Ухвала суду № 38132275, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/25518/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012

у справі № 2а-1870/1783/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправним вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 22.02.2012 № 237 про сплату податкового боргу в сумі 467415,09 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення від 28.02.2012 №8 про опис майна у податкову заставу.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 17.02.2012 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) за березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.02.2012 №958/15-319/36066710, в якому встановлено порушення пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.11 розділу 5 «Порядок заповнення податкової декларації» Наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», а саме: методологічне порушення, що вплинуло на розрахунки з бюджетом.

За наслідками перевірки, 22.02.2012 відповідачем прийнято податкову вимогу № 237, якою визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість за узгодженими зобов'язаннями в розмірі 467415,09 грн.

28.02.2012 відповідачем прийнято рішення № 8 про опис майна у податкову заставу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно із п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, приймаючи спірну податкову вимогу від 22.02.2012, посилається на те, що позивач має узгоджене та несплачене зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 467415,09 грн., в зв'язку з чим ДПІ у м. Сумах має підстави для направлення податкової вимоги та виникнення права податкової застави на вказану суму.

Також, відповідач стверджує, що декларуючи показники за березень 2010 року у позивача не було підстав зараховувати від'ємне значення з податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу за лютий 2010 року, оскільки, такий борг виник лише з 02.04.2010.

Відповідно до вимог пп. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до акта від 17.02.2012 №958/15-319/36066710, в ході проведення перевірки відповідачем виявлено методологічну помилку, допущену позивачем при складанні податкової декларації.

Так, судами встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, що подана 22.03.2010, позивачем задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість, яке він мав самостійно сплатити протягом 10 днів, тобто, до 01.04.2010. В декларації за березень 2010, що подана 09.04.2010 позивачем відображено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 481644,00 грн., а також, вказано, що частина від'ємного значення в сумі 469961,00 грн. зараховується для зменшення податкового боргу (а.с.12-15). Зобов'язання за лютий 2010 року задекларовано позивачем самостійно, обов'язок його сплати не оспорювався, на момент подання декларації 09.04.2010, строк сплати цього зобов'язання скінчився та виник податковий борг.

Крім того, при проведенні виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Галузеве підприємство "Промсервіс" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 28.08.2008 по 31.03.2010, відповідачем вже було встановлено факт зарахування від'ємного значення з податку на додану вартість в декларації за березень 2010 року в рахунок погашення зобов'язання за лютий на суму 469961,00 грн.

Однак, в акті перевірки відповідачем не вказується на вчинення позивачем порушень податкового законодавства, тобто, зроблено протилежний за змістом висновок, порівняно з висновком в акті камеральної перевірки від 17.02.2012.

За наведених обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача, станом на 22.02.2012, узгодженого та несплаченого в установлений строк податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що виникло в лютому 2010 року, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача законних підстав для направлення податкової вимоги від 22.02.2012 № 237 та прийняття рішення від 28.02.2012 № 8 про опис майна в податкову заставу.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль