Ухвала суду № 38132237, 28.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 березня 2014 року м. Київ К/800/16137/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року

у справі №826/3356/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 21 березня 2014 року подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року була ухвалена у відкритому судовому засіданні у присутності представників сторін, повний текст постанови складений 28 січня 2014 року.

Касаційну скаргу було подано відповідачем до суду касаційної інстанції 21 березня 2014 року, тобто із пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке він обгрунтовує тим, що не мав змоги подати касаційну скаргу, не ознайомившись з повним текстом оскаржуваного рішення. Крім цього, відповідач зазначив, що 20 березня 2014 року він звертався до суду першої інстанції з заявою про отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та отримав копію оскаржуваного рішення лише 21 березня 2014 року.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, представник відповідача був присутнім у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення, тоді як положення частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України пов’язують відлік строку на касаційне оскарження з датою виготовлення повного тексту судового рішення, а не з датою його отримання, з урахуванням того, що положеннями статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено обов’язку суду надсилати копії судових рішень особам, які були присутні у судовому засіданні.

Разом з цим, жодних доказів звернення відповідачем до суду апеляційної інстанції з клопотанням про видачу копії рішення суду апеляційної інстанції або неможливості отримання копії оскаржуваного рішення суду у період з дати повного тексту постанови суду апеляційної інстанції по дату звернення до суду першої інстанції із заявою про видачу рішення суду апеляційної інстанції, а саме: з 28 січня 2014 року по 20 березня 2014 року скаржником не надано. Крім цього, скаржник не обґрунтовує та документально не підтверджує причини проміжку часу тривалості між датою повного тексту рішення суду апеляційної інстанції та датою отримання копії рішення суду апеляційної інстанції (а саме з 28 січня 2014 року по 21 березня 2014 року).

Відповідно до частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, скаржнику слід надати суду касаційної інстанції належні докази, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження, якими можуть бути: докази надіслання судом апеляційної інстанції постанови суду, такі як: довідка суду апеляційної інстанції щодо дати надіслання рішення суду, розписка про отримання оскаржуваного судового рішення (у разі його нарочного одержання), оригінал поштового конверта, в якому рішення суду було надіслано на адресу скаржника (у разі отримання копії рішення поштою); докази звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про видачу копії рішення суду апеляційної інстанції або неможливості отримання копії оскаржуваного рішення суду у період з дати повного тексту рішення суду апеляційної інстанції по дату направлення заяви про видачу рішення суду апеляційної інстанції, а саме: з 28 січня 2014 року по 20 березня 2014 року; обґрунтування проміжку часу тривалості між датою повного тексту рішення суду апеляційної інстанції та датою отримання копії рішення суду апеляційної інстанції (а саме з 28 січня 2014 року по 21 березня 2014 року); а також будь-які інші фактичні дані, або ж докази, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася з позовною заявою.

Виходячи з наведенного та відповідно до приписів частини 4 статті 214 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення вказаних недоліків у строк протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись ст. ст. 108, 210-215 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Бившева