Ухвала суду № 38147773, 24.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 р.Справа № 820/10582/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013р. по справі № 820/10582/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

31.10.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач) про визнання протиправними дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0001322201 від 21.10.2013 року; скасувати податкове повідомлення-рішення №0001322201 від 21.10.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001322201 від 21.10.2013 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції,що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпінотерм» взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 12.03.2007 року за №17126 та перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Працівниками відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаторг 2013»(далі-ТОВ «Мегаторг 2013») за квітень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 07.10.2013 року за № 820/20-30-22-01/34862614 (арк.с.24-39).

Актом перевірки зафіксовані порушення податкового законодавства, а саме: п.п.44.1 ст.44, ст.185, ст. 186, ст. 187, ст. 188 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12,2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями встановлює неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивачем та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді що перевіряється.

На підставі вищевикладеного, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою, штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання та п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за період березень 2013 року на загальну суму 91289 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за № 0001322201 від 21.10.2013р., яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 91289,00 грн. - основний платіж, 45644,5 грн. - штрафна санкція.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з приписів Податкового кодексу України.

В силу приписів ст. 195 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в межах апеляційної скарги,тобто в межах задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податковим органом оспорюється реальний характер господарської операції між позивачем та ТОВ "Мегаторг 2013" та правильність декларування податкової за результатами здійсненої господарської операції в березні 2013 року на суму 91289 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Мегаторг 2013"з яким 25.03.2013 року укладений договір поставки № 25/03.

У відповідності до умов даної угоди Продавець (ТОВ «Мегаторг 2013») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Укрпінотерм») товар (мінеральні добрива), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами у відповідності товарних накладних, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

Відповідно до видаткової накладної №165 від 28.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» поставило позивачу мінеральні добрива на загальну суму 477 250,00 грн.

28.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» була видана податкова накладна за реєстровим №107, що була внесена до Реєстру податкових накладних та податкову декларацію з податку на додану вартість.

Відповідно до видаткової накладної №166 від 29.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» поставило позивачу мінеральні добрива на загальну суму 281 600,00 грн.

29.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» була видана податкова накладна за реєстровим №108, що була внесена в Реєстр податкових накладних та податкову декларацію з податку на додану вартість.

Відповідно до видаткової накладної №167 від 29.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» поставило позивачу мінеральні добрива на загальну суму 311 600,00 грн.

29.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» була видана податкова накладна за реєстровим №109, що була внесена до Реєстру податкових накладних та податкову декларацію з податку на додану вартість.

Відповідно до видаткової накладної №168 від 30.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» поставило позивачу мінеральні добрива на загальну суму 369 600,00 грн.

30.03.2013 року ТОВ «Мегаторг 2013» була видана податкова накладна за реєстровим №110, що була внесена в Реєстр податкових накладних та податкову декларацію з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правильність віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість суму діяльності з ТОВ "Мегаторг 2013" та правильність декларування податкової за результатами здійсненої господарської операції в березні 2013 року на суму 91289 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про наявність акту Дергачівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківськії області від 30.08.2013 року за № 29/20-11-22-03/38509344 перевірки ТОВ «Мегаторг 2013», яким вказано про наявність ознак його нереальності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів, а саме: журнал-ордер відомості по рахунку 631, реєстр отриманих та виданих податкових накладних; наказ №4 від 25.06.2010 року "Про призначення матеріально-відповідльної особи", накази №1 від 03.01.2013 року та 03.01.2014 року "Про облікову політику підприємства" підтверджують фактичне здійснення вказаних господарських операцій, оскільки вбачається зміни що відбулись у активах позивача, його власному капіталі, зобов'язаннях, економічну вигоду отриману позивачем від даної господарської операції.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів вважає,що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства,тому не підлягає скасуванню,а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення,а постанову суду-без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013р. по справі № 820/10582/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2014 р.