Ухвала суду № 38132810, 11.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/5580/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1489/2014

Єдиний унікальний номер 227/5580/13-ц

Номер провадження № 22ц-775/1489/14 Головуючий 1 інстанції Здоровиця О.В.

Категорія 26 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Добропіллявугілля» судовий збір у сумі 114,70 грн. в дохід держави.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ДП «Добропіллявугілля» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували наявність факту спричинення йому моральної шкоди противоправними діями відповідача, а саме чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, також в порушення вимог закону, позивачем не доведено жодними медичними документами факт спричинення йому моральної шкоди, крім того, відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, позивач достовірно знав, в яких умовах він працює та добровільно продовжував працювати на підприємстві.

Представник відповідача ДП «Добропіллявугілля» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за №11748 від 30 січня 2014 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачеві завдано моральну шкоду, яку має відшкодувати відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працював в державному підприємстві «Добропіллявугілля».

Під час виконання трудових обов'язків 11 лютого 2011 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму закритий перелом середньої третини обох кісток лівої гомілки, рани лівого стегна, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку від 13 лютого 2011 року форми Н-5.

Відповідно до висновку МСЕК від 04 жовтня 2011 року позивачеві первинно встановлено другу групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності за виробничу травму 11 лютого 2011 року на строк до 01 листопада 2012 року.

Висновком МСЕК від 23 жовтня 2012 року позивачеві повторно встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом від 11 лютого 2011 року на строк до 01 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Висновки суду першої інстанції, що втрата працездатності виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідача, де позивач працював, правильні та підтверджені доказами по справі, а тому доводи апелянта, що судом першої інстанції не встановлено причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача, не беруться до уваги.

Також суд дійшов правильних висновків, що наявність моральних страждань ОСОБА_1 доведена і їх він зазнав у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, в результаті якого він втратив працездатність.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Доводи апелянта про доведеність факту моральної шкоди лише при наявності висновку медико-соціальної експертної комісії не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, і враховуючи конкретні обставини справи, також і провину позивача, вірно визначив розмір заподіяної моральної шкоди, стягнувши її компенсацію з відповідача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді