримав, а отримав їх від падіння.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_12 , які підтримали апеляцію захисника, заперечили апеляції прокурора та потерпілої ОСОБА_7, обвинувачений просив призначити йому покарання, не пов»язане з реальним позбавленням волі; думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у кримінальному провадженні та заперечив проти задоволення апеляції захисника обвинуваченого, погодився з апеляцією потерпілої ОСОБА_7; думку потерпілої ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8, які підтримали власну апеляцію та апеляцію прокурора, заперечили щодо задоволення апеляції захисника обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_12, прокурора та потерпілої ОСОБА_15 до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив відповідно до вимог ст.370 КПК України законний, обґрунтований і вмотивований вирок, ухвалений згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Вирок суду постановлено на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Дії ОСОБА_9 за ч.2 ст. 121 КК України судом 1 інстанції кваліфіковані вірно.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, його вина підтверджується перевіреними судом та наведеними у вироку доказами.

Так, з показань ОСОБА_9 під час проведення як досудового, так і судового слідства в суді першої та апеляційної інстанціях вбачається, що 15.03.2013 року близько 21 години 25 хвилин він, стоячи на ганку перед входом до бару банного комплексу «БанБас», побачив як із білярдного клубу вийшла компанія людей, яка перебувала в стані алкогольного сп»яніння, і яка пішла в бік дороги, але один чоловік, як він потім дізнався - це був ОСОБА_13, залишився стояти неподалік, дивився в його бік та звернувся до нього запитуючи: «Ты что здоровый?», на що він відповів: «Не маленький». Після цього ОСОБА_13 запропонував, щоб він підійшов до нього, але він відмовився. Тоді ОСОБА_13 сам підійшов до нього та продовжував чіплятися, провокуючи його та хапаючи за рукава куртки. Він хотів уникнути конфлікту, але ОСОБА_13 намагався вдарити його рукою, він ухилився, і потерпілий схопив його обома руками за шию. У відповідь на таку дію ОСОБА_13 він вирвався і наніс один удар кулаком лівої руки потерпілому в область правої скроні, від нанесеного удару ОСОБА_13 впав зі сходинок на тротуарну плитку, вдаврившись потилицею об неї та лежав на спині, ногами до сходів (за півметра від них). Після цього він зайшов у бар і попросив викликати потерпілому швидку допомогу.

Свідок - безпосередній очевидець вказаних подій ОСОБА_16 підтвердив показання ОСОБА_9 про те, що в ході конфлікту, який виник між потерпілим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_9, останній наніс удар кулаком лівої руки в область голови потерпілого з правого боку, в результаті чого він впав назад з верхньої сходинки на тротуарну плитку і втратив свідомість.

Крім того, винуватість ОСОБА_9 підтверджується : аналогічними показами свідка ОСОБА_17, який пояснив, що бачив, як 15.03.2013 р. близько 21.25 годин ОСОБА_9 наніс потерпілому один удар кулаком лівої руки в голову, від якого той впав з ганку спиною на тротуарну плитку та втратив свідомість; показами свідка ОСОБА_18, який пояснив, що бачив ОСОБА_13, який лежав без свідомості на плитці ногами в бік сходів, що вели до бару «БанБанс»; даними протоколів проведення слідчих експерементів з фототаблицями з участю обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_19; даними зафіксованими 15.03.2013 р. в період з 21 год. 20 хв. до 21 год 35 хв. на диску з камери відеоспостереження , вилученого з офісу Торговий дім «ОСОБА_23», та є речовим доказом по справі, з яких вбачається, що ОСОБА_9 при вказаних ним обставинах наніс один удар ОСОБА_13 в область голови , від чого той упав зі сходів на тротуарну плитку та не рухався.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16, який перебував в дружніх відносинах з обвинуваченим, а також вважає твердження захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 необгрунтованим в тій частині, що ОСОБА_9 наніс удар потерпілому в область голови з правого боку і тому ОСОБА_13 не міг отримати травми голови з вдавленим переломом луски лівої скроневої кістки від якої в подальшому і настала його смерть, оскільки вони протирічать даним висновків судово-медичної експертиз № 117 м/д від 05.04.2013 року та № 642/22 від 24.10.2013 року, згідно яких вказані в потерпілого тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів і не могли виникнути в результаті падіння ОСОБА_13 з положення стоячи з наступним ударом головою об твердий тупий предмет або поверхню (а.с. 103 т.1), причиною смерті потерпілого є черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток черепа, забою головного мозку, крововиливів під оболонки головного мозку, що ускладнилися розвитком гнійного менінгоенцефаліту, та перебуває в прямому причинному зв»язку з настанням його смерті ( т.1 а.с.162).

При цьому, в своїх показах в суді першої та апеляційної інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_20, який склав висновок судово-медичної експертизи № 117 м/д від 05.04.2013 року, підтвердив, що місцем прикладання сили до голови потерпілого є дві зони : ліва скронева ділянка та потилична частина голови; вдавлений перелом луски лівої скроневої кістки міг утворитися від удару кулаком в область лівої скроневої ділянки голови потерпілого, та зазначив, що від падіння з ганку вказаного ушкодження у потерпілого не виникло б, удару в праву частину голови потерпілий не отримував.

В суді першої та апеляційної інстанції експерт ОСОБА_21 пояснив, що причиною виникнення гнійного менінгоенцефаліту у потерпілого є черепно-мозкова травма, отримання якої перебуває в прямому причинному зв»язку з настанням смерті ОСОБА_13.

Висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи ОСОБА_14, наданий апеляційному суду захисником ОСОБА_12 на її звернення, колегія суддів вважає неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки він не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, крім того, в основу нього були покладені недостовірні дані, які не відповідають фактичним обставинам вчинення злочину та матеріалам справи, та є надуманими, і не узгоджуються з показаннями, як обвинуваченого, так і свідків ОСОБА_16та ОСОБА_17, які пояснювали, що потерпілий від отриманого удару впав з ганку та вдарився головою об тротуарну плитку, а не об східці.

Доводи обвинуваченого та його захисника ОСОБА_12 щодо дій обвинуваченого в межах необхідної оборони з метою захисту від потерпілого є безпідставними, оскільки будь-яких доказів вчинення нападу чи реальної можливості заподіяння істотної шкоди життю чи здоров'ю ОСОБА_22 з боку потерпілого по справі не встановлено, що вказує на відсутність достатніх обставин, які давали б підстави оборонятися від посягання.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 298 від 19.03.2013 року (т.1 а.с. 201) у обвинуваченого ОСОБА_9 було виявлено крововиливи лівої кисті та садна верхніх кінцівок, з яких лише крововилив лівої кисті по давності виникнення може відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи ( тобто садна верхніх кінцівок у обвинуваченого виникли ще до вчинення ним злочину), що свідчить про відсутність в нього будь-яких тілесних ушкоджень, які б були нанесені йому потерпілим, і спростовує твердження захисника обвинуваченого щодо реальної загрози життю та здоров'ю ОСОБА_9 в момент нанесення останнім удару кулаком в голову потерпілому.

Крім того, як пояснив під час апеляційного розгляду справи судово-медичний експерт ОСОБА_20 крововилив лівої кисті , який був виявлений ним при проведенні судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_9 19.03.2013 р., міг утворитися від нанесення ним кулаком ушкодження потерпілому у вигляді вдавленого перелому луски лівої скроневої кістки, що узгоджується з показаннями обвинуваченого про те, що він є «лівшою», удар потерпілому наносив кулаком саме лівої руки, та свідчить про значну силу нанесеного потерпілому удару, від якого, як пояснював сам обвинувачений, потерпілий втратив свідомість ще під час падіння ( т.1 а.с.95).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про умисність дій ОСОБА_9 на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, враховуючи їх спрямованість при з»ясуванні в такий спосіб раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_13, - шляхом нанесення ним удару кулаком в область лівої скроневої ділянки голови потерпілого, який стояв на сходах ганку, тому твердження захисту щодо відсутності у обвинуваченого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому є безпідставним .

Покарання суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_9, виходячи з вимог ст.ст. 65-67 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, збитки, заподіяні злочином, не відшкодував, враховуючи думку потерпілої щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, та за відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_9 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, тобто в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

Твердження прокурора та потерпілої ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання не врахував те, що він свою вину у вчиненні інкримінованого його злочину визнав частково, не сприяв встановленню істини у справи та жодних заходів направлених на відшкодування заподіяної ним шкоди з метою примирення з потерпілою ОСОБА_7 не вжив, через що призначив йому занадто м'яке покарання, на думку колегії є безпідставними, оскільки вказані обставини судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 були в достатній мірі враховані.

Що ж стосується доводів потерпілої ОСОБА_7 про неправильність вирішення судом поданого нею цивільного позову, то вони також є безпідставними. Цивільний позов ОСОБА_7 судом першої інстанції розв'язано з дотриманням норм кримінально-процесуального та цивільного законодавства із врахуванням як самих обставин справи, так і матеріального становища обвинуваченого. Твердження потерпілої про те, що матеріальна шкода судом була стягнута не в повному розмірі, хоча вона надала суду в підтвердження позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 80000 грн. чеки з медичних та аптечних установ, не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції врахував та стягнув матеріальну суму шкоди в розмірі наданих суду доказів (чеків) - в сумі 19 797,25 грн , інші ж чеки були додані апелянтом до апеляційної скарги і не могли бути враховані районним судом на момент прийняття ним рішення з цього приводу.

Тому, підстав для збільшення розміру відшкодування матеріальної шкоди колегія суддів не вбачає, як і підстав для збільшення розміру моральної шкоди, заподіяної злочином, яка на думку колегії суддів є вірною, враховуючи вимоги розумності, справедливості та ступеню вини обвинуваченого.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду та закриття кримінального провадження, як просив в апеляції захисник, чи підстав для його зміни та застосування вимог ст. 69, ст.75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, як того просив останній.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 404-405, 407 ч.1 п.1, 418-419 КПК України, колегія суддів судової палати,-

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 лютого 2014 року відносно ОСОБА_9 - залишити без змін, а апеляції прокурора прокуратури м. Черкаси, потерпілої ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9,- без задоволення.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_9 залишити попередній - тримання під вартою.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :