Постанова № 381328, 21.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14.12.06р.

Справа № А23/352

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод", м. Нікополь, Дніпропетровської області

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь,Дніпропетровської області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.06 № 0000142200/0/40565

Суддя Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Живиця Д.В. - юрисконсульт, дов. від 09.10.06, №48Від відповідача: Матяш В.І. - держподатінспектор, дов. від 15.05.06, №26

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлений позов про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.06 № 0000142200/0/40565, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності при виконанні зовнішньоекономічних контрактів в сумі 254 434,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при нарахуванні пені відповідачем не прийнято до уваги той факт, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.03 у справі №Б26/139/03 відносно ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Визначена оскаржуваним рішенням пеня це фінансова санкція за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, яка застосовується до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Враховуючи те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що має пріоритет над нормами загальними відносно регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, правові підстави для нарахування пені за порушення термінів розрахунків у ЗЕД під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відсутні.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що виходячи з норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів стосується лише виконання боржником своїх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Зобов'язання резидента щодо дотримання термінів зарахування виручки у іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку, встановлене ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", не відповідає визначенням "грошове зобов'язання" та "зобов'язання щодо сплати податків і зборів", а тому до них не відноситься. Виходячи з цього, мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє боржника від зобов'язання зарахувати виручку у іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку у межах строку, встановленого цим Законом, та не звільняє від відповідальності за невиконання такого зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією, м. Нікополь, Дніпропетровської області (відповідачем) прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.06 № 0000142200/0/40565, відповідно до якого позивачу згідно ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст.1 цього Закону в сумі 254434,86 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення став акт № 1824/231.05393108 від 10.10.06, складений відповідачем за результатами виїзної планової перевірки підприємства-позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.07.05 по 30.06.06.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що в порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за період з 01.07.05 по 30.06.06 позивач має дебіторську заборгованість, яка рахується по зовнішньоекономічним контрактам,:

№ 217 від 13.03.97, № 13 від 27.01.98, з ТОВ "Регон", Росія, в сумі 548,17 руб. РФ;

№ 186 від 24.02.98 з фірмою "Staro Stahil", Австрія, в сумі 4680 ДМ;

№ 1962 від 11.07.97 з ЗАТ "Росхімнафта", Росія, в сумі 684894,89 руб. РФ;

№130 від 06.05.98 з СПО "Комунальник", Білорусь, в сумі 2573,73 грн.;

№127 від 05.05.18 з ЗАТ Техпромснаб", Росія, в сумі 61229,76 руб. РФ;

№202 від 06.11.97 з ТОВ "Універсальна металева компанія", Росія, в сумі 204036,72 руб.РФ., проти наявності якої позивач не заперечує. Зазначений факт матеріалами справи не спростовується.

Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в статті 1 встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Наявність зазначеної вище заборгованості, виходячи з обставин її виникнення, є підставою для притягнення позивача до відповідальності в порядку ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", внаслідок чого відповідачем нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 254434,86 грн. Проти розрахунку суми 254434,86 грн. позивач не заперечує.

Посилання позивача на той факт, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.03 по справі №Б26/139/03 порушено провадження у справі про банкрутство позивача, одночасно введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд не може прийняти в якості підстав для звільнення позивача від відповідальності, встановленої Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч.4 ст.12 цього Закону).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство (стаття 11, абз.1 ч. 4 статті 12 цього ж Закону).

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з аналізу правових норм, які регулюють правовідносини, пов'язані з питаннями банкрутства, визначальним моментом в даному випадку є наявність у боржника грошових зобов'язань перед кредиторами, неможливість боржника виконати такі, грошові, зобов'язання.

Під грошовими зобов’язаннями Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розуміє зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вже зазначалось, ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" покладає на резидента обов’язок щодо дотримання встановлених термінів зарахування виручки у іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Виходячи з правової суті зазначеного зобов'язання, воно не відповідає визначенням "грошове зобов'язання" та "зобов'язання щодо сплати податків і зборів", даним в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому в даних правовідносинах позивач не набуває статусу боржника в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми цього Закону не регулюють спірні відносини, відповідно, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником інших зобов'язань, які не є грошовими та не стосуються сплати податків і зборів, в тому числі передбачених ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не розповсюджується.

Виходячи з викладеного, введений ухвалою господарського суду від 20.11.03 по справі №Б26/139/03 мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє позивача від зобов'язання зарахувати виручку у іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку у межах строку, встановленого ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та не звільняє від відповідальності за невиконання цього зобов'язання.

Стаття 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки у сфері зовнішньоекономічній діяльності, містить вичерпні підстави для зупинення нарахування пені, а саме: у разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Інші підстави для зупинення нарахування пені за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності або звільнення від нарахування такої пені чинне законодавство України не передбачає.

Таким чином, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд вважає дії відповідача щодо застосування до позивача штрафної санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічній діяльності в сумі 254434,86 грн., про що винесено оскаржуване рішення, правомірними, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

16.01.07

Згiдно з оригіналом

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна