Постанова № 38134764, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/26096/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Підпалий В.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Пенсійного Фонду України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України Ямпільського району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити виплату пенсії особі, яка проживає за межами України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України Ямпільського району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити виплату пенсії особі, яка проживає за межами України; визнання незаконною бездіяльності Пенсійного фонду України щодо передачі уповноваженому територіальному органу її заяви для прийняття рішення про призначення та виплату пенсії за віком як пенсіонеру, проживаючому за межами України та зобов'язати відповідачів призначити та виплачувати пенсію за віком з 27.01.2010 року за межі України - в Державу Ізраїль.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України Ямпільського району Вінницької області у призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_2; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України Ямпільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 24903178) призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію з 18.04.2013 року. В іншій частині відмовлено.

Пенсійний Фонд України в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2014 року, оскільки вважає, що вона є незаконна, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 05 лютого 1990 року виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання з України.

З 1 вересня 1955 року по 26 липня 1957 року позивач навчалася в Товаристві Червоного Хреста, працювала на підприємствах України до 01.04.1989 року, загальний трудовий стаж 16 років.

27.01.2010 року позивач звернулася до відповідача Правління Пенсійного фонду України із заявою про призначення та виплату пенсії за віком.

Пенсійний фонд України листами від 18.10.2013 року, 03.03.2010 року не надав конкретної відповіді позивачу, лише повідомив про перспективу прийняття відповідних документів для врегулювання механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення .

Позивач, вважаючи бездіяльність органу пенсійного фонду протиправною, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про часткове задоволення позову: визнав бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ямпільського району Вінницької області у призначенні та виплаті пенсії позивачу та зобов'язав Управління Пенсійного Фонду України Ямпільського району Вінницької області призначити та виплачувати позивачу пенсію з 18.04.2013 року. В іншій частині відмовив суд першої інстанції

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій передбачені Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з приписами ст. 92 цього Закону громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Виключення з даного правила встановлено тільки для пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного Фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У статті 51 вказаного закону передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Таким чином, з наведеного вбачається, що питання щодо призначення та виплати пенсій громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, після визнання положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 1, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що на час існування спірних правовідносин та розгляду справи є чинними так як неконституційними не визнавалися та є обов'язковими для всіх громадян, підприємств, установ та організацій і підлягають застосуванню на всій території України.

Виходячи з наведеного, суд надходить до висновку, що у відповідачів в силу положень ст.ст. 1, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні правові підстави для призначення пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання в держави, з якими Україною не укладено міжнародні договори, що врегульовують питання пенсійного забезпечення таких осіб (крім пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання).

Водночас суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в двосторонньому порядку розроблений Договір про соціальне забезпечення між Україною та Державою Ізраїль, який встановлює, зокрема, за наявності правових підстав механізм призначення та виплати пенсій особам, що проживають в Ізраїлі. Проте, вказаний Договір, на даний момент, не ратифікований Верховною Радою України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що правових підстав для призначення та виплати пенсії ОСОБА_2 немає.

Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2014 року скасувати.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2014 року скасувати.

У позові відмовити повністю.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.