Ухвала суду № 38132222, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/3201/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Чілібі В.В.від відповідачаСалтан В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової службина постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2011та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012у справі № 2а-3957/08/0470за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівський жиркомбінат»доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львовапровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Львівський жиркомбінат» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення № 0002042302/0/25627 від 21.08.2007.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0002042302/0/25627 від 21.08.2007.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідачем було заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Торгівельний дім Львівський жиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт № 1686/23-0/31363663 від 10.08.2007;

- перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 7 205 647,19 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002042302/0/25627 від 21.08.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 808 470,78 грн. (з яких: 7 205 647,19 грн. - основний платіж та 3 602 823,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем безпідставно до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суми податку на додану вартість, що сплачені в ціні придбаного товару у контрагента ПП «Вігуль», у зв'язку з тим, що цим контрагентом не відображено ці суми як податкові зобов'язання з ПДВ.

Задовольняючи позов, попередні судові інстанції дійшли висновку про неправомірність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим органом не доведено обставин, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, судами встановлено, що надані позивачем податкові накладні не мали зауважень з боку відповідача щодо їх оформлення ні за результатами перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Однак, суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, з аналізу усього вищенаведеного слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, зокрема, документи, що стосуються реалізації придбаної продукції постачальникам.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний