Рішення № 38142274, 09.04.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Попова О.М.

Доповідач - Кострицький В.В.

Справа № 437/11437/13-ц

Провадження № 22ц/782/1107/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів: Бережної С.В.., Стахової Н.В.,

при секретарі - Щуровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08 січня 2014 року по справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ «Банк Форум», третя особа Виконавчий комітет Ленінської районної у м. Луганську ради про визнання недійсним (нікчемним) в силу закону Іпотечний договір, який укладено у м. Луганську 10 жовтня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4, а також недійсним (нікчемним) Кредитний договір від 10 жовтня 2008 року №0393/08/09-CLNv укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3, позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 до ПАТ «Банк Форум» про визнання нікчемним Іпотечний договір, який складено 10 жовтня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4, а також недійсним (нікчемним) Кредитний договір від 10 жовтня 2008 року №0393/08/09-CLNv укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3, -

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_3, ОСОБА_4. Відповідачі звернулися із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання недійсним (нікчемним) в силу закону Іпотечний договір, а також недійсним (нікчемним) Кредитний договір. З позовом про визнання недійсним (нікчемним) в силу закону Іпотечний договір, а також недійсним (нікчемним) Кредитний договір звернулася третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_5 до ПАТ «Банк Форум». Рішенням від 08 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» прострочену та строкову заборгованість за кредитом та процентами разом з пенею у сумі 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн.), а також судові витрати у сумі 1820,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ «Банк Форум» про визнання недійсним (нікчемним) в силу закону Іпотечний договір, а також недійсним (нікчемним) Кредитний договір - відмовлено за необґрунтованістю. У задоволенні позову третьої особи ОСОБА_5 до ПАТ «Банк Форум» про визнання нікчемним Іпотечний договір, а також недійсним (нікчемним) Кредитний договір, а також стягнути з ПАТ «Банк Форум» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 114.70 грн., витрати за юридичні послуги, підготовку позову у сумі 3000 грн. також відмовлено за необґрунтованістю.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду першої інстанції, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті їх позовних вимог. Апелянти вважають, що дане рішення є необґрунтованим, незаконним у зв'язку з неповним встановленням обставин, помилковим, упередженим і таким, що має порушенням норм процесуального і матеріального права. Як вважають апелянти, порушення процесуального права полягає в тому, що розгляд справи незаконно було здійснено без участі сторони відповідача та судом 04 червня 2013 року задоволено клопотання третьої особою ОСОБА_5 про розгляд справи з початку, але воно так і не відбулося. Доводами апеляційної скарги є ті обставини, що розрахунок суми позовних вимог зроблено Банком станом на 29.09.2009 року і на цей час він не відповідає сумі фактичної заборгованості за кредитом розрахунком, так як з того часу здійснено платежі по частковому погашенню кредитної заборгованості відповідачами. В апеляційній скарзі апелянти посилаються також на те, що відмітка у паспорті ОСОБА_7 про реєстрацію особи за адресою АДРЕСА_1, та довідка № 732 від 25.09.2008 року КП «Стандарт-Луганськ» не є доказом і підтвердженням того, що ця адреса є місцем фактичного проживання, і доказом того, що це помешкання є у власності іпотекодавця ОСОБА_7, і діти користувачі цього приміщення. Крім того, на ствердження апелянтів, відповідачі у справі не мали змоги впливати на діяльність Банку з питань підготовки тексту угоди, виконання і додержання процедур, а робили ті заходи і підписували ті документи які надавав Банк та відсутність дозволу органу опіки та піклування при здійсненні підписання іпотечного і кредитного договору є підставою недійсності відповідних угод.

В судовому засіданні представником позивача надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апелянтом ОСОБА_3 було надано заперечення на розрахунок заборгованості за кредитним договором №0393/08/09 - CLNv від 10.10.2008 року наданий до суду ПАТ «Банк Форум».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухав представника банку та апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення на неї, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч.1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не довели наявність достатніх підстав недійсності правочину, які передбачені ст.ст. 215, 216 ЦК України, та ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, та не вказали таких підстав. Недійсність правочину може наступати лише внаслідок певних підстав, передбачених законом. Так, вказані позивачами порушення ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» тягнуть відповідальність, яка встановлена ст.ст. 15,23 цього Закону. Цими нормами передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, сплати штрафних санкцій в дохід держави, або в деяких випадках можливість розірвання договору. Визнання недійсним кредитного договору внаслідок таких порушень закону не передбачено ані нормами Закону України «Про захист прав споживачів», ані нормами ЦК України. Тому у будь-якому випадку суд не знайшов підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним. З тих же самих підстав не підлягає задоволенню позов третьої особи ОСОБА_5, оскільки його доводи повністю співпадають з вищевикладеними.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наведеного. З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2008 р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0393/08/09-CLNv про надання кредиту в сумі 45000,00 доларів США строком по 09 жовтня 2018 року за сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5% річних на споживчі цілі (т.1 а.с. 5-7). Забезпеченням зобов'язань за вказаним кредитним договором є порука дружини ОСОБА_4, яка 10 жовтня2008 року уклала з банком договір поруки (т.1 а.с. 10). ОСОБА_3 неодноразово порушував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн.) (т.1 а.с. 12). Штампом в паспорті про реєстрацію ОСОБА_4, довідкою № 732 від 25.09.2008 р. КП «Стандарт-Луганськ» (т.1 а.с. 52) підтверджується той факт, що на дату укладення і посвідчення іпотечного договору неповнолітні діти разом з матір'ю ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали за іншою адресою: м. Луганськ, вул. Даля, 16/14. Після подання АКБ « Форум» позову про стягнення заборгованості з відповідачів у загальному розмірі 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн.) в 2009, 2010, 2011 році ОСОБА_3 здійснено платежі по частковому погашенню кредитної заборгованості на загальну суму 1314 доларів 22 цента США, залишок заборгованості визначений позивачами у розмірі 50352,98 доларів США (еквівалент 403327,37 грн.)

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, повнолітніх чи непрацездатних дітей.

З пункту 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Колегією суддів відхиляються посилання апелянтів на те, що відмітка у паспорті ОСОБА_7 про її реєстрацію за адресою АДРЕСА_1, та довідка № 732 від 25.09.2008 року КП «Стандарт-Луганськ» не є доказом і підтвердженням того, що ця адреса є місцем фактичного проживання, і доказом того, що це помешкання є у власності іпотекодавця ОСОБА_7, і діти користувачі цього приміщення. Оскільки відповідачами не надано інформації про місце їх реєстрації та їх дитини саме за адресою АДРЕСА_2 на момент укладення оскаржуваних договорів, не доведено апелянтами, що угоду укладено щодо майна, яке є власністю малолітньої чи неповнолітньої дитини або право на яке мають діти. Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є паспорт громадянина України. Тому офіційним місцем проживання фізичної особи разом з неповнолітніми дітьми держава визнає ту адресу, яка вказана в паспорті її батьків як місце реєстрації. Таким чином, при нотаріальному посвідченні договору іпотеки в належному позичальнику будинку неповнолітні діти зареєстровані не були, самостійного права власності на цей будинок вони не мають, а тому згода органу опіки та піклування не вимагалася. З огляду на наведене вище, доводи апелянта щодо відсутності дозволу органу опіки та піклування при здійсненні підписання іпотечного і кредитного договору, що є підставою недійсності відповідних угод, є помилковими та укладення договору про передачу в іпотеку квартири за адресою не порушує прав та законних інтересів малолітніх дітей, і отримання дозволу на укладення такого договору від органу опіки і піклування необхідності не виникло.

Судова колегія критично оцінює пояснення апелянта стосовно того, що його дружина фіктивно зареєструвалась за адресою АДРЕСА_1 так як помер її батько з метою спадкування майна батька. Судова колегія звертає увагу на ту обставину що за поясненнями апелянта батько ОСОБА_7 помер в квітні 2007 року, а за матеріалами справи ОСОБА_7 знялась з реєстрації з адреси АДРЕСА_2 28.08.2008 року та знову зареєструвалась 04.11.2009 року(а.с.189). Крім того, відповідно до пояснень апелянта до цього часу спадок не оформлено.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо незаконного розгляду справи, який було здійснено без участі сторони відповідача та судом 04 червня 2013 року задоволено клопотання третьої особою ОСОБА_5 про розгляд справи з початку, але воно так і не відбулось, є безпідставні та спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання відбулося з початку 22.10.2013 року за участю відповідача ОСОБА_3 та представника позивача (т.2 а.с. 197-198), крім того, інші відповідачі були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (т.2 а.с.203-205, 210,210а), що згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Ствердження апелянтів стосовно того, що вони не мали змоги впливати на діяльність Банку з питань підготовки тексту угоди, виконання і додержання процедур, а робили ті заходи і підписували ті документи які надавав Банк не ґрунтуються на законі та спростовуються нормами цивільного і банківського законодавства та Правилами надання банківських послуг, принципом яких є свобода договору (відповідно до ст.ст. 3 та 627 ЦК України). При укладанні вказаного договору Банком додержано ряд вимог, які встановлено ч.1-3, 5 ст. 203 ЦК України та відповідачами його підписано, що свідчить про те, що вони ознайомлені та згодні з умовами та правилами надання кредитних послуг.

Проаналізувавши правовідносини сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції зробив вірні висновки стосовно виниклих між сторонами правовідносин, застосував належні норми закону, однак не в повній мірі встановив обставину щодо розміру суми заборгованості відповідачів перед банком, тому висновок суду щодо розміру суми заборгованості відповідачів не відповідає обставинам справи. Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги, що розрахунок суми позивних вимог зроблено Банком станом на 29.09.2009 року і на момент винесення рішення у справі розмір стягнутої сумі фактичної заборгованості за кредитом розрахунком, не відповідає матеріалам справи, так як з того часу здійснено платежі по частковому погашенню кредитної заборгованості відповідачами, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в 2009, 2010, 2011 році ОСОБА_3 здійснено платежі по частковому погашенню кредитної заборгованості на загальну суму 1314 доларів 22 цента США. Тому при врахуванні вказаної сплати коштів в рахунок погашення заборгованості після подання позову необхідно зменшити стягнення заборгованості за кредитом з суми 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн) до 50352,98 доларів США (еквівалент 403327,37 грн). Враховуючи те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставину щодо розміру суми заборгованості відповідачів перед банком, доводи апелянта підлягають частковому задоволенню, а вказані обставини відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для ухвалення рішення про зміну судового рішення в частині суми стягнення кредитної заборгованості. Виходячи з наведеного вбачається, що рішення рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08 січня 2014 року необхідно змінити в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» прострочену та строкову заборгованість за кредитом та процентами разом з пенею у сумі 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн.), зменшивши стягнення заборгованості за кредитом з 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн) до 50352,98 доларів США (еквівалент 403327,37 грн).В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,п.1 ч.1ст. 309, 313, 314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» прострочену та строкову заборгованість за кредитом та процентами разом з пенею у сумі 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн.), зменшивши стягнення заборгованості за кредитом з 51667,20 доларів США (еквівалент 413854,27 грн) до 50352,98 доларів США (еквівалент 403327,37 грн).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: