Рішення № 38142431, 02.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2328/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1169/14

Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В.

Доповідач Абрамов П. С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Корнієнка В.І. Дорош А.І.

При секретарі: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма « Ольвія»

На рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року

У справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма « Ольвія» , третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі та визнання рішення незаконним,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначав, що 11 липня 2003 року на зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольвія» його було обрано директором товариства. 8 червня 2009 року переведено на посаду генерального директора Товариства.

18 липня 2013 року на зборах учасників товариства було прийнято рішення про його звільнення з роботи, однак про збори його не повідомляли , не ознайомлювали з повісткою денною, крім того в порушення п. 6.5 Статуту Товариства збори були неповноважними , оскільки на зборах не було кворуму.

На даний час йому не вручено копія наказу про звільнення, не повідомили про причин звільнення з роботи.

Прохав визнати незаконним рішення про його звільнення з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю « Ольвія» та поновити його на посаді.

( т.1 а. с. 1-3)

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року позовні вимоги були задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма « Ольвія». Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Ольвія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2013 року по 18.02.2014 року в сумі 19 866 грн. 17 коп. попередньо відрахувавши з даної суми обов'язкові платежі та податки.

Стягнуто з агрофірми « Ольвія» на користь держави судовий збір в сумі 121 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма « Ольвія» прохали рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вказували, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, вказували , що судом не враховано , що це корпоративний спір, визначення правомочності загальних зборів є виходом за межі позовних вимог, що позивачу було відомо про його звільнення 18.07.2013 року , про що свідчить його підпис на протоколі загальних зборів та ним не заперечується, крім того позивачем пропущено строк звернення до суду. Не враховано судом ту обставину, що позивач працював з 18.07.2013 року по 18.10.2013 року в якості комерційного директора та отримував заробітну плату, тому суд невірно стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 місцевий суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено з порушенням вимог КЗпП України в зв'язку з чим позовні вимог підлягають до задоволення.

Зазначені висновки місцевого суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма « Ольвія».

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю « Ольвія» від 18 липня 2013 року ОСОБА_1 звільнений від обов'язків генерального директора.( а. с. 13)

Наказом по товариству № 16 від 18.07.2013 року було скасовано повноваження генерального директора ОСОБА_1 та звільнено його з цієї посади ( а. с. 61)

Визнаючи незаконним звільнення ОСОБА_1 з даної посади місцевий суд вірно при розгляді справи врахував роз'яснення надані в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 « Про практику розгляду судами корпоративних спорів» та прийшов до висновку , що цей спір є трудовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, та що належним способом захисту порушеного права є позов про поновлення на посаді.

Також місцевий суд з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України оцінив належність допустимість, достовірність наданих сторонами доказів та дав їм оцінку.

При вирішенні спору місцевий суд вірно врахував роз'яснення надані в п.18 постанови пленуму верховного Суду України від 6.11 1992 року № 9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» де зазначено, що суд повинен з'ясувати з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом та перевірити відповідність звільнення працівника вимогам закону. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язував звільнення.

Місцевий суд вірно прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог КЗпП України, зокрема , ОСОБА_1 про проведення загальних зборів Товариства 18.07.2013 року належним чином повідомлено не було, наказ про звільнення не містить правових підстав для звільнення працівника, не зазначено пункт та статтю КЗпП України на підставі якої було звільнено ОСОБА_1

Також вірно суд не взяв до уваги додаток до протоколу № 1 від 18.07.2013 року ( а. с. 58), належним чином його дослідив та правильно прийшов до висновку, що даний додаток не може бути покладений в основу звільнення , оскільки відображені в ньому дані не відповідають дійсності, зокрема свідок ОСОБА_4 , яка працює бухгалтером на підприємстві заперечила свою присутність на даних зборах та свій виступ.

Встановивши ці обставини місцевий суд правильно прийшов до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ Агрофірми « Ольвія».

Як з'ясовано в ході апеляційного розгляду справи ТОВ агрофірма «Ольвія» вважає звільнення ОСОБА_1 проведено за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, про що зазначено у трудовій книжці позивача ( а. с.81)

Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку , що апелянтом не доведено факту, що ОСОБА_1 допущено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, не зазначено що це за порушення , та коли воно допущено.

Не знайшли в ході апеляційного розгляду справи і доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Ст. 233 КЗПП України передбачає, що працівник має право звернутися до суду за вирішенням трудового спору місячний строк з дня видачі наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як з'ясовано в ході судового розгляду справи трудова книжка знаходилася на руках у позивача, тому не могла бути видана , а копії наказу про звільнення ОСОБА_1 не вручалася.

Також апелянтом не надано суду докази про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про призначення його на посаду комерційного директора. ( а..11)

В ході апеляційного розгляду справи апелянтом зазначена обставина не спростована.

Наявність підпису ОСОБА_1 в протоколі від 18.07. 2013 року , який відображає результат голосування не свідчить про вручення копії наказу про звільнення.

Таким чином апелянтом не доведено факту належного повідомлення позивача про звільнення.

Вірно оцінено судом і акт складений представниками підприємства про відмову ОСОБА_1 від отримання копії наказу про звільнення( а.с.55, 62).

Ці акти складалися у відсутності ОСОБА_1 , за вказівкою ОСОБА_2 , про що пояснили свідки у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Обставин для висновку про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду колегією суддів не встановлено.

Разом з тим є обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу отриманого працівником.

У відповідності з вимогами ст. 235 КЗПП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

При обрахунку середнього заробітку місцевий суд вірно керувався положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 ( 100-95-п ) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

З матеріалів справи вбачається , що після звільнення з роботи ОСОБА_1 продовжував працювати на цьому підприємству та отримував заробітну плату в такому ж розмірі до 18.10.2013 року.

Таким чином із розрахунку середнього заробітку необхідно виключити отриману ОСОБА_1 заробітну плату за період з 19.07.2013 року по 18.10.2013 року , розмір якої становить 6263грн. 62 коп.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 19866 грн. 17 коп. - 6263грн.62 коп. = 13602 грн. 55 коп.

В іншій частині підстави для зміни чи скасування судового рішення не встановлені.

Керуючись ст.. 303, 307, п3,4, ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма « Ольвія» задовольнити частково.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року змінити.

Зменшити розмір стягнутого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19866 грн. 17 коп. до 13602 грн. 55 коп.

В іншій частині рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : (підписи)

Копія згідно: