Постанова № 38137601, 18.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2014 року № 826/1963/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ведлайн"доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ведлайн" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.01.2014 №0000412210.

Позов мотивований необґрунтованістю висновків відповідача, викладених в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про відсутність реального характеру господарських операцій при взаємовідносинах позивача з ТОВ "Альта-Ком", та правомірністю формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих позивачу за наслідками господарських операцій з придбання митно-брокерських послуг у ТОВ "Альта-Ком".

Представник позивача під час судового розгляду адміністративної справи позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав письмові заперечення, в яких зазначено про обґрунтованість висновків перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ "Ведлайн" та ТОВ "Альта-Ком", підтвердження таких висновків відповідача актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альта-Ком" з контрагентами за період, протягом якого між позивачем та ТОВ "Альта-Ком" декларувались господарські відносини, вироком суду, яким засновника ТОВ "Альта-Ком" визнано винним у пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва ТОВ "Альта-Ком". Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, відповідно відсутні підстави для його скасування.

За клопотаннями представників сторін, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 15.01.2014 №43-П, повідомлення від 15.01.2014 №2 про дату початку та місце проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Ведлайн" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альта-Ком" за період з 01.02.2013 по 31.03.2013, про що складено акт від 20.01.2014 №136/26-51-22-01/33693344.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 №0000412210, яким ТОВ "Ведлайн" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 31215,48 грн., в тому числі, 20810,32 грн. за основним платежем та 10405,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 03.02.2014, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування та платників податків, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший). Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абзац четвертий).

Обставини, за яких проводиться документальна позапланова перевірка, встановлені пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (абзац перший). Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац другий).

В наказі від 15.01.2014 №43-П "Щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки" підставою проведення перевірки зазначено підпункт 75.1.2 пункт 75.1 статті 75 ПК України, однак зазначена підстава не є жодною з обставин, визначених пунктом 78.1 статті 78 ПК України, за яких проводиться документальна позапланова перевірка.

Крім того, відповідачем не надано доказів надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу від 15.01.2014 №43-П та письмового повідомлення від 15.01.2014 №2 про дату початку та місце проведення перевірки, хоча ухвалою суду від 17.02.2014 про відкриття провадження в даній адміністративній справі у відповідача такі докази витребовувались.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог статей 78, 79 ПК України, що передували виникненню у нього поноваження на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ведлайн", за результатами якої складено акт від 20.01.2014 №136/26-51-22-01/33693344.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3 в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Статтею 201 ПК України встановлено, що: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1); податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4); податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій. Водночас, первинні документи мають бути складені виключно за наслідками здійснення платником податків фактичної, реальної господарської операції.

Як убачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "Ведлайн" пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого ним занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20810,32 грн., у тому числі, в лютому 2013 року в сумі 16758,75 грн., в березні 2013 року в сумі 4051,57 грн. Такий висновок мотивований твердженням контролюючого органу про неможливість підтвердження податкового кредиту ТОВ "Ведлайн", сформованого за рахунок ТОВ "Альта-Ком" за період з 01.02.2013 по 31.03.2013, яке ґрунтується на аналізі господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Альта-Ком" щодо надання останнім митно-брокерських послуг відповідно до договору від 07.02.2013 №183/2013-Д, первинних документів, оформлених за наслідками зазначених господарських взаємовідносин, з урахуванням висновків акта від 01.10.2013 №1084/26-59-22-01/38204618 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альта-Ком" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012 по 31.05.2013 та вироку суду, яким засновника ТОВ "Альта-Ком" визнано винним у пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва ТОВ "Альта-Ком".

На спростування вказаних обставин, з метою підтвердження реального характеру господарських операцій та правомірності віднесення до податкового кредиту сум сплаченого на користь ТОВ "Альта-Ком" податку на додану вартість, позивачем надано договір від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг, акти надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48, податкові накладні від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48. Крім того, під час судового розгляду представником позивача було надано докази на підтвердження договірних відносин з ТОВ "ІТ Ленд", ТОВ "ІМП-Логістика Україна", ТОВ "Датавей сек'юриті", ТОВ "Ф1 Центр", які на думку представника підтверджують використання у господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Альта-Ком" послуг.

Згідно з договором від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг, укладеним між ТОВ "Альта-Ком" в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець) та ТОВ "Ведлайн" в особі директора Кріля А.М. (Замовник), Виконавець зобов'язаний за завданням Замовника протягом договірного строку надавати за плату наступні допоміжні Послуги, у тому числі, ті, що супроводжують митне оформлення вантажів та товарів, а саме: - допомога та супроводження проведення сертифікації продукції (товару, тощо); - допомога у заповненні заявок та іншої потрібної документації; - допомога у проведенні збору необхідних комплектів документів; - допомога у визначенні схеми проведення робіт та організацій-співвиконавців робіт (послуг); - супроводження та представлення інтересів Замовника; - надання звітної інформації про результати робіт (послуг), у тому числі термінової - за вимогою; - звернення від імені Замовника у відповідні органи; - дистанційне керування та допомога у поточній роботі; - моніторинг змін у законодавстві країни стосовно певного виду діяльності та інші Послуги, не заборонені законодавством країни (пункт 1.1 Договору). Виконавець зобов'язаний надавати послуги якісно та своєчасно, або ж по першій заявці Замовника.

Разом з тим, зі змісту вказаного договору не убачається яким чином Замовник повинен замовляти послуги у Виконавця, на підставі яких вихідних даних Виконавець мав приступати до виконання робіт. Позивачем не надано будь-яких доказів оформлення заявок на надання послуг, офіційного листування, ведення переговорів щодо переліку, змісту та порядку виконання Виконавцем передбачених у договорі робіт.

Вказані у актах надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48 та податкових накладних від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48 найменування послуг, не розкривають їх змісту та обсягу, співвідношення з одиницею їх виміру.

Всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 ПК України у вказаних документах, не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

Зазначені в актах надання послуг та податкових накладних такі найменування послуг, як надання інформаційної довідки, розробка оптимального руху первинної документації та параметрів її обліку, організація введення структури документообігу, дистанційна робота з діагностування ПК (оновлення, настроювання, тестування), проведення аналізу цінової політики підприємства, вивчення конкурентоспроможності у певному виді діяльності, послуги з введення первинних даних до ПЗ у ПК не відповідають предмету договору від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг та меті укладеного договору, якою за поясненнями представника позивача є, надання супутніх послуг з розмитнення товару, зокрема підготовка документів для сертифікації товарів в Україні, отримання висновків СЕС, дозволів СБУ, УДЦР, тощо. Також, позивачем не надано матеріальних результатів надання йому ТОВ "Альта-Ком" таких послуг, зокрема, таких як зразки інформаційних довідок, консультацій, висновків, рекомендацій, тощо.

Суд не бере до уваги надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин з ТОВ "ІТ Ленд", ТОВ "ІМП-Логістика Україна", ТОВ "Датавей сек'юриті", ТОВ "Ф1 Центр", оскільки зазначені докази не містять будь-яких відомостей про зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта-Ком". Більш того, зазначені у вказаних документах послуги та їх кількість не кореспондуються з відповідними показниками у актах надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48 та податкових накладних від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48, складених ТОВ "Альта-Ком".

Крім того, з договору від 07.02.2013 №183/23-Д, актів надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48 та податкових накладних від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48 убачається, що зазначені документи підписані від імені директора ТОВ "Альта-Ком" ОСОБА_2

Представником відповідача під час судового розгляду надано вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 у кримінальній справі №761/19615/13-к з якого убачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України щодо пособництва у вчиненні фіктивного підприємництва ТОВ "Альта-Ком".

Таким чином, відсутність належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження фактичного замовлення позивачем у ТОВ "Альта-Ком" послуг та реального виконання ТОВ "Альта-Ком" таких послуг, що становлять зміст господарських операцій, відповідно до договору від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг, спростовує доводи представника позивача про реальність господарських операцій щодо фактичного придбання позивачем послуг у ТОВ "Альта-Ком".

Тому, не зважаючи на наявність у справі формально складених актів надання послуг та податкових накладних, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта-Ком", що свідчить про відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій.

При цьому, за висновком суду, встановлена під час судового розгляду справи обставина щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не може бути достатньою підставою для скасування спірного рішення з огляду на висновок суду про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта-Ком" та безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема у своїй ухвалі від 01.10.2013 К/9991/51765/12 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 33886241).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Ведлайн" про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.01.2014 №0000412210, відтак у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити повністю.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (квитанція від 12.02.2014№1716). Водночас, відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець