Ухвала суду № 38147303, 02.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4859/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМ» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 року № 0000262301, № 0000272301 та № 0000282301.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 23 вересня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2013 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 12.07.2013 № 3 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «АТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року, з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року та з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт від 16.07.2013 року № 10/22-03/23579149 (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки від 15.04.2013 року № 344/22-5/34837918 Броварською ОДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000272301 від 08.08.2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 3856 грн.;

- № 0000262301 від 08.08.2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 4529 грн.;

- № 0000282301 від 08.08.2013 року, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 365 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавалися належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», а також належним чином засвідчені копії договору, заявок до договору, актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортної накладної, платіжних доручень.

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі транспортно-експедиційних послуг.

Податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства та відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» транспортно-експедиційних послуг підтверджується вищезазначеними документами.

Крім того, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача - ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість. В Акті перевірки немає посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним товариством недійсними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Платники несуть самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Будь-яких доказів з приводу того, що ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Таким чином, викладені в акті перевірки твердження відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі послуг є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента - ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.