Ухвала суду № 38142719, 01.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р. № 9104/91075/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Волошин М.М.

представника позивача - Куксова В.Г.

представника відповідача - Кравчука І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сетвік» на постанову господарського суду Львівської області від 10 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Сетвік» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

у грудні 2007 року позивач - ЗАТ «Сетвік» звернулось у суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області та просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.01.2007 року № 938/10/23-0.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на те, що оскаржене податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем всупереч норм чинного законодавства, оскільки податковий кредит по ПДВ сформовано на підставі отриманих від контрагента ТзОВ «Славутич» податкових накладних та підтверджено первинними документами, щодо фактичного здійснення з цим контрагентом господарських операцій по ремонту покрівлі цеху корпусу № 28 за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1.

Постановою господарського суду Львівської області від 10.04.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із цією постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така винесена з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що не встановлення податковим органом факту сплати до бюджету ПДВ ТзОВ «Славутич» не може впливати на формування податкового кредиту ЗАТ «Сетвік» та включення до бюджетного відшкодування фактично сплачених на адресу ТзОВ «Славутич» сум ПДВ, чого при винесенні постанови судом першої інстанції враховано не було.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова було проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Сетвік» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, за наслідком якої складено акт від 18.01.2007 № 90/23-0/33073065, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1, пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 21338 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 938/10/23-0 від 20.01.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 21338 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив, виходячи з того, що господарські операції з КГ ТзОВ «Славутич», щодо ремонту покрівлі цеху корпусу № 28 за адресою м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, не мали реального характеру. Відповідно до наданих первинних документів не має можливості встановити здійснення таких операцій, з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного, також не представлено жодного документу, який підтверджував би реальність господарської операції, а саме дозвіл на початок виконання робіт по об'єкту, проектно-кошторисну документацію, докази проведення перевірки прийняття виконаних робіт, докази введення в експлуатацію об'єкта із обов'язковим складенням відповідного документу та його затвердження.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (наданих послуг) сум ПДВ, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховний Суд України у своїй постанові від 29.10.2010 № 21-14а10 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 13485851) зазначив, що сама по собі несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, під час вирішення цієї справи перевірці підлягають обставини, щодо реальності господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ЗАТ «Сетвік» (Замовник) та КГ ТзОВ «Славутич» (Виконавець) був укладений договір підряду № 1/3/005/10 від 18.07.2005, відповідно до якого КГ ТзОВ «Славутич», зобов'язувалося надати послуги позивачу, щодо ремонту покрівлі цеху № 28 за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1.

На виконання умов договору КГ ТзОВ «Славутич» виписало податкові накладні від 27.07.2005 № 437, від 08.08.2005 № 444, від 11.08.2005 № 448, від 23.08.2005 № 457, від 31.08.2005 № 463, від 22.09.2005 № 470, а позивач провів оплату, яка на думку позивача підтверджується банківськими виписками. Згідно поданих до матеріалів справи актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 та № 2 датованих 31.08.2005, ЗАТ «Сетвік» отримав від КГ ТзОВ «Славутич» виконані роботи по ремонту покрівлі цеху.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з КГ ТзОВ «Славутич», позивачем отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

Із наданих суду банківських виписок вбачається, що позивач у графі «призначення платежу» зазначав «аванс за будівельні матеріали» КГ ТзОВ «Славутич». Однак, жодних документів, які б свідчили про поставку будівельних товарів для ЗАТ «Сетвік» суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції представлено не було. Як і не надано суду документів, які б підтверджували реальність господарської операції, а саме дозвіл на початок виконання робіт по об'єкту, проектно-кошторисну документацію, докази проведення перевірки прийняття виконаних робіт, докази введення в експлуатацію об'єкта із обов'язковим складенням відповідного документу та його затвердження. Хоча з п. 5.1 договору підряду № 1/3/005/10 від 18.07.2005 вбачається, що позивач повинен був передати КГ ТзОВ «Славутич» затверджену проектно-кошторисну документацію, дозвіл на початок виконання робіт по об'єкту.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Дослідженими у судах першої та апеляційної інстанцій матеріалами, не підтверджується реальність господарських операцій з ремонту покрівлі цеху корпусу № 28 за адресою м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, а тому за таких обставин податковим органом правомірно зменшену бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 року, яке сформовано за цими операціями.

Покликання представника позивача у судовому засіданні на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.11.2011 року в справі № 5/1232-18/167, судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки такою встановлено тільки відсутність у спірного договору ознак нікчемності, у зв'язку з тим, що податковим органом не доведено наявність у сторін під час його укладення мети та умислу, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства. Поряд з цим, це рішення не підтверджує реальності проведення господарської операції між ТОВ «Славутич» та ВАТ «Сетвік».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Водночас передбачене цієї нормою звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не може сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших адміністративних, цивільних чи господарських справах.

Дослідженими у цій справі доказами спростовуються обставини щодо реальності господарських операцій, оскільки платником податків не представлено усіх первинних документів, які характерні для даного виду господарських операцій, зокрема, дозвіл на початок виконання робіт по об'єкту, проектно-кошторисну документацію, докази проведення перевірки прийняття виконаних робіт, докази введення в експлуатацію об'єкта із обов'язковим складенням відповідного документу та його затвердження. Обставини щодо наявності вказаних первинних документів у постанові господарського суду Львівської області по справі № 5/1232-18/167А, яка залишена без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008 року та Вищого адміністративного суду України від 30.11.2011 року, не досліджувались, а тому відсутні підстави вважати, що цими судовими рішеннями встановлено реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відповідачем оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сетвік» - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 10 квітня 2012 року у справі № 19/405/А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвалу у повному обсязі виготовлена та підписана 04.04.2014 року.