Ухвала суду № 38147594, 07.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Справа № 876/6854/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 10.01.2013 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В :

13.11.2012 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій з відкриття виконавчого провадження №34938350, №34938592, №34938524 та скасування постанов від 26.10.2012 року ВП №34938350, №34938592, №34938524.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області покликалось на те, що відкрито виконавчі провадження з порушенням вимог ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області, як юридична особа, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади - Пенсійного фонду України, а не його територіальним підрозділом. Отже, виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчих листів №2а-1398/11 виданих 12.10.2012 року Галицьким районним судом м. Львова, не підвідомче підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області. Крім того, стверджує, що всупереч вимогам Закону, у виконавчому документі не вказано дати прийняття та номера рішення, за яким такий документ виданий, ідентифікаційного коду боржника та видано у справі замість одного виконавчого листа три.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10.01.2013 року в позові відмовлено, оскільки суд не погодився з доводами позивача.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач, який просить скасувати дану постанову та задовольнити позовні вимоги.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що відповідачем порушено вимоги ст. 21 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV і суд першої інстанції не звернув на це уваги.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмови ти.

Суд вірно встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення позовних вимог та визначив правові норми, що регулюють дані правовідносини.

Так постановами головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області Шестака О.В. від 26.10.2012 року відкрито виконавчі провадження №34938350, №34938592, №34938524 з примусового виконання виконавчих листів №2а-1398/11 виданих 12.10.2012 року Галицьким районним судом м. Львова.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Необхідно погодитись з висновком суду, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

Частина 1 ст. 20 вказаного Закону від 21.04.1999 № 606-XIV встановлює, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Статтею 21 цього Закону визначено, що на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладено виконання рішень за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.

Пункт 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року N 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно п.2.2 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 N 11-2 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 р. зa N 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п.1.1 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 р. за N 14900, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у їх є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі наведеного вище необхідно вказати, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в розумінні чинних нормативно-правових актів України в складі центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись територіальні органи (територіальні підрозділи) та структурні підрозділи.

Також невірним є покликання апелянта на невідповідність оскаржуваного виконавчого документа вимогам Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, оскільки за даним документом індефікована особа боржника та стягувача, а також в процесі виконання виконавець вправі уточнити зазначені обставини.

Так, відповідно до ч.1 ст.25 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу по даній справі необхідно відхилити.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205,ст. 206, ст. 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 10.01.2013 року у справі №2а-461/93/13 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко